Курси валют

Жага до волі, любов до неї та нескореність — домінантні риси головного героя нового історичного роману «Гонитва» Петра Воробея, який він нещодавно презентував. Автор вже відомий широкому колу читачів завдяки роману-трилогії «Заграва», який охоплює майже сто років невигаданої історії з реальними персонажами та історичними фактами, які донедавна були сховані за сімома замками. Тема ОУН УПА для Петра Петровича – лауреата премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво в літературі й утвердження української державності» —  стала життєвим орієнтиром, своєрідним мотивом для пошуку нових героїчних постатей — вояків, звичайних українських хлопців, які надто любили свою Україну та понад усе прагнули бачити її вільною… Скільки їх, зовсім юних, віддали свої непрожиті роки Всевишньому, — бо не могли інакше, бо життя без волі — то ніщо… Не боячись бути знищеним режимом, кожен із них, затиснувши намертво сумніви й страх, йшов до кінця, не здаючись… Бо поклик серця змушував часом знеможене тіло підніматися з колін. Однак ніхто так і не зумів, опустивши батогом їх на збиті дощенту коліна, вбити відвагу та снагу… 

Автор приурочив вихід своєї книги 90-річччю ОУН. Постійно працюючи над архівними документами, вивчаючи період національно-визвольної боротьби та по крупинці відтворюючи образи тодішніх героїв, їхні життєві шляхи, він зумів по-новому пройти дорогу повстанців на сторінках книги. Бо направду наступники — особливо молодь — мають знати борців і відчайдухів.
Петро Петрович у повній залі Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративного мистецтва зачитував уривки зі свого роману та розповідав про нелегкий та страшенно виснажливий шлях героя — воїна УПА Петра Смоляренка, якому довелося тричі здійснювати втечу з тогочасних катівень — віддалених радянських концтаборів. «Він прокопав тунель довжиною дев’ятнадцять метрів і 74 сантиметри. Правоохоронці в ході розслідування виявили 19 тонн 700 кілограмів порід та з’ясували, що втікачі навіть пройшли три метри вічної мерзлоти й три метри суглинку. Ці надзусилля привели їх до України, проте були схоплені та запроторені знову до концтаборів», — розповідає автор роману. Історія просякнута прагненням свободи, а справжнім її символом став священний птах кетцаль, який ні дня не може жити в неволі… До прикладу, Василь Стус, який відбував покарання у «Дубравлазі», звідки здійснив свою останню втечу Смоляренко, за нескореність і любов до волі назвав героя роману новітнім Кармелюком.
Привітати автора зі знаменною подією прийшло чимало друзів, колег та знайомих. На захід завітали й представники міської влади — Галина Мельник — заступник Хмельницького міського голови та Артем Ромасюков — начальник управління культури та туризму. Зокрема, Галина Леонтіївна зазначила: «Незважаючи на те, що це художня книга, вона пронизана сріблом і златом української історії. І це срібло й злато — юнацькі життя, віддані за Україну. …Виникає запитання, то за чим же ця гонитва? Звичайно ж, за Україною! Вдумаймося в ці слова… Адже Петро був справжній українець, в його душі була вся Україна».
На завершення заходу всі охочі фотографувалися на згадку з автором і отримали автографи.
P.S. Безсумнівно, життя свого героя автор проживав не раз під час написання роману. Петро Петрович зізнавався, що час пролітав миттєво, коли сідав за книгу — дні і ночі праці виливалися на аркуші, які спрагло вбирали в себе кожне слово, сказане з такою сильною любов’ю до України. Бо Україна — це і є життя для тих борців, які загинули за неї!