Надрукувати
Категорія: Гумор

У нас зараз дуже багато ра­дників, порадників, консуль­тантів. І з Близького Сходу, і з далекого Заходу... А... наглі...

Мчимо його шикарним «Кадиллаком» по наших ще карних дорогах.
— У вас дороги будували варвари...
— Не варвари, — уточнюю, — а Варвари... Ми — гуманісти.
У нас гасло: «Дорогу — жінці!» Та й у вас дороги споруд­жують для автомобілів, а у нас — для трудящих. Щоб постійно мали де трудитися...
Дороги наші йому не подобаються... А може, мені не по­добаються ваші авто? Ну, на­віщо таке велике вітрове скло?! Це ж яка вірогідність потрапити в нього каменюці, залізяці, старому чоботові... Он стоїть на узбіччі гевал. З тичкою в руці. У нього в голові гуде, аж сюди чути. Він у ди­ тинстві довго хворів свинкою. І тепер має свинячий характер. Ти знаєш, чого від нього мож­на чекати?..
Дороги наші не подобаються...
Ніяк не може второпати, чого в нас на дорогах так багато кізяків.
— Ви що, — питає, — сіяти тут збираєтеся?
— Ні! Це ми вже збираємо... Те, що сімдесят років сіяли...
А може, це ще й не кізяки... А може, це засоби боротьби з організованою злочинністю... Он мчить стрижений «Мерседесом». Жух-ляп, жух-ляп... Біля поста ДАІ — стоп! «Звідкіля?»... «Бєлая Церков — Адесса...» — «Ах, «Бєлая Церков, Адесса...» А кізячок-то з-під Клехівки...
«Висипайся, голубчику! Приїхали...»
Дороги наші не подобають­ ся... Він каже:
— У вас — прекрасна земля! У вас земля — о’кей! Але якби на вашу землю та нашого фармара... Бо у вас спеціалістів не­ма...
Це в нас нема спеціалістів!?
Ти спробуй вашого «фармара» посади на наш трактор... Під капотом — півдвигуна, у бакові — ні грама соляри... А треба закультивувати, посіяти, виорати Мані город і... Ще на «халтуру» ліванути... Зарплату ж то не платять... Та ваш фармар піде з торбою по світу. Він у трубу вилетить... А наш... ще горілку п’є... І хату будує... І в хорі співає...
На чому їде?
На матюках... У нас вся техніка працює на матюках... Це такі чарівні слова... Тобі, щоб осягнути таїну цих слів, треба поміняти генетичний код... Або хоч місце проживання...
З Мельборна переселити тебе до Мотовилівки... І ти не будеш щоранку шкірити зуби у посмішці «о’кей! о’кей!»
А будеш скреготати ними від злості. І казати: «Во бля!..» Якщо тобі хтось їх не повибиває. Або ж самі не повипадають від авітамінозу...
Спеціалістів у нас нема...
Он сидить край дороги. З фіолетовим носом. Гомо-Бахус... Аграрій... Кукурудзу продає... Думаєш, він її садив?..
Ах, де взяв?! Посади, то будеш знати... Або ж послухай завтра, як «спеціалісти» з телереклами його питатимуть:
«А ви вживаєте бальзам Бітнера?» Він відповість:
«Так. Я працюю на дачах... І бальзам Бітнера постійно при мені... Буває — пролазиш у вік­но, розріжеш руку об шкло, хильнеш сто грамів бальзаму Бітнера, закусиш «Тік-таком» і «Рафаелло»!!! Освіжило подих... Поки Федя не принесе від Форреро ще дві калорії... А ще я вживаю бальзам «Три гички»... Він прекрасно виводить з організму бальзам Бітнера...» Спеці­алістів у нас нема...
Ось «спеціалістка» стреси знімає:
— Уявіть собі, що з вашої голови вилітає надувний шарик...
Уявили?.. Тепер подивіться у небо. Скільки «шариків» там літає?.. А в голові — вже жо­дного «шарика»... І ми спокійні, і покірні, як воли...