Курси валют

В кінці червня 2018 р. з’явилася в Інтернеті польською мовою така об’ява: «Запрошуємо всіх зацікавлених історією нашого краю на небувалу подію в нашому місті, якою є відкриття пам’ятної дошки вшанування польських жовнірів, Ізяславських уланів, які захищали незалежність нашого краю і всіх нас. Подія буде мати місце 1 липня 2018 року о 10:00 годині в костелі Св. Дороти.  Удостоять нас своєю присутністю шановні гості з Польщі, представники влади міста Славута і району Славутського, члени Спілки поляків України з Києва, Хмельницького і сусідніх Товариств поляків. Чекаємо вас всіх і розраховуємо на вашу присутність. Керівництво відділення Спілки поляків України в Славуті».
Але чому запрошення, яке мало б зацікавити багатьох жителів Славути, помістили лише в інтернеті? Чому його не продублювали українською мовою у місцевих газетах? Дуже поспішали, адже на адресу голови відділення спілки Марії Ковальчук історична довідка щодо доцільності розміщення дошки в костелі була відправлена з Варшави лише 28 червня 2018 року!!! Як можна встановлювати пам’ятний знак, текст напису на якому нікому в Україні не відомий? А робилось все це похапцем, бо дії організаторів цієї акції від початку були протиправними! На таке «запрошення» є вдала українська приказка: запросили на дорозі, щоб не були на порозі!

Костел Святої Дороти занесений до пам’яток історії місцевого значення міста Славути. Слід зауважити, що на встановлення будь-яких меморіальних плит, пам’ятних знаків на пам’ятниках місцевого значення потрібно одержати офіційний письмовий дозвіл Міністерства культури України.
Керівники Славутського відділення Спілки поляків прагнули розмістити у культовій споруді меморіальну дошку без широкого обговорення з громадськістю міста та всупереч висновкам комісії Управління культури, національностей та релігії Хмельницької ОДА, створеної для обговорення доцільності встановлення дошки у костелі Святої Дороти! Дивує, що на це дав згоду ксьондз.
Славутчанам буде цікаво ознайомитись із змістом тексту, який написаний на доставленій з Польщі дошці: «В цій віковічній святині роду Сангушків молилися улани 5 полку уланів Заславських, котрі героїчно боронили незалежність Славути і землі славутської під час війни з більшовицькою Росією у 1920 році. Вшановуючи їх пам’ять! Героям слава! Полковник запасу Тадеуш Кшонстек. Об’єднання прихильників 5 полку уланів Заславських з Остроленки».
Щоб усвідомити, яке відношення мали улани до Славути і чи доцільно розміщати у місцевому костелі меморіальну дошку польського полковника на їх честь, звернемося до історії.
Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 р. підписала і Українська Народна Республіка, договір повертав Україні її західні українські землі, не тільки окуповані під час Першої світової війни, а й раніше від неї відірвані: Холмщину, Берестейщину, Пінщину та інші. З цим не погодилась Польська Республіка, вона не підписала договору, чим не визнала суверенність УНР, не допомогла Україні прорвати міжнародну блокаду й здобути підтримку та визнання з боку інших країн.
Молоді держави, Польська Республіка та Українська Народна Республіка, які виникли із перемогою Антанти у Першій світовій війні, змушені були вирішувати передусім проблему розмежування своїх кордонів. Армія Польської Республіки уже у 1918 р. починала війну з Україною з наміром домогтися кордонів між Польщею і Україною, які існували до 1772 р., коли Прусія, Австрія і Росія здійснили перший поділ Польщі. Тоді Польща втратила Помор’я, частину Великопольщі, Малопольщу, Галичину і східну Білорусь.
19 жовтня 1918 р. у Львові сформовано Українську Національну Раду, яка 13 листопада проголосила створення на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття Західно-Української Народної Республіки. 01.11.1918 р. ЗУНР створила загін Українських січових стрільців, який вчинив антипольський переворот, зайнявши урядові установи у Львові, Станіславі, Тернополі, Коломиї та в деяких інших містах.
З перших днів листопада розпочалася збройна боротьба між Польщею і ЗУНР за території східної Галичини, а також з УНР за Холмщину, Підляшшя та Західну Волинь. 18.07.1919 р. ЗУНР окупована поляками. На 24 листопада польські війська зайняли Холмщину та оволоділи 23 січня 1920 р. містом Володимир-Волинським, 4 лютого – Ковелем.
У цих бойових діях проти українських військ брали участь і улани, їх дії були спрямовані проти незалежної УНР. В січні 1919 р. ескадрони уланів в районі сіл Мокошин, Мокротин, Дубляни воювали проти загонів армії ЗУНР, 14 січня улани захопили село Скнилів, 29 квітня – село Брюховичі під Львовом. 5 уланський полк у січні 1919 р. вступив у бойові дії по захисту Львова від українських військ. Протягом року він брав участь у військових діях на теренах української Волині. 5 квітня 1920 р. ескадрон уланів вирушив «український фронт» під м. Ковель, звідки почав наступ на українські війська, а в травні 1920 р. брав участь у наступі на Луцьк, сприяв «вигнанню українських військ із Західної Волині».
Згідно з Вашавським договором, між Річчю Посполитою і Директорією УНР від 24 квітня 1920 р., який підписали таємно від своїх урядів керівник польської держави Ю. Пілсудський та головний отаман директорії УНР С. Петлюра, передбачалося, що до Польщі мали відійти території Галичини, Західної Волині, частина Полісся, Лемківщина, Підляшшя, Посяння і Холмщина.
За договором, «з початку спільної акції проти більшовиків український уряд зобов’язувався доправляти продукти до польської армії: м’ясо, сало, борошно, збіжжя, крупу, овочі, цукор, овес, сіно, солому і таке інше на підставі харчових норм, обов’язкових польському війську. Командування польських військ зобов’язувалося постачати українські війська зброєю, амуніцією, спорядженням й одягом (лише – С. К.) у кількості, необхідній для трьох дивізій…».
У березні 1921 р. укладено Ризький мирний договір між РРФСР, Україною і Польщею, за яким встановлено кордон між Польщею і Українською РСР по річках Збруч і Горинь, по суші – західніше м. Ямполя, східніше м. Шумська, по річці Вілія, по суші – західніше сіл Солов’є, Дідова Гора, Прикордонна Улашанівка, Нараївка, Довжки, Піддубці Славутського району, по річках Корчик, Случ, Горинь і Прип’ять до її дельти. Значна територія Західної України опинилась під окупацією Польщі до вересня 1939 року!

(Далі буде).