Дитинство – найпрекрасніша пора в житті людини, бо з плином років спогади про нього гріють душу по-особливому щемливо. У цей період світ сприймається зовсім іншими очима – в ньому немає проблем, тривог і аналізу буденності… Є лише повно барв, яскравих емоцій і вражень від пізнання дійсності. А коли ці враження дитина отримує ще й через мистецтво, то це чудовий внесок у її розвиток.
Так і зародилася ідея у директора Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна дитяча лікарня» Лілії Брухнової та очільниці Хмельницького обласного художнього музею Ольги Долінської започаткувати спільний проект для дітей у цьому лікувальному закладі. Головна його мета — трохи урізноманітнити й подарувати частинку позитиву та гарні емоції від перебування маленьких пацієнтів на стаціонарному лікуванні у стінах лікарні.
Що й казати, перша зустріч — знайомство із творчістю відомої української художниці Марії Приймаченко — пройшла напрочуд вдало для різновікової групи дітей, адже вони мали можливість не лише побачити зображення картин, а й почути розповідь про мисткиню. Усе відбувалося в невимушеній обстановці, дітки активно відповідали на запитання, висловлювали свої думки про побачене, коментували його та досхочу сміялися. А по-іншому й бути не могло, бо вони заслуговують на те, щоб для них запускати й реалізовувати максимально цікаві і захоплюючі соціальні ініціативи.
«До нас наразі поступають дітки в такому стані, коли амбулаторно вже лікуватися не можна. І, ясна річ, що перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах у них асоціюється із хворобами, певними больовими відчуттями, неприємними процедурами та маніпуляціями. Тому ми спільно з колегами намагаємося постійно для них придумувати цікаві заходи, проекти, аби в них залишилися лише приємні спогади про лікарню», — наголосила директор обласної дитячої лікарні Лілія Брухнова.
Цікаво, що подібні зустрічі відбуваються у стінах медичного закладу не вперше, адже дітки вже отримали колосальний заряд позитиву від занять із психологами. «Передача енергії від однієї людини до іншої — надзвичайно важлива, — зазначає Лілія Степанівна. — Адже у сучасному динамічному світі ми, на жаль, не маємо вдосталь часу, аби просто зупинитися на мить і зануритися у прекрасне, зокрема, в мистецтво. Тому мені надзвичайно приємно, що сьогодні дітки познайомилися з творчістю знаної художниці Марії Приймаченко».
А хіба можна було втриматися від того, щоб не створити власноруч свою картину за зразком її казкових образів, які просто оживали під олівцями маленьких ентузіастів. Потрібно лише трохи пофантазувати, додати кольору, й чудернацькі диво-звірі оживали на папері. Звичайно ж, усі роботи були гарними, мали свою родзинку й індивідуальність.
…Чого не зробиш заради посмішки дитини, а особливо, коли вона хворіє. І, безсумнівно, саме в таких умовах і процес одужання значно легший, і пролітає, наче захоплююча подорож із яскравими спогадами. Бо пам’ять має унікальну здатність — залишати нам лише хороші події.
Gismeteo 
