Майже два роки в Ізяславі діє громадська організація ветеранів учасників АТО, яку очолює підполковник Володимир Павлюк. Кадровий військовий не за чутками знає, що таке війна. Особисто з будівельною бригадою зводив оборонні споруди на сході України, провів до лав Збройних сил сина. Отож, коли мобілізовані ізяславські новобранці попросили про допомогу, за два дні організував доставку найнеобхіднішого на Рівненський полігон, де були відсутні навіть елементарні речі, до прикладу, матраци, а солдати спали на голих дошках.

Громадські активісти «ведуть», як каже пан підполковник, бійців-земляків від проводів до демобілізації. У співпраці з «Фондом Заславщини», організовують на передову волонтерські рейди з одягом, продуктами харчування, медикаментами тощо. Не забувають і про матерів та дружин воїнів: орють городи, косять траву, рубають дрова, словом, роблять все, до чого потрібно докласти чоловічі руки. Проте, бідкається Володимир Андрійович, досі громадська організація не має свого власного приміщення, де могли б зібратися ветерани та погомоніти про свої проблеми. Було б добре, аби влада посприяла і створенню сільськогосподарського підприємства для «атеошників». У ньому, по-перше, демобілізовані мали б нагоду допомогти своїм побратимам, а не топити тугу в алкоголі. По-друге, можна було б налагодити вирощування та переробку сільгоспкультур для потреб фронту. І, по-третє, невеличка ремонтна майстерня зняла б проблему пошуку механіків-волонтерів та запасних частин до військової техніки. Добре, що хоч не перевелися ще на Ізяславщині люди, котрі з розумінням ставляться до потреб організації і надають посильну допомогу.