Якщо, як і належить, починати спочатку, то я звернулася до лікаря відразу ж, як з‘явилися перші симптоми хвороби. Мене турбували головний біль, кашель, ломота у м‘язах, біль у горлі. Температура піднялася до 37 градусів. Щоправда, я не пішла до амбулаторії, аби не розносити інфекцію, — раптом це омікрон? Тому в телефонному режимі ми поспілкувалися з лікарем. Він порадив мені багато пити й вживати антивірусний препарат і виписав направлення на ПЛР-тест. Це направлення було готове на третій день моєї хвороби.
Варто уточнити, що, дякувати Богу, самопочуття моє стало кращим. Тож зранку (це якраз була п’ятниця) я, як законослухняна громадянка, пішла робити тест. Звісно, знала, що нині дуже багато хворих. Як казав мій лікар: неміряно! Однак не думала, що настільки! Побачивши чергу, захотіла повернутися назад. Але, як завжди, перемогло почуття відповідальності. Ну, й даремно, можливо, скажете ви. І, ймовірно, матимете рацію. Бо стояння у надзвичайно довжелезній черзі, де всі чхають, кашляють, шморгають носами, дуже напружувало. Якщо в тебе нема коронавірусу, то в черзі його можна підхопити майже стовідсотково. А якщо є, то ти неодмінно поділишся ним зі своїми товаришами по біді.
Спочатку я обурилася, що хворі люди мусять стояти у черзі на холодній вулиці, коли мороз і ще й вітер проймають до кісток. Та чим ближче до заповітних дверей, тим більше розуміла, що це для нас чи не найліпший варіант, адже ризик зараження зводився до мінімуму. А дистанції намагалися, як не дивно, дотримуватися всі, ніхто не ліз одне одному на плечі. Тому, як мовиться, замерзлі, але майже щасливі, ми діставалися до дверей.
У черзі я простояла годину й п‘ятнадцять хвилин. І коли відчинила двері, то куди й поділося моє співчуття до нас, хворих! Я одразу почала жаліти медпрацівників! Уявіть собі, приміщення практично метр на метр, бетонна підлога, двері вхідні й навпроти ще одні двері, які, я зрозуміла, не можуть щільно зачинитися. Тому температура, думаю, у цій клітці не набагато вища, ніж на вулиці. Так-от у цій самій клітці — дві медсестри й один стілець для відвідувача. Потік пацієнтів безперервний. Відбір тестів триває три чи чотири години поспіль. Як, на вашу думку, працюється цим медсестричкам у таких умовах, при постійному контакті з хворими людьми? Нехай уже для потенційних «ковідників» ніяких умов — аби лиш подалі. Але ж, як кажуть, для своїх можна постаратися?
Це питання, певно, риторичне. Адже всім було відомо, що насувається чергова хвиля пандемії COVID-19, й омікрон набагато заразніший, ніж попередні штами. Це вже проходила Європа, тому несподіванкою для нас це не могло бути. Чому ж не подбали, можливо, про збільшення пунктів тестувань, про забезпечення більш комфортних умов для медпрацівників тощо? Але сталося усе, як завжди: зненацька взимку випав сніг…
Однак це ще не кінець. Я, наївна, вважала, що результат знатиму вже наступного ранку (саме так сталося півтора року тому, коли робила тест вперше). Тому ще й розсердилася на подругу, яка сказала, що він буде аж у понеділок. Тож подзвонила до амбулаторії, де мені повідомили, що таки треба чекати понеділка. Й уточнили, що при позитивному результаті санстанція мене, мовляв, «знайде» сама.
У понеділок, годині в одинадцятій ранку дзвоню знову. Кажуть: після обіду результати будуть. Після обіду попросили чекати наступного дня. Що ж почекала: знову нагодували обіцянкою. З початку хвороби, зауважу, пішов уже шостий день…
І от думаю собі: а як людям у селі, якщо в обласному центрі мусимо стільки днів результату чекати? Тож їм навіть, щоб здати тест, це ж які відстані треба долати? Тому, певно, й багато хто просто не проходить тестування. Нервів більше зберігають, часу й здоров’я, скажу вам. Все одно, лікують хворобу, як звичайну застуду чи вірус. Так само, власне, як і я, в очікуванні результату.
І насамкінець, цікаве спостереження: під час моїх телефонних перемовин з амбулаторією чомусь ніхто й не подумав мене запитати про моє самопочуття. Мабуть, логіка в цьому є: якби було погано, то я б скаржилася. Тому вкотре дякувала Всевишньому, що стан мій поліпшився і продовжувала чекати результату ПЛР-тесту. ...У вівторок по обіді дізналася, що результат у мене негативний, тож я щиро зраділа!
Gismeteo 
