Надрукувати
Категорія: Орбіта краєзнавця
Перегляди: 2971

  

10 лютого 2021 року минуло 590 років з часу найдавнішої писемної згадки про місто Хмельницький.

У ході досліджень у межах міста і околицях виявлено чимало археологічних пам'яток. Так, на схід від мікрорайону Лезневе — поселення з матеріалами доби бронзи 2 тис. до н. е. та скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайоні Озерна — багатошарове поселення з матеріалами ранньої залізної доби І тис. до н. е., у мікрорайоні Дубове — поселення скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайонах Гречани та Озерна — поселення черняхівської культури 3-4 ст. тощо. До наших днів збереглися кургани, які датуються археологами 7-3 ст. до. н. е. (скіфський час) — один у мікрорайоні Виставка та два на південний схід від мікрорайону Ракове. Та, зрозуміло, що серед цих знахідок немає писемних, які б свідчили про існування поселення.

У «Книзі ревізії листів» Метрики Литовської є запис королівського привілею Владислава ІІ Ягайла латиною, який свідчить: «Владислав король Полощі. Записує суму 100 гривень монети польської лічби шляхетному Янові Чанстуловському на селах Голисин та Плоскирівці, що на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі. Цей Ян і його законні нащадки мають тримати їх, і цей же Ян має особисто проживати у Подільській землі і захищати її особисто і з власними людьми. Надано у Сопоті, у другий день після свята святої Аполонії 1431 року». Пізніше зустрічаються записи на володіння Плоскировом і Голишином зроблені королем Казимиром IV у 1461, 1464 та 1470 роках Миколаєві Свірчу, синові Бедриха з Бедриховець, кам`янецькому каштелянові з 1467 року. За люстрацією 1493 року місто мало 7 димів або домогосподарств.

26 березня 1547 року польський король Сигізмунд II Август пожиттєво передав Плоскирів у володіння кам'янецькому старості Мацею Влодеку. У 1566 році стараннями нового власника Плоскирову надане магдебурзьке право.

Під час Хмельниччини у 1648–1654 роках Плоскирів був цілком спустошений. 1672 року він, як і все Поділля, опинився під владою Османської імперії. Плоскирів став центром окремої нахії, що підпорядковувалася Меджибізькому санджаку Кам'янецького єялету. Коли 1699 року турки залишили Поділля, містечко знову перейшло у володіння Замойських. Згідно з переписом 1789 року, в ньому було 184 двори єврейських, 96 міщан тяглових та 126 бобилів і піших. Населення не перевищувало 2,5 тисячі жителів. У середину 1780-х років працювали ткацький цех, об'єднані цехи бондарів і ковалів, кушнірів і кравців, а також шевців.

У 1793 році Росія окупувала Поділля, а 5 липня 1795 року утворена Подільська губернія у складі Російської імперії і один з її повітів став називатися Проскурівським, хоч досі не знайдено документа про перейменування Плоскирова в Проскурів.

1806 року в Проскурові нараховується 487 будинків, крамниць — 75, млинів — 2, греко-російська церква, католицька каплиця та дві єврейські школи. Населення — 2022 мешканці.

1870 року введено в дію залізничну лінію Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. На межі XIX—XX ст. стають до ладу тютюнова фабрика, цукровий, чавуноливарний, цегельний, пивоварний заводи, відкрилися реальне училище та жіноча гімназія, комерційне училище, театр (1892 р.), бібліотека (1901 р.), прокладається телефонна мережа (1909 р.), з'являється електрика (1911 р.). Населення міста у 1909 році становило 36 тисяч мешканців.

У період визвольних змагань у 1917—1921 років у місті тричі перебував Уряд УНР та Директорія. З 1923 р. Проскурів окружний центр. 15 березня 1941 року місто стало центром Кам'янець-Подільської області, а 16 січня 1954 — перейменоване на Хмельницький.