Тут живе сміливий дух дідів і прадідів, тут оживає історія, оте жорстоке пекло і героїчна, вкарбована золотими літерами в безсмертя, боротьба, стократ помножена на безстрашність, відважність і хоробрість.

Танки, гаубиці, чи не всі різновиди важкого озброєння, артилерія з фронтів Великої Вітчизняної війни, зібрані під відкритим небом у єдиному такому в області музеї Бойової слави під відкритим небом у Волочиську. А у великому просторому залі закладу – експозиція, присвячена звільненню Волочиська від німецько-фашистських загарбників, у ході Проскурівсько-Чернівецької операції, тут зібрані форми різних військових частин, зброя, інші необхідні атрибути (біноклі, старі карти, предмети побуту), особисті речі, фронтові трикутники, адресовані найріднішим, світлини, медалі, ордени… Максимально наближене до тодішніх часів (мова йде про запеклі бої 1944-го) й облаштування довготривалої оборонної точки (ДОТ), відновлений кулеметний напівкапонір, відтворена ділянка оборонної вежі укріпрайону, траншея позиції стрільців, у якій і нині невтомний солдат стріляє з кулемета (муляж), бліндаж для укриття особового складу, а всередині все, як тоді, алюмінієві кружки, особисті речі…

Як же тут цікаво, як все наочно. Майже сорок тисяч відвідувачів з моменту відкриття музею доторкнулися до історії тих буремних днів. А відкрили його у 2012 році за ініціативи і, зрозуміло, фінансової підтримки Героя України, президента АТ «Мотор Січ» В'ячеслава Богуслаєва.

«Такої комплектації ДОТів, ланки проскурівського укріпрайону (створеного на лінії старого кордону СРСР), що має неофіційну назву лінія Сталіна і проходила від Карельського перешийку аж до Чорного моря, в нашій області є 18. У Волочиську їх кілька. Цей був у не найкращому стані, проте в нього виграшне для екскурсій місце розташування: берег міської водойми, поблизу річки Збруч, яка до 1939-го була лінією кордону між СРСР та Польщею», – розповідає Віталій Плосконос, директор спортивно-оздоровчого комплексу (СОК), що складається з трьох підрозділів: спортивного залу «Дружба», де охочі займаються важкою атлетикою, гандболом, волейболом й проводиться безліч спортивних змагань; спортивно-оздоровчої бази «Ровесник», яка залюбки чекає любителів активного відпочинку, зваблюючи дерев’яними будиночками, тенісним кортом, спортивними майданчиками, добротним пляжем, змаганнями й спартакіадами різних рівнів; та власне музею Бойової слави.

Таке поєднання закладів доволі далекоглядне, адже виховує у юні не лише патріотизм й повагу до подвигу прадідусів, а й прищеплює козацький дух. Тут доволі часто проводяться змагання, різноманітні естафети, свята. До карантинних обмежень у дні визволення від німецько-фашистських загарбників, працівники, на чолі з директором навіть переодягалися у форму тих часів, відтворюючи героїчні події. Учні багатьох шкіл і вишів приїздять на екскурсію до музею, і не лише з Хмельниччини, а й з сусідніх областей. Навіть дітвора з Північної Ірландії, яка побувала в українському таборі відпочинку, повезла додому незабутні враження з Волочиського музею, що включений до кількох туристичних маршрутів.

«Старші дітки можуть керувати своїми емоціями, то вчителям легше забрати їх з музею, – посміхається Віталій Плосконос, який, до слова, проводить, дуже цікаву, історично змістовну екскурсію. – А от молодших не допросишся позлазити з танків, вийти з ДОТу, залишити зброю. Та і дорослим цікаво. Бо такої кількості бойової техніки і зброї у справжньому укріпрайоні, де кожен клаптик землі, просякнутий кров’ю, у нашій області точно немає ніде, та й в Україні мало».

…Тут кожна річ – безмовний свідок легендарних подій – болю війни і радості Перемоги. Втім це все треба лише побачити і уявити-відтворити події давно минулих днів, послухавши екскурсовода.