Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 6661

Люди старшого покоління пам’ятають про “модний” колись почин епохи розвинутого соціалізму — освоювати суміжні професії. Це коли, образно кажучи, працівник і швець, і жнець, і на дуду грець. Нинішній листоноша із розряду таких.

Адже він часто і поштар, і продавець, і аптекар, а іноді й медсестра. А ще — психолог, який розрадить, політолог, який розкаже, що в світі коїться. От тільки отримує він за своє “багатоверстатство”, за свою “суміжність” — не дуже.
Про це, завітавши до Городоцького районного вузла зв’язку балакаємо з операторами Лідією Олександрівною Бешпольською, Людмилою Олександрівною Навольською, Валентиною Володимирівною Слободян, Валентиною Валентинівною Чернецькою та начальником ЦПЗ Марією Владиславівною Жакун. Від гіркої теми зарплат і цін на тепло та газ, переходимо на не менш тривожну тему скорочення. У нас, газетярів, — тиражів, у них — листонош відділень зв’язку. Мені імпонує їхня віра в майбутнє.
— Я не вірю, що держава, уряд, Президент допустять скорочення, не кажучи за зникнення пошти у звичному для нас розумінні, — зауважує Марія Владиславівна. — Розказують, що навіть в окупацію пошта “ходила”. Остарбайтери з Німеччини листи слали. І навіть — посилки. І вони доходили. Чи інший бік медалі взяти, коли наші фашистів на Захід погнали. Голод, холод, розруха були, а солдатські трикутники з фронту й на фронт без перебійно доставлялися. А тут своя — вільна Україна, а ставлення до поштарів, вибачте, гірш як при німцях.
— А з газетами ж як буде? — питаю. — Адже їх теж, як і пошту, — в анахронізми записують. Мовляв, не “жилець” газета у вік айфонів й Інтернету.
— Нізащо не повіру, що зникне газета, тим більше така, як “Подільські вісті”. А Інтернет... Це, знаєте, як спілкування по мобільному. Наосліп. Поза очі. А справжня розмова, коли очі в очі. Обличчям до обличчя. Так і газета. Прочитав і наче поспілкувався з людьми з усієї області чи України. Тому, перефразовуючи відомий вислів, віримо, — зауважує пані Жакун, — і в нас, і у вас усе буде...
— Гаразд! — хором підтримали начальницю дві Валі і дві Олександрівни.