Людей на автобусній зупинці назбиралося багато, як ніколи.
— І куди вони всі їдуть? — почала заводитися баба Ксенька, котрій навіть причини не потрібно було, аби зчинити сварку. Тому на її слова ніхто не відповів.
Та бабі до того байдуже — вона й далі бубоніла, обводячи хижим поглядом односельців і шукаючи собі жертву:
— Ну, я ось їду, бо мені ж треба. А вони куди? Шо, вдома роботи немає? Сиділо б одно з другим сиднем. Так ні — до міста поперлося…
Баба, мабуть, таки знайшла б кого облаяти, але на зупинку влетів добряче пошарпаний «німець», як його жартома назвали ті, хто ще пам’ятав окупантів і емблему «Мерседеса».
За кермом цього разу був Васько Шнир, який вічно кудись поспішав. Тому ще не встигла розвіятися піднята колесами курява, а він уже покрикував, щоб люди швидше заходили до салону. Оскільки ж той німецький салон не був розрахований на українську кількість пасажирів, то дуже швидко у ньому утворилася тіснява, хоч на вулиці ще залишалися бажаючі потрапити до міста. Саме вони й почали тіснити всіх, хто встиг уже сяк-так прилаштуватися в автобусі. Баба Ксенька хотіла вийти на околиці міста, тому до салону не проходила, а, вчепившись за поручень біля дверей, з криками і прокльонами зустрічала натиск тих, хто ще намагався запхати в автобус свої тіла. Та коли черговий поштовх двох кремезних чоловіків намертво притиснув її руки до металевих труб, несамовито закричала:
— Ой, людоньки, не тисніть так, бо поломите руки, які нічого не крали!!!
Бабин спітч про недалеке минуле таки досягнув мети і її перестали тиснути. Але тієї миті, коли вже, здавалось би, все мало заспокоїтися, своїх п’ять копійок докинув Васько Шнир:
— Бабо, отого вам і мнуть отут боки, що ваші руки нічого не крали, бо якби крали…
Васько ще хотів щось додати, але в салоні раптом зчинився такий ґвалт і лемент, що його все одно ніхто вже не почув би.
Першими під роздачу потрапили президент, прем’єр і міністри. Саме їх знервовані люди вважали винними в усіх своїх бідах, а їхні руки — у крадіжках. Та де там у крадіжках – грабунках! Коли ж цензурні й нецензурні вислови про їхні статки і маєтки скінчилися, то настала черга депутатів. Їх у парламенті значно більше, тому й прокльонів набралося більше. А якби Васько не гнав «німця» на шаленій швидкості, то електорат перемив би кісточки навіть депутатам сільської ради і сусідці баби Ксеньки — Торбинисі, яка нібито заманює сусідських курей до свого хліва, аби вони там неслися: ось так безсоромно і підступно формує первинний капітал, аби навесні посадити квочку…
Gismeteo 
