Лишень пішла на спад четверта хвиля пандемії COVID-19, яка вразила всіх не лише високим рівнем захворюваності, а й високим рівнем смертності. Однією з головних причин цього фахівці вважають низький рівень вакцинації від коронавірусу. Адже, якщо у Португалії, приміром, повністю вакциновано уже практично 88 відсотків населення, Німеччині — 68, Польщі — майже 55 відсотків, то в Україні цей показник ледве-ледве дотягує 30 (наша область, до речі, випереджає цей показник на пів відсотка). Ми — на одному з останніх місць у Європі. До того ж, темпи вакцинації останнім часом відчутно знизилися. Деякі громадяни взагалі, отримавши першу дозу, невідомо чому не прийшли за другою.
Як не дивно, виникає парадоксальна ситуація: люди бояться коронавірусу і так само бояться вакцинуватися проти нього. Страх, який, на жаль, підігрівається великою кількістю фейкової інформації, домінує над усіма іншими почуттями. Що, власне, треба знати, аби подолати цей страх, аби прийняти свідоме й правильне рішення про вакцинацію?
Про це нині ведемо мову з головним позаштатним імунологом департаменту охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації Галиною ГРАНОВСЬКОЮ.

 — Галино Віталіївно, які шляхи подолання пандемії, зокрема коронавірусу, найефективніші?
 — На жаль, людство нині переживає один із найдраматичніших моментів новітньої історії — пандемію коронавірусу. Вірус цей, простіше кажучи, передається повітрям. Тобто, такий вірус в силу механізмів передачі від людини до людини здатен швидко захоплювати великі території та уражати максимальну кількість людей. Існує лише два шляхи подолання такої пандемії — карантинні заходи та масова вакцинація, яка в ідеалі має охопити не менше 80-85 відсотків населення планети. Ось така реальність. Сперечатися з нею можна, але немає жодного сенсу, тому що вона все одно залишиться реальністю.
 — Отже, іншого виходу, ніж вакцинація, немає. Але як бути тим людям, які уже перехворіли на COVID-19? Чому вони мусять теж обов’язково вакцинуватися, нехай і через певний час після хвороби?
 — Якби ми мали справу з одним штамом вірусу, то, звісно, вакцинуватися після хвороби не було б жодного сенсу. Імунна пам’ять, що формується після хвороби, спрацьовує у будь-якому випадку краще, ніж вакцинальна. Проте нині маємо справу з вірусом з тваринного світу, який зараз тільки «освоює» людство як плацдарм для власного існування. Цей вірус мутує з великою швидкістю, оминаючи з допомогою нових мутацій імунну пам’ять після хвороби. Саме тому маємо повторні випадки захворювання. Вакцина ж дозволяє зміцнити захист проти вірусу, запобігти повторним випадкам хвороби або пом’якшити їх перебіг. 
 — Багато людей все ще вагається: робити щеплення чи ні. Однак вони зовсім не антивакцинатори. Просто сумніви й страх беруть гору. Чи можна їх якось переконати чи заохотити?
 — Думаю, насамперед треба припинити вірити фейкам, які продукуються з шаленою швидкістю антивакцинаторами. Найчастіше навіть мінімальна перевірка адекватності поданої інформації виявляє неправду. Наприклад, широко розповсюджений фейк про те, що один із провідних керівників компанії Pfizer  не зміг прилетіти в Ізраїль, тому що не був вакцинований власною вакциною. Однак Альберт Бурла, СЕО компанії  Pfizer відклав свій візит до Ізраїлю в березні 2021 року тому, що отримав на той момент першу дозу вакцини, але не встиг отримати другу. Щоб з’ясувати це, вистачить навіть мінімальних зусиль. Але кого цікавить правда, коли фейк має такий апетитний вигляд? Навіщо перевіряти інформацію? Достатньо просто розповсюдити її якомога швидше — це ж простіше.
