Цьогоріч урочисто відзначаємо річницю Михайла Грушевського, який народився 29 вересня 150 років тому в місті Холм (нині це територія Польщі). Відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка, урочистості мали би бути грандіозними і всенародними, не лише в Україні, а й у Польщі, Грузії, Чехії та Австрії, де жив видатний українець, вчений, державний і громадський діяч, який став одним із символів української нації ХХ століття.
Та поряд з офіціозом, публічними заходами, переконані патріотично налаштовані науковці, діячі культури і освіти, — найбільшим внеском у вшанування пам’яті Грушевського було б глибоке ознайомлення з його науковим доробком, а також реаліями історичної доби, у якій він жив і працював. На жаль, здебільшого ми знаємо Грушевського за купою стерео- типів і не заглиблюємося у розуміння справжньої особистості автора монументальної «Історії України-Руси», яка вважається метрикою українського народу.
Тож перш ніж судити про нього як одну з ключових фігур у вітчизняній історії ХХ століття у категоріях «перемоги» або «зради», потрібно хоча б елементарно орієнтуватися у тогочасних подіях, особах, умовах.
Про це йшлося на засіданні круглого столу «Апостол української державності», який відбувся до пам’ятної дати в обласній універсальній науковій бібліотеці.
Науковці, викладачі вишів області та студенти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії розглянули різні аспекти політичної, державотворчої, науково-викладацької, громадської, літературно-дослідницької, просвітницької діяльності Михайла Грушевського.
Учасники засідання переглянули відеоролик про громадсько-політичну діяльність Грушевського в період 1917-1935 років, ознайомилися з книжковою виставкою «Великий украї-нець» за матеріалами книгозбірні, яку презентувала модератор заходу, завідуюча читального залу Галина Лісогор. Пригадали знакові моменти з біографії батька української історії, голови Центральної Ради УНР, організатора української науки, автора 2000 наукових праць, багаторічного голови Наукового товариства імені Шевченка у Львові та Києві, засновника наукової школи з вивчення історії України та приватної учительської семінарії. Під головуванням Грушевського Українська Центральна Рада проголосила ІІІ Універсалом Українську Народну Республіку 7 листопада 1917 року. За його участі 12 лютого 1918 року був затверджений гербом тризуб. Під його керівництвом розроблялася Конституція незалежної УНР.
Наталя Солтис, методист науково-методичного центру управління освіти Хмельницької міськради, розкрила тему «Михайло Грушевський — світоч історії, політик європейського зразка». Валентина Парандій, директор Хмельницького економічно-правового коледжу ПрАТ «ВНЗ «МАУП», кандидат історичних наук, доцент висвітлила «Конституційний процес у сучасній Україні у світлі наукової спадщини М. Грушевського». До речі, саме він пропонував до Конституції УНР ідеї децентралізації, розширення прав місцевого самоврядування.
Про ідеї Михайла Грушевського щодо розбудови вищої освіти у контексті сучасних освітніх реформ доповіла Інна Ящук, доктор педагогічних наук, професор, декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.
Зоя Діденко, голова міського товариства української мови імені Т. Г. Шевченка «Просвіта», закликала студентів, науковців працювати з унікальними матеріалами про Грушевського, виданими в діаспорі, які є у бібліотеці товариства. Зокрема, з часописом «Український історик», англомовним виданням «Історії України-Руси» та іншими. Нині є багато цікавих досліджень на тему «Михайло Грушевський і Поділ- ля», наголосив Анатолій Трембіцький, кандидат історичних наук, доцент ХІ МАУП. Зокрема, варто глибше знати про стосунки Михайла Грушевського та подолян Юхима Сіцінського і Володимира Січинського. Про те, що свою відому працю «Барське староство» та інші Михайло Сергійович писав на основі документів із Давньосховища, заснованого Ю. Сіцінським, М. Яворовським та іншими подільськими краєзнавцями. Окрема тема — діяльність Грушевського на посаді редактора газети «Життя Поділля», яка виходила в Кам’янці-Подільському, та його стосунки з партіями соціалістів-революціонерів і соціал-демократів. А також взаємини з іншими визначними діячами Української визвольної революції — В. Винниченком, С. Петлюрою, П. Скоропадським...
Безумовно, доля науковця, до речі, свого часу власника п’яти цукрових заводів, солідної колекції картин та антикваріату, сповнена суперечностей, трагічних поворотів. Як і тисяч його сучасників, науковців, діячів культури, письменників, які повернулися в Радянську Україну з еміграції, щоб творити українську науку, культуру. Їх утискували, переслідували, кидали в тюрми, репресували. Не до кінця з’ясовані й обставини смерті Грушевського у 1934 році в Кисловодську. Трагічно склалася доля його доньки Катерини, яку репресували. Саме ім’я Грушевського радянська політична система стерла з пам’яті, очорнила, затаврувала.
Важливо нині осмислити житєві прагнення, пошуки великого українця. Це не лише збагатить наш світогляд, а й допоможе орієнтуватися у нинішніх політичних подіях в Україні і довкола України та уникнути багатьох помилок, яких, на жаль, припустилися першопрохідці Української державності.
Gismeteo 
