«В зв’язку з тим, що будинок, в якому Ви проживаєте являється будинком дільничного інспектора та являється службовим, де передбачено кімнату для затриманих осіб, а також кабінет дільничного інспектора, Клубівська сільська рада просить Вас звільнити службове житлове приміщення, розташоване за адресою: с. Клубівка, вул. Г. Кірпи, 86 до 01.05.2016 року. Так, як Ви являєтесь учасником АТО пропонуємо Вам звернутися в сільську раду для постановки Вас на квартирний облік».
Це дослівно переданий лист, датований 23 березня цього року № 47 за підписом Клубівського сільського голови, який надійшов на адресу Володимира Спеціального, учасника АТО, що мешкає у вищезгаданій квартирі з дружиною та двома дітьми з 2005 року. Про що говорить його зміст? Сім’я, яка там проживала майже 11 останніх років, має зібрати валізи і, в кращому випадку, шукати притулок у рідних чи знайомих, а у гіршому — жити просто неба…
Зі своєю проблемою Володимир Спеціальний звернувся до Ізяславської райдержадміністрації, а точніше — до координаційної
групи з питань призову, мобілізації та підтримки сімей військовослужбовців, яка при ній функціонує. Безперечно, цей випадок не міг залишитись поза увагою ні членів групи, ні керівників району.
Майже місяць працювали фахівці різного профілю, юристи, представники громадських організацій району, аби допомогти учаснику АТО відновити справедливість. Адже, зауважимо, що право на першочергове забезпечення житловою площею учасники АТО мають на підставі пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» разом з іще понад двадцятьма пільгами.
Його можна реалізувати і в цьому випадку. Адже учасник АТО мешкає в житловому приміщенні будинку державного чи громадського житлового фонду, тобто у службовому житлі, яке він отримав, працюючи впродовж шести років на посаді дільничного інспектора. Тому, як каже Володимир Спеціальний, йому порадили звернутися із заявою до виконавчого комітету про зняття з його житла грифу «службове» та у подальшому його приватизувати.
Засідання виконавчого комітету сільської ради, на якому розглядалася заява про зняття грифу «службове» зі згаданого житла, відбулось 21 квітня. Аби роз’яснити норми законодавства щодо виділення житла учасникам АТО та допомогти родині учасника бойових дій встановити істину, на засідання прибули заступник голови райдерж- адміністрації Володимир Левчен- ко, керуюча справами районної ради Леся Божко, начальник районного управління юстиції Оксана Закревська, голова ради ветеранів війни в Афганістані Василь Тележинський, голова районної спілки воїнів-учасників антитерористичної операції Володимир Павлюк разом із демобілізованими учасниками АТО. Також на засіданні виконкому був присутній Володимир Спеціальний з дружиною. Дискусії навколо болючого питання точилися більше години. Присутні намагалися довести норми існуючого законодавства до членів виконкому, а вони, в свою чергу, наголошували, що на території сільської ради проживає 28 учасників АТО, а, крім них, інші пільговики: «чорнобильці» та «афганці», і чи не кожен потребує поліпшення житлових умов. Аргументи на користь Володимира Спеціального їх не цікавили. Не цікавило й те, що він фактично 11 років там проживав та має пріоритетне право на приватизацію цього житла. Як твердили члени виконкому, ніхто його не виганяє із житла, але приватизувати вони його не дадуть. Але про що ж тоді свідчить згаданий лист?
Якщо дещо глибше розібратися в питанні накладення на це житло грифу «службове», то воно також відбулось у незаконний спосіб. Адже це було рішення сесії сільської ради, а не виконкому, хоча це питання винятково належить до компетенції виконавчого комітету. Крім того, рішення прийняте у 2007 році, коли у квартирі вже два роки проживала сім’я Спеціальних. І, по-третє, Володимир Спеціальний звільнився зі служби в органах МВС у 2010 році. Чому після його звільнення ніхто не порушував це питання, а виникло воно лише зараз? Тобто питань набагато більше, ніж відповідей, і допущених порушень діючих законів теж більш ніж достатньо.
