Східно-Карпатська стратегічна наступальна операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 року).

Вона стала останньою на території України. Проводилась військами лівого крила 1-го Українського фронту (командуючий Маршал Радянського Союзу І. С. Конев) і 4-го Українського фронту (командуючий генерал армії І. Ю. Петров). В склад фронту увійшли 1-а гвардійська армія генерал-полковника А. А. Гречко і 18-а армія генерал-лейтенанта Е. П. Журавльова.
В цій операції брав участь соколівчанин Степан Лесько, який поділився спогадами про ті бойові події. «Штурмувати оборону ворога в гірських умовах було дуже складно. Тут неможливо ефективно використовувати танкові війська, а гармати ми витягували кіньми та вручну, щоб вести вогонь по ворожих укріпленнях. На вершинах гір гітлерівці спорудили численні укріплення, а навкруг установили мінні поля. Був поранений. Ми зазнали великих втрат у живій силі. Чимало загинуло коней. Крім цього, гірську місцевість перетинали численні річки з крутими берегами. В жовтні почалися дощі, і рівень води в них піднімався на кілька метрів, і вони стали непрохідними. Техніка не працювала. Все доводилось робити вручну. Ми з товаришами розібрали міномет на частини, щоб винести його на карпатські гори вузенькими стежками. Вчились, як в умовах лісистої місцевості захоплювати висоти, вести бої в ущелинах, на крутих схилах.
У зоні наступу наших військ ворог оборонявся силами групи армій «Хейнріце» (1-а німецька танкова армія і 1-а угорська армія), які нараховували більше 20 дивізій (300 тис. чол. ) і мала 3250 гармат і мінометів, 100 танків і САУ, 500 літаків».
Події в Словаччині, пов’язані з національним повстанням проти фашистських загарбників, змусили наше командування діяти на два фронти.
В зв’язку з цим Східно-Карпатська операція розділилася на дві взаємопов’язані операції.
13 вересня з’єднання 1-ї гвардійської армії під командуванням А. А. Гречка, прорвали ворожу оборону на 38-кілометровому фронті. В цю зону була введена 18-а армія під командуванням Е. П. Журавльова, яка наступала на Сваляву і Мукачеве.
20 вересня підрозділи 1-ї гвардійської армії перейшли радянсько-чехословацький кордон. 26 жовтня було звільнено Мукачеве і Ворохту — потужний опорний пункт в обороні карпатських перевалів.
27 жовтня розпочались важкі бої за звільнення Ужгорода. В боях брала участь 2-а гвардійська Проскурівська дивізія. В боях за головний Карпатський хребет 28 жовня 1944 року була визволена остання п’ядь української землі.
На сторінках газети «Правда» повідомлялося: «Світле свято сьогодні в Радянській Україні — повністю звільнена її земля від німецько-фашистських загарбників. Свято українського народу — це свято всієї нашої України...».
Повоєнне життя населення Західної України, яка знаходилась у складі Чехословаччини, вимагало возз’єднання їх з братами і сестрами України. І 29 червня 1945 року згідно з договором між СРСР і Чехословаччиною відбулось підписання Акта про возз’єднання Західної України із УРСР. Була утворена Закарпатська область з центром в Ужгороді.
В 1999 році Указом Президента України в зв’язку з відзначенням 55 річниці дня визволення України від німецько-фашистських загарбників дата 8 жовтня була перенесена на 28. Це є акт встановлення історичної Правди. З цього часу 28 жовтня стало всенародним державним святом визволення України.