Відстала, ой, відстала від життя баба Югенька. Як каже сучасна молодь, фішку не січе. Не осягнула, видать, баба глибини суспільних процесів та інтеграційних перетворень. Не дотяглася до осмислення важливості глобалізації. Не бачить переваг науково-технічного прогресу. А звідси і збої у її методиці розв’язання нагальних проблем, які ставить перед нами життя. А страждає хто? Клієнти. Ось і я постраждав…

Хм, а він є в якихось соціальних мережах? О, знайшла… Ну, фотка так собі, але ж в житті він – такий няшка… А що це за вівця з ним? Так, так, так. Щось вони підозріло схожі… А-а-а, сестра. Яка гарненька.

Ох, і люблю ж я їздити до міста! Там не те що у селі. Там ніколи не знаєш, яка пригода чи халепа на тебе чекає. От минулої неділі не встиг зійти з автобуса та обтрусити дорожню куряву, як міська дівчинка простягає якийсь папірець, та ще й так, мило посміхаючись, припрошує:
— Відвідайте наш тренінг, і ви назавжди забудете про свої хвороби, негаразди і неприємності.
— Та невже? – перепитую недовірливо.
— Подивіться у мої чесні очі, — відповідає серйозно. — Хіба я можу вас обманути?