Але жоден із цих аргументів не подіяв. За результатами таємного голосування, рішення прийнято не було. Переважна більшість присутніх членів виконкому під час голосування «утримались».
З цього ж приводу у Клубівці, гаряче було ще й під час сесії сільської ради. У її роботі, крім посадових осіб з районного центру, які брали участь у засіданні виконкому, виявили бажання взяти участь і голова райдержадміністрації Борис Яцков та голова районної ради Сергій Шлегель. Перш за все, керівники району на початку засідання висловлювали ту ж саму думку щодо пріоритетного права на приватизацію житла родиною Спеціальних, запевняли, що готові допомагати будь-якому учаснику АТО, ветерану війни в Афганістані та «чорнобильцю». Але це питання не повинно бути розмінною монетою у лобіюванні виключно власних інтересів. Адже кожен із невдоволених присутніх опирався лише на таку думку: чому Володимир Спеціальний має право на квартиру, а я — ні. Доходило майже до безглуздих аргументів на зразок: «Люди йому битимуть вікна», «Цей будинок для нас побудував Георгій Кірпа» тощо. Але якщо бути відвертими (про це говорили й посадовці з Ізяслава), Георгій Миколайович збудував не одну будівлю в цьому селі, які вже встигли й приватизувати, а вікна, мабуть, треба було бити тим, хто «допомагав» розвалювати цукровий завод!
Коли після майже двогодинної полеміки справа дійшла до голосування, яке проходило таємно, лише два депутати з 11 підтримали родину учасника АТО, сім голосували проти, два — утрималися. Таким чином Володимиру Спеціальному було відмовлено у знятті грифу «службове» з його житла. Депутати сільської ради навіть не подумали про те, що таким чином вони порушили низку законодавчих та процедурних вимог. Перш за все, у них не було жодних законних аргументів чи підстав голосувати «проти».
Родині Спеціальних доведеться ще раз з цього ж приводу звертатися до виконкому, а також готувати позов до суду, де законним шляхом доводити право на отримання у власність житла. Виходить, що не лише держава у нас «забуває» про своїх захисників, а навіть прості громадяни, які живуть завдяки нашим воїнам на мирній землі, не завжди хочуть їх підтримувати, розуміти та поважати за ту місію, яку їм довелося виконувати при стримуванні зовнішньої агресії ворога.
P. S. Від редакції. Ми звернулися за коментарем до Клубівського сільського голови Володимира Юзини. Надаємо його бачення ситуації:
«Під час будівництва лінійної лікарні для залізничників у с. Клубівка старе приміщення лікарні було переобладнано під чотири квартири для медпрацівників, а також старе приміщення будинку побуту під квартиру і кабінет дільничного інспектора і кімнату для затриманих.
Рішенням дев’ятої сесії п’ятого скликання № 7 від 07.05.2007 року дані квартири були затверджені як службові.
Два медпрацівники перервали трудові відносини з лікарнею, а дільничний інспектор В. П. Спеціальний звільнився з органів МВС. Постало питання щодо звільнення службових квартир.
Як новообраний сільський голова, я звернувся за консультацією в юридичний відділ районної ради, де мені порекомендували написати претензійні листи з проханням звільнення службових квартир, що я і зробив.
До речі, одна з медпрацівників звернулася до суду щодо зняття грифу службової квартири і ії приватизації, але всі суди — від районного до Верховного — ії позову не задовільнили.
Питання про зняття грифу службової квартири було винесено на засідання виконкому і сесії, які відмовили в цьому. Однак, зважаючи, що Спеціальний В. П. є учасником АТО, йому дозволено проживати в
квартирі і оформити документи для взяття його на квартирний облік. Це рішення викликало неоднозначну реакцію жителів села, бо на квартирному обліку вже 15 років стоїть один афганець, а також інші учасники АТО, діти, позбавлені батьківського піклування.
Ось така ситуація».
Gismeteo 
