Надрукувати
Категорія: Історія
Перегляди: 1312

Сто років тому, 29 липня 1921 року, політбюро Центрального комітету Комуністичної партії більшовиків України надіслало до Москви телефонограму, в якій зобов’язалося зібрати в Україні 100 мільйонів пудів врожаю… Три тотальні голодні мори нищили українців впродовж цих ста років: 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947. Напередодні Дня пам’яті жертв голодомору в Україні у ДНЗ «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти» проведена «Година пам’яті: 100 років голодів в Україні».

Захід розпочали заслужені артисти України брати Гжегожевські власною піснею на вірш Анатолія Ненцінського «Поминальна дума». І не лише вона до сліз душила: пекельні жахіття штучного голоду зринали тим часом із відеоролика. Пекучу правду геноциду української нації доніс до присутніх викладач історії закладу Олег Сидорчук. А один день з життя вкраїнської родини у період голодного мору відтворили у сценці учасники театрального гуртка. Особливу атмосферу заходу створили ведучі Богдан Сиротенко та Галина Заморозка.
Не можна було стримати сліз від спогадів земляків, що їх тремтливими голосами зачитували із Книги Пам’яті.
«З різних джерел до Книги Пам’яті занесена кількість убитих геноцидом 1932-1933 років наших земляків, – розповідає Євген Гжегожевський, заступник директора з навчально-виховної роботи закладу. – У Косогірці, до прикладу, не пережили страшний голод 40 чоловік, у Вербці – 50, у Вербці-Мурованій – 15, у Магнишівці – 30, по два десятки у Буйволівцях, Правдівці, Савинцях, Баламутівці, у Ярмолинцях голодними у вічність тоді пішло 60 чоловік… Цей захід ми сьогодні провели, аби ніколи не стерлися з пам’яті оті трагічні сторінки в історії українського народу». Свічками пам’яті згадали душі невинно убієнних. «Збережи, Господи, пам’ять про них, а ми збережемо у серцях наших», – шепотіли, запалюючи вогники, дорослі і юні.
Присутні в залі в унісон із Євгеном та Вадимом Гжегожевськими співали «Україно моя» та всі разом звернулися до Всевишнього з духовним гімном «Боже великий, єдиний! Нам Україну храни». Не приведи, Господи, нам колись звідати подібного пекла.