У невеличкому затишному селі Варварівка напередодні Дня незалежності відбулася урочиста подія, учасником якої був і я.

Ця урочистість відбулася завдяки великій мрії однієї з найстарших та найшанованіших у селі людей — Станіслава Івановича Вітковського. Він разом з дружиною Михайлиною Михайлівною кожної ранньої весни приїжджають на батьківщину і, не покладаючи рук, хазяйнують до пізньої осені. А їм обом уже за 80 років! Город доглядають, у садку врожаї збирають. А ще й людям Станіслав Іванович допомагає: кому грубку перекладе, кому криницю полагодить, пам’ятник на могилі встановить. З людьми порадою поділиться. Моєму батькові свого часу допоміг збудувати хатину. Одне слово, справді добра людина, у якої щира душа й золоті руки.
Ще на початку літа поділився зі мною планами: хоче, мовляв, поставити при в’їзді у Варварівку Хреста — Охоронця села. Односельці підтримали ініціатора, гуртом взялися до справи. Робота розпочалася. Люди збирали кошти на матеріали, ділилися, хто чим багатий. Допомагала і сільська влада. А він з ранку до ночі працював...
У визначений день люди зібралися біля Хреста. Урочиста церемонія розпочалась. Протоієрей отець Леонід, настоятель Підлісно-Мукарівської церкви, освятив Хреста. Станіслав Іванович подякував усім за допомогу.
...Я вдивлявся в обличчя людей і бачив у них ледь помітну усмішку і світлий спокій: нарешті і в нашому селі з’явився цей оберіг.
Тепер, коли я приїжджаю у Варварівку, мене зустрічає Хрест-Охоронець, батьківський будинок та свіже прохолодне повітря старого садка моєї малої батьківщини...