Про вдячність і радість, які відчувають бійці на передовій у зоні АТО, коли до них приїздять волонтери, годі й казати. Особливо гострими стають ці почуття у передсвяткові — новорічні й різдвяні — дні. І справді, отримуючи теплі звістки з дому, солодкі подарунки, бійці наші відчувають себе по-дитячому щасливими.

 Буквально тиждень тому повернулися із секторів А та М  представники хмельницької громадської організації «Тепло рідних сердець» та волонтери. Тисячі новорічних подарунків вручили нашим військовим голова організації Леся Стеб-ло та її заступник Валентина Базилюк. До речі, Валентина Андріївна була Снігуронькою, а волонтер Олег Яцишин — Дідом Морозом. Кожен боєць, отримавши подарунок, ставив свій підпис на мішку  — для історії.
 Окрім солодощів, завезли волонтери на передову домашні страви — вареники, різноманітну випічку, сало тощо. Вареників, зауважує Валентина Андріївна, було дуже багато, і  за це величезна подяка громадам сіл Западинці Летичівського, Баламутівки Ярмолинецького районів, міста Красилова, села Черепова Хмельницького району, зокрема, педагогічному колективу місцевої школи. А також  — усім освітянам міста Хмельницького, і педагогам, і дітям, особливо —  заступнику начальника міського управління освіти і науки Тетяні Дупляк. Саме завдяки старанням педагогів школярі підготували й передали нашим захисникам малюнки, іграшки, українські прапори, з любов’ю підписані їхніми іменами та побажаннями миру й добра.
 «Тепло рідних сердець» активно співпрацює з різними благодійними фондами та громадськими організаціями. Як-от, до прикладу, зі спілками воїнів-інтернаціоналістів зі Старокостянтинова, Кам’янця-Подільського тощо. До речі, старокостянтинівці-афганці  Олексій Нарежнєв та Анатолій Потерба теж  брали участь в останній поїздці.
 Повернулися зі сходу з відчуттям виконаного обов’язку, адже звеселили нашим бійцям душу. І ще більшою повагою пройнялися до них, ще більшою любов’ю. Бо ж як, приміром, не любити нашого земляка Олексія Гребенюка, який служить у санітарній роті?  Доброволець, кіборг. Цілий рік уже на передовій. Був важко поранений, підлікувався і знову — до своїх.
 Або ж полтавчанку Ірину, яка служила у 93-ій бригаді, була контужена. Демобілізувалася і стала волонтером. Тепер — частий гість на передовій. Саме вона привезла бійцям фігурки ангелочків, сплетені з бісеру. Виготовляє їх для наших бійців дванадцятирічна школярка, яка живе  в ... окупованій Горлівці. До спинки кожного ангелочка прикріп-лено листок із молитвою: «Я за тебе молюсь, я за тебе боюсь, український солдате...»
 Ми теж невпинно молимося. Повертайтеся жи-вими!