 Окрім того, кожен із нас може використати будь-які шляхи для отримання адекватної інформації. Найперше — розмова зі своїм сімейним лікарем. Людина має право поставити йому всі запитання і отримати на них відповіді. А потім прийняти власне рішення. І якщо це рішення буде формулюватись: «Так, мені все розповіли, я з’ясував, що багато інформації брехливої. Я зрозумів, що вакцинуватися треба, але все одно не буду. Бо — боюся, не хочу, не вірю сімейному лікарю, лікарю-інфекціоністу, імунологу, реаніматологу, — взагалі нікому не вірю!» — то що ж ми можемо вдіяти в такій ситуації? Які є механізми подолання цього стану, якщо рішення залежить винятково від самої людини?
 — Багато моїх знайомих, до прикладу, бояться ускладнень після вакцинації. Їх стримує страх можливості померти від тромбозу, інсульту, інфаркту, втратити репродуктивну функцію. Хто і як може розвіяти цей страх?
 — Побічні ефекти вакцин нерідко можна сприймати як «лайт-варіант» (легкий — ред.) проявів хвороби. Для коронавірусної хвороби характерні тромбози різного ступеня важкості, на жаль, завжди надзвичайно драматичні. Міокардити також характерні для цього захворювання. Тож не дивно, що вони можуть зустрічатися і як побічні ефекти вакцин. Саме тому в діючих алгоритмах Міністерства охорони здоров’я щодо вибору вакцини для конкретного пацієнта наявні застереження щодо застосування різних вакцин у ситуаціях, коли в минулому в пацієнта були наявні хоча б мінімальні прояви тромбозів або коли пацієнт переніс міокардит.
 Що стосується втрати репродуктивних функцій, то це давня та улюблена «жахалка» антивакцинаторів. Коли аргументи закінчуються, а фейки спростовуються, то зазвичай дістають саме її. Нею, до речі, вже користуються для того, щоб не допустити вакцинації наших дівчаток проти папіломавірусу, який — увага! — є основною причиною раку шийки матки. Пояснити механізм цього, так би мовити, «антирепродуктивного» впливу будь-якої вакцини антивакцинатори, звісно, не можуть (адже досвід всього цивілізованого світу доводить безпечність тих самих вакцин проти папіломавірусу). Однак їм і не треба цього — достатньо просто подіяти на емоції матері, яка боїться, що її дитина залишиться «безплідною» після того чи іншого щеплення. І це спрацьовує.
 — Чи може заохотити до вакцинації чийсь особистий приклад чи чиясь історія, можливо, й дуже сумна? Приміром, близької людини чи лікаря, чи якоїсь авторитетної людини?
 — Звичайно, може. Розповім власну історію. Я вакцинована серед перших у Хмельницькій області. Першу дозу індійської вакцини «АstraZeneca»/Covishild» отримала в березні, другу дозу корейської вакцини SKBio (AstraZeneca) — в липні.
 А недавно, в середині листопада захворіла на COVID-19. Лікувалася вдома, без госпіталізації, без кисневої залежності, без важких проявів. Але з цікавістю та острахом спостерігала, як щодня хвороба ніби випробовувала мій організм на міцність, шукаючи слабкі місця. Не надто важка пневмонія, легке ураження серця, навіть спроба втягнути в процес нирки. Кожний епізод тривав по кілька днів, а потім організм довго і повільно виходив з наслідків. Для того, щоб більш-менш дійти до тями, мені знадобився місяць, проте, думаю, щоб відновитися повністю, знадобиться ще чимало часу.
 Але прекрасно розумію, що якби хоч один із цих синдромів розвинувся до стану серйозної хвороби, я могла б не перемогти в цьому двобої з коронавірусом. І мені навіть не хочеться думати, що б зі мною тоді трапилось. Однак вакцина спрацювала. Як і обіцяли її розробники, я перенесла хворобу не надто важко, не пройшла через лікарню, кисневу залежність і решту жахливих подій.
 Тож буду дуже рада, якщо моя особиста історія когось надихне прийняти рішення на користь вакцинації. Коронавірусна хвороба, що лютує нині на планеті, надзвичайно важка та небезпечна, непрогнозована та має тривалі і складні наслідки. І якщо існує реальна можливість запобігти важкій формі хвороби, особливо — можливість вижити, то нею обов’язково треба скористатися.