Четвертий рік в Україні триває війна. Війна без правил і чітко прописаного ворога. А що під час війни найголовніше? Вірно, солдати, люди, здатні зі зброєю в руках захистити свою Батьківщину. Проте в державі зруйнований механізм обліку, чоловіків, які за потреби можуть бути призвані до лав Збройних сил. Принаймні це показала перевірка, яку торік провів Генштаб у Вінницькій області і в якій брав участь начальник відділу військового обліку та бронювання Хмельницького обласного військового комісаріату підполковник Андрій Лук’янчук. Ви думаєте в нас ситуація краща? Не певен, але за час, що залишився до перевірки, яку штабісти проводитимуть восени на Хмельниччині, хочеться покращити ситуацію. Саме тому в обласній державній адміністрації Андрій Лук’янчук провів методичне заняття з ведення військового обліку для районного керівництва та очільників територіальних громад.

Пригадується, як рівно тридцять років тому ми, студенти-математики Київського державного університету, традиційно ще валялися у ліжках гуртожитку, аж раптом — у дверях суворий військовий із категоричним запитанням: «Я з військкомату. Куценко є?» Толік, який Куценко, потягнувшись, як кіт, ліниво відповів: «Нема його». Офіцер рішуче зробив «кругом» і пішов, а ми посміялися над військовим способом пошуку призовників. Ні, Анатолій Куценко потім таки побував у військкоматі, відслужив своє, здається, в Ленінградській області. Затим і університет успішно закінчив, а ще, якщо не помиляюся, Київську політехніку.
До чого ця згадка? Тридцять років тому, нехай неохоче, але всі ми йшли до армії, бо, як не дивно це нині звучить, то справді був обов’язок кожного хлопця — відслужити. Й це сприймалося нормально. Навпаки: на тих, хто не служив, дивилися трохи скоса: воно, певно, кволе та хворе. Ще раніше, якщо вірити розповідям старшого покоління, військова служба взагалі вважалася великою честю для юнака. Якщо не взяли до армії — тавро, дівчата й не подивляться на таке нещастя. Наразі ж усе навпаки: закосити від служби — гідно для чоловіка.
Нині тікати від армії дуже просто, бо система обліку майже зруйнована. Виловлюють «косарів» ледь не випадково й іноді доволі цікаво. Андрій Лук’янчук розповів про характерний випадок. Один з таких хитрунів, який вміло ховався від військкомату, отримав запрошення на дуже «козирну» роботу — до Генпрокуратури. На щастя, хоч у таких напіввійськових структурах серйозно ставляться до обліку. Не знаю, чи забрали того «героя» до армії, але на роботу точно не взяли. Та це прокуратура, де відповідно ставляться до призовників, як і в органах влади, а в приватників як? Ви думаєте, влаштовуючись на роботу до бізнес-структури, в когось запитують про військовий квиток? Ой, сумніваюся. Натомість законодавство вимагає чіткого обліку всіх чоловік. До речі, на нинішній час — до 60 років.
Про все це і нагадував начальник відділу військкомату, роз’яснював, як вести цей облік. Користуючись нагодою, повідомляємо всім керівникам підприємств, установ тощо: їм передбачено покарання за укривання «косарів», за неналежне ведення документації щодо чоловіків, які ще можуть прислужитися Вітчизні зі зброєю в руках.
І лад у цій сфері поступово наводитиметься (дивно, що аж через чотири роки після початку війни) — запроваджується Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних. А поки що маємо? За словами Андрія Лук’янчука, торік військові перевірили шість районів — «нуль. Журнали обліку жовті, ще часів, коли Наполеон був під Москвою». Нині на черзі обласна спільна перевірка військкомату та облдержадміністрації в Білогірському районі, далі — інших, аби до приїзду генштабістів хоч якийсь лад навести.
Якщо відверто, розібратися що й до чого на цьому навчанні, було дещо складно. Військовий облік та бронювання регулюють: Конституція, десяток законів і п’ять кодексів; три укази Президента та десяток постанов уряду; накази Міноборони та директиви Генштабу; накази Мін’юсту та Міністерства охорони здоров’я. Лише прочитати всі ці документи та розібратися в них — часу до перевірки може й не вистачити. Тому, по-перше, треба керуватися постановою Каб- міну № 921 від 7 грудня 2016 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних», наголосив підполковник Лук’янчук. По-друге, він пообіцяв підготувати чи то інструкцію, чи методичку, де у простій формі пояснюватиметься, як вести цей облік. Сказав, що через адміністрації інструкція наді- йде до всіх зацікавлених осіб. Хоча, здається, простіше було б розмістити її на сайті військкомату, аби керівники всіх підприємств та установ мали до неї доступ. Щоб знали, що за укривання «косарів» матимуть проблеми. А якщо дійсно в державі створюватиметься цей Єдиний реєстр, то можуть пройтися щільною гребінкою по бізнесу та назбирати чимало штрафів за неналежний облік «чоловічого поголів’я».