Ця страшна трагедія вже понад 80 років оживає на сторінках історії нашої країни.
Загалом вбивства у Бабиному Яру тривали в три етапи.
На першому (з вересня 1941-го до весни 1942 року) — щоденно розстрілювали євреїв, військовополоненних та цивільних. Пік припав на 29-30 вересня, коли було вбито 33 тисячі 771 особу.
Другий етап тривав із кінця зими 1942 року до середини серпня 1943-го. На цей час припадає й створення Сирецького концтабору (в Києві), в’язні якого були численними жертвами Бабиного Яру. Так, зокрема, з весни 1942 року двічі на тиждень туди привозили на розстріл людей, тіла яких потім спалювали. Всі ці роботи проводилися в режимі цілковитої таємності.
Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на тлі знищення трупів у Бабиному Яру в серпні-вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору. Паралельно відбувалася евакуація і самого табору, бо німці, зрозумівши, що в Києві їм надовго не втриматися, знищували сліди злочинів.
Вони, закувавши в кайдани 327 осіб-смертників, змушували їх викопувати трупи, будувати печі з огорожі та надгробків єврейського цвинтаря, складати в них тіла, дрова і спалювати. В одній такій печі за один раз знищували до двох тисяч жертв. До кінця вересня майже всіх розстріляних спалили, а в’язні, закладаючи останню піч, розуміли, що вона передбачена для них. У ніч на 29 вересня 1943 року їм вдалося вирватися на волю, але врятуватися змогли лише два десятки чоловік. Саме свідчення цих сміливців і дали згодом можливість відтворити історію знищення трупів у Бабиному Яру.
В багатьох куточках України є чимало бабиних ярів, так, наприклад, у Кам’янці-Подільському було знищено понад
23 тисячі євреїв, у Дрогобицькому Яру (на Харківщині) — майже 20 тисяч, в урочищі Сосонки біля Рівного вбито
18 тисяч осіб тощо.
Нацисти, не шкодуючи нікого, гнали людей дорогою смерті до ярів, над якими почасти роздягали, щоб знайти цінні речі, й розстрілювали. Крик, плач, сльози та благання не допомагали нікому. Бабин Яр — місце пам’яті й останнього спочинку змучених душ...
З приблизно 700 членів айнзацгрупи С, яка діяла в північній та центральній частині УРСР і винищила близько 100000 євреїв, лише 10 осіб було визнано винними у скоєнні злочинів. На фото непокараний військовий злочинець: останній командир зондеркоманди 4a, яка здійснювала масові вбивства в Бабиному Яру, Теодор Христенсен — під ім’ям Фріц Рамм працював після війни на вагонному заводі в Касселі, 1969-го був виправданий земельним судом Дармштадта і помер 1988 року.