6 січня був присутній при дійстві розповсюдження Віфлеємського вогню з будинку Хмельницької міської ради до міських церков східного обряду. Цей благодатний вогонь, вже за традицією, в Україну привозять представники організації українського «Пласту» – частини всесвітнього братства скаутів. Це була чудова процедура, вже тільки тому, що вона має об’єднуючу для християн православної пастви мету.

Але хотілося би, шановні читачі, разом з вами розглянути саму сутність цієї об’єднуючої сили. Різдво Христове – 7 січня – відзначає менша частина православних світу, тоді як більша її частина, на чолі з Вселенським Патріархом,  переконана в народженні Сина Божого 25 грудня. Так-так, більшість помісних православних церков у світі,  а таких близько 80 відсотків, – відзначають день народження Господа нашого Христа 25 грудня, а не 7 січня! Мовити ж про католицький величезний християнський світ, просто не- має сенсу. Християни і католицького, і протестантського сповідання єдинодушні у даті народження Христа. І саме така одностайність має стати для нас – православних східного обряду – прикладом об’єднання навколо Вселенського Патріархату, а не навколо невмотивованого рішення  московської церкви – ініціатора відзначення Різдва за іншим календарем.
 Нині маємо два дні народження Ісуса Христа  25 грудня й 7 січня! Але так не може бути – бо бути не може… Колізію, коли одні вірять у те, що Ісус вже народився, а інші чекають на його народження протягом двох тижнів і  не повинні вірити у те, що Христос вже жиє! Чи не є святотатством саме заперечення земного життя Спасителя? Абсурдом стане твердження, що на світ Божий можливо з’явитися спочатку 25 грудня, а потім ще й 7 січня!!! Де ж істина?! М’яко кажучи, непорозуміння з датою Різдва Христового, сталося після проведення у 1923 році Всеправославного конгресу. На ньому Вселенський Патріарх і Високий конгрес постановили вести літочислення за григоріанським календарем. Новим календарем, який обчислений за новітніми технологіями, найточнішим і таким, що відповідає реальній ході часу на Землі. За григоріанським календарем живе і благоденствує весь, без винятку, цивілізований світ, як у побуті, так і в науці, за ним живемо і ми всі. Але, в той самий рік частинка православного світу протиставила себе постанові Православного конгресу і живе у церковному світі за  юліанським календарем, яким користувалися ще до нашої ери. Практично всі православні, що відзначають народження Христа 7 січня, мешкають на сході Європи й російському Сибіру. До речі, у побуті, у звичайному мирському житті,  всі священнослужителі і вірні східного православного обряду живуть за новим григоріанським календарем. Така правда. І її  ніде діти!
Ось і виходить, коли ми відзначаємо Різдво за обчисленнями давніх римлян, стикаючись із неузгодженістю між датами, приходимо до думки: так не повинно бути. Настав час і можливості для єдиного правильного рішення…
Цього року має зібратися Вселенський православний собор. Маємо всі підстави звернутися до священнослужителів та ієрархів усіх конфесій вирішити нарешті питання про відзначення єдиної спільної для всіх християн дати Різдва Христового. Саме в ці важкі для українського народу часи, як ніколи, актуальним і життєво необхідним є пошук аспектів, за якими прийде об’єднання, порозуміння і мир.