Священик римо-католицької церкви отець Олександр Коцюр — відома в Дунаєвецькому районі завдяки своїй активній громадянській позиції особа. Торік «Подільські вісті»  розповідали про його участь у революційних подіях на Майдані. Як тільки розпочалися військові дії на Донбасі, справою його подальшого життя стала посвята усього себе як волонтерській, так і душпастирській діяльності на фронті. Це не залишилося непоміченим, і чи не найавторитетніша на фронті духовна особа, священик православної церкви, він же капелан батальйону «Айдар» отець Валентин заніс прізвище отця Олександра до списку духовних служителів, представлених до високих церковних відзнак. Позавчора О. Коцюр отримав від Патріарха Київського і всієї України Філарета медаль «За жертовність і любов до України».

Кожен день він на фронті. Навіть перебуваючи у своїй парафії в селі Голозубинці, подумки отець Олександр там, зі «своїми» підрозділами. Щодня, без вихідних йому надходять дзвінки з фронту, в яких військові розповідають про свої потреби. Його ж справа – допомагати всім, що в його силах. Під час нашої розмови в парафіяльному будинку на території костелу чувся різкий запах гуми. Виявилося, сусідня кімната повністю закладена автомобільними шинами для потреб війська. Часто цей дім нагадує справжню перевалочну базу – все в ньому буває закладено різноманітними речами, пакунками.
Війна змінила мислення о. Олександра на більш прагматичне, приземлене. Потрібно витратити якусь суму коштів на церковні потреби, а він відразу перераховує, що на ці гроші можна було би придбати, приміром, тепловізор, або стільки-то касок чи ще чогось для війська. Зараз священик весь у пошуках …військового бронетранспортера і півтори сотні комплектів військової амуніції.
Для себе отець Олександр вирішив, що сумління не дозволяє йому не тільки носити, а й навіть володіти церковною відзнакою. Не на часі це. Тож із найкращих спонукань він відразу розмістив в інтернеті оголошення про обмін медалі, яку ще навіть із футляра не діставав, на …500 доларів США. Саме так: він виставив її не на продаж, що було би блюзнірством і, напевно, насмішкою над почуттями віруючих, а на обмін — за грошові знаки. Тому Олександр отримав відгуки з докорами. А він у відповідь: «Я ж не торгую благодаттю Божою…».
Гроші о. Олександру потрібні, щоб придбати за кордоном буса для конкретного військового підрозділу. До 500 доларів докласти ще сотню-дві – і якраз на це вистачить. А що задорого за відзнаку запросив – він це розуміє. Сподівається, що знайдуться патріоти, які оцінять не лише медаль, а і його наміри.