Курси валют

Ще не так давно про цю проблему у селах і не згадували. Сьогодні ж нестача води у криницях все частіше сіє тривогу серед сільських жителів. Без води, звісно ж, ніяк. Худобу напоїти та грядки полити, на домашній кухні та у побуті її треба і треба. Але у невеличкій Раціборівці, що у Волочиському районі, лише у двох криницях по обидва боки села ще можна набрати відро-друге води. Решта — зміліли. І хоч пробували окремі господарі розкопувати подвірні криниці глибше, це не рятувало.

Серед 80 чоловіків населення Раціборівки більшість пенсіонерів, одиноких людей. Звідки їм чекати помочі? До найближчого села Соломна — п’ять кілометрів — шлях, який старечим ногам вже ніколи не здолати.
Минулоріч, правда, дуже виручав інвестор — Група компаній «VITAGRO», що орендує землі у їньому селі. Завозили бочки з водою і люди могли використовувати її. Та якби проблема була тимчасовою, то якось перетерпіли б немилість природи. На жаль, немає впевненості, що змінюватиметься ситуація на ліпше. Навпаки — все більше сіл області потерпають від нестачі води.
Тож під час зустрічей з народним депутатом України Сергієм Лабазюком стали просити жителі Раціборівки допомогти. Розуміли, що розв’язати надскладну проблему можна, лише проклавши водопровід. Протяжність його — майже три кілометри. Крім того, необхідно встановити водонапірну башту. А ще — проектна документація, виконання робіт... Усе потягне більше, як 300 тисяч гривень, підрахували раціборівські «фінансисти». Тому, зізнаються окремі, не вірили, що до їхнього прохання прислухається нардеп. Та він твердо пообіцяв: у Раціборівці буде водопровід!
Цей задум, варто додати, об’єднав багатьох небайдужих людей: депутатів Волочиської районної ради і Соломнянської сільської ради від політичної сили «Поруч». Свою руку допомоги подала компанія «VITAGRO» на чолі з генеральним директором, депутатом Волочиської райради Петром Лабазюком. Не залишилася осторонь місцева влада: голова райдержадміністрації Володимир Сергійчук, голова районної ради Сергій Пазюк взяли найактивнішу участь, щоб втілити в життя побажання жителів села.
І вже невдовзі зачастив у Раціборівку Анатолій Білуха, депутат районної ради від партії «Поруч». Чи не в кожній хаті побував, з усіма людьми переговорив, адже на нього були покладені головні організаційні обов’язки. Саме Анатолій Миколайович, до речі, і переконував скептиків, що все вдасться. А ті не йняли віри: хіба може щось зрушитися у неперспективній Раціборівці? Та за день-два до Анатолія Білухи приєдналися керуючий Соломнянським відділком компанії «VITAGRO» Олександр Клак, бригадир комплексної бригади Сергій Секретар. Водогінний «маховик» почав розкручуватися. Ініціативу депутатів від партії «Поруч» підтримали колеги з інших політсил. Відтак з районного бюджету на водогін у Раціборівці спрямували 100 тисяч гривень, з бюджету Соломнянської сільської ради — 45 тисяч гривень. Левову частку фінансових надходжень — 160 тисяч гривень — вніс інвестор — Група компаній «VITAGRO». Відтак, коли зіштовхнулися з недобросовісністю двох організацій, обов’язки підрядника також поклали на компанію.

— Хлопці рили траншеї, прокладали труби, вели до кожної хати — наробилися добряче, — розповідає вісімдесятирічний Анатолій Михайлович Зданевич. — За це низький уклін їм. А за тиждень до пробного пуску в