Надрукувати
Категорія: Історія
Перегляди: 489

Пригадую важкий повоєнний 1948 рік. Адамівка – стародавнє гончарне село. І селян називали не інакше, як гончарі, хоч всі вони працювали в колгоспі ім. Артема. Після голодного 1947 року весь тягар відбудови ліг на плечі жінок, дітей та стариків. Орали коровами, вручну копали, лопатами, а врожай збирали серпами та косами.

Мій батько працював ковалем. Його робота починалась о 5-й годині ранку і закінчувалася вночі. В ті часи плата була невеличкою – нараховували мізерні трудодні. Щоб вижити, батько й мати виготовляли горшки, які возили в Молдавію і там обмінювали за зерно. На плечі батька ліг важкий тягар: матір важко захворіла, її, паралізовану, відправили на лікування в Київ, нас же в сім'ї було троє хлопців, яких потрібно було навчати та прогодувати. Аби заробити бодай щось, батько день і ніч працював. На ті трудодні виходило кілька кілограмів зерна.
На все життя запам'ятав, як вранці до нас прийшла комісія підписати чергову державну позику. Спочатку агітували батька підписати, бо якщо не підпише, конфіскують все майно. Один з перевіряючих поліз в піч, вийняв звідти горщика з їжею, а голова (староста) витягнув з кобури пістолет і прицілився в батька, який на колінах просив: “У мене діти малі – треба годувати, а дружина – важкохвора…” Нічого не допомогло. Пролунав постріл, куля просвистіла над головою батька і застрягла в протилежній стіні.
Так репресивними методами підписували позику, а мого діда (він мав домашню кузню і коня) арештували, як ворога народу, і вислали в Красноярський край.
Після цього я був свідком знищення гончарних печей, яких в Адамівці нараховувалось більше сотні. Екскаватор їх зрівняв із землею. Батько та мати просили: “Де совість, вандали?”.
Люди оплакували ці знущання. В Адамівці глина допомагала всім, адже гончарські вироби колись додумались “перетворювати в гроші”. З глини ліпили хатинки та хлівці, а також – горщики, глиною милися й замащували рани, вона замінювала сьогоднішній цемент.
Кажуть в Зінькові, що горщики “не святі ліплять”. А репресії роблять нелюди. Тієї, підписаної батьком позики, ніхто з сім'ї не одержав...