Люди наділенні вмінням переживати різнотипні емоції, проте деколи вони стають аж надто яскравими та нестримними, або і взагалі зникають, це може бути зумовлено емоційним вигоранням.
Вигоріти – означає перенасичитися негативними емоціями на стільки, що психіка відмовляється їх витримувати і це приводить до відчуття повного спустошення та апатії, коли людського ресурсу не вистачає на звичний ритм життя.
Синдром емоційного вигорання виникає внаслідок постійного стресу та відсутності регулярного відпочинку. Саме накопичення втоми без необхідної утилізації неприємних відчуттів та втоми (через різноманітні хобі, довготривалі прогулянки на свіжому повітрі, безцільні лежання у ліжку дозований час, паузи на роботі, спілкування з близькими людьми) може призвести до дуже неприємного стану внутрішньої пустоти.
У вигорання існує чотири стадії розвитку:
- Її часто називають «Закоханість» чи «Медовий місяць». Це зумовлено відчуттями ейфорії від робочого процесу, коли працівнику вдається досягти бажаного результату, шляхом докладання чималих зусиль. Зазвичай, після цього людина думає: «якщо працювати ще активніше, то результати будуть вдвічі кращими». Це призводить до того, що особистість «забиває» на особисте життя, здоров’я і вкладає усі сили в роботу. В цей період імунна система мобілізується та людина практично не хворіє, а відчуває себе легше пір’я.
- «Робітнича» або «Нестача палива». На цьому етапі розвитку вигорання, людина важко трудиться та починає відчувати наднормову втому, перші прояви спустошення, розосередженість, допускання дурних помилок, звернення уваги на те, що близьким не вистачає уваги. Проте якщо людина дає собі додатковий відпочинок, це поки ще допомагає відновитися. За відсутності мотивації продуктивність працівника починає швидко падати, проте особистість ще може легко і швидко зібратися і продовжити виконувати свої обов’язки.
- «Спустошення». На цій стадії людина продовжує працювати з надривом, але все швидше втрачає будь-яке задоволення від процесу. Активна робота стає більш в’ялою, займає набагато більше часу, відчутно накопичується втома, яка притупляє емоції, це призводить до того, що людина майже не може змусити себе повернутися до виконання своїх робочих обов’язків, так, як їй це вдавалося зробити на другій стадії. Особистість переходить у стан хронічної втоми, коли вихідні, чи коротка відпустка не можуть її наповнити. На поточному етапі особистість переживає:
- поганий настрій;
- відчуження від близьких людей;
- ніщо не приносить задоволення;
- ніби все довкола стало прісним;
- відчуття віддаленої апатії;
- байдужість до роботи, до себе, до оточення;
- небажання планувати майбутнє;
- відчуття тривожності;
- відчуття знецінення;
- перші думки про зміну роботи.
На третьому етапі вигорання дуже важливо хвалити себе за незначні досягнення, приділяти більше часу на хобі, ніж роботі, знаходити те, що відволікає від нав’язливих думок про працю, більше відпочивати, давати собі час на відновлення, створювати для себе комфортні умови для життя, дарувати собі подарунки. Якщо вчасно помітити вигорання та почати працювати над його витісненням можна повернутися на другу, чи навіть першу стадію.
- «Криза» чи «Спустошення». На цій стадії вигорання вже відчувається не лише на емоційному рівні, а і на фізичному. Людина переживає:
- безсоння;
- відсутність апетиту;
- проблеми з серцем, чи шлунком;
- постійна хворобливість, через понижений імунітет;
- депресія;
- можливе провокування розлучення, чи розставання з близькими;
- апатія.
Як працівник, людина виконує свою роботу механічно та ледь знаходить у собі сили, щоб досидіти до кінця робочого дня. Немає ніякого задоволення, відчуття, що робота – це катування. Виникає бажання взагалі більше ніколи не працювати. На цій стадії людина стає профнепридатною.
Якщо ви помічаєте за собою щось схоже, обов’язково зверніться до спеціаліста. Постарайтеся не затягувати, адже з четвертої стадії важче виходити, ніж з першої, але все можливо.
Gismeteo 
