Недаремно кажуть, що світлини — це закарбована мить життя, яка нагадуватиме про далекі події, людей, ворушитиме спогади і розкриватиме деталі минувшини. Старі фотографії — це подорож у минуле — цікава й бентежна. Саме тому Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтва започаткував проєкт «Історія одного фото», який вже знайшов чимало відгуків.
1988 рік… Саме цього року на березі річки Південний Буг у Хмельницькому відкрилося Співоче поле. Чимало зусиль до цього доклав тодішній голова Хмельницького міськвиконкому Іван Бухал. Із 1 по 3 липня в Хмельницькому відбулося Третє республіканське свято народної творчості. Автором сценарію та головним режисером його був Герой України, народний артист України Дмитро Гнатюк, режисером — Петро Слободянюк кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, а тоді — заступник начальника Хмельницького обласного управління культури.
Чотиритисячний зведений хор України, головним диригентом якого був Анатолій Авдієвський, Герой України, народний артист України, виконав хорові твори у супроводі зведеного оркестру. У складі хору були провідні професійні та аматорські хорові колективи. Серед них: Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки, Національний академічний духовий оркестр України, Національний академічний оркестр народних інструментів України, Національна заслужена академічна хорова капела України «Думка», академічна чоловіча хорова капела імені Л. Ревуцького, академічні ансамблі пісні і танцю «Козаки Поділля», «Льонок», Буковинський ансамбль пісні і танцю України та численні аматорські колективи Хмельниччини та України.
Учасники того яскравого свята, чудові виконавці, популяризатори української культури, зафіксували цю мить на спільному фото.
Воно нагадало й мені про те, як у чудовій команді журналістів зі всієї України ми висвітлювали цю подію. Масштабне дійство було й справді вражаючим. Недаремно чи не кожен із кореспондентів у своєму матеріалі висловлював побажання, щоб воно не було одноразовим, що Співоче поле має нести свою культурну місію довгі-довгі роки.
На жаль, сьогодні на місці Співочого поля — великий торговельний центр. Змінилося й життя творців, учасників, натхненників Співочого поля, багатьох вже немає серед нас. А фото й далі, через нашарування років, нагадуватиме про широчінь української душі, про пісню, що звучала над хмельницьким Бугом, долітаючи аж до небес.
Gismeteo 
