Лише десять днів залишалося Олександру Цисару до демобілізації. Вдома на нього чекала дружина і двійко діточок. Не дочекалися…
На схід Олександр потрапив під час другої хвилі мобілізації, ще у серпні минулого року. Таких як він, кажуть його побратими не було, та й навряд чи будуть. Приватний підприємець на фронті пригадав свої знання, отримані під час військової служби, і став кращим сапером у секторі «Б», тобто в районі Донецького аеропорту. Служив у другому батальйоні 93-ої бригади. Важко повірити, що цей худорлявий чоловік зміг самотужки побудувати укріплення, яке військові називають «мурашником». Щоночі він тягав на собі дерев’яні колоди, робив земляні укріплення, щоб наші військові могли контролювати з цієї точки усе летовище. Про Олександра його друзі і ті, хто його знав, можуть говорити годинами. «Він розміновував наші блокпости і перезаміновував пости сепаратистів так, що після нього їх, мабуть, уже ніхто не зможе розмінувати. Що й казати, по-пластунськи Шип проповз усю територію сектору «Б». Шкода, що такої людини немає з нами — з сумом розповідає Борис Голодний, волонтер благодійного фонду «Патріоти України». — Ще тиждень тому ми з ним бачилися, жартували. Він казав, що не може дочекатися, коли приїде в Хмельницький і візьме на руки свого новонародженого синочка Євгена».
Згорьована дружина Героя України Тетяна ледве стоїть біля труни свого коханого чоловіка. Вона так мріяла, як вони разом виховуватимуть дітей. Та — не судилось...
P.S. В п’ятницю дванадцятого червня, повертаючись на БТРі до сімнадцятого блокпоста, Шип разом із шістьома військовими підірвався на фугасній міні. Троє загинуло, а четверо дістали важкі поранення. Разом з Олександром Цисарем загинув ще один подолянин — Олег Угринович з Дунаєвець, прощання з яким відбудеться сьогодні.
Gismeteo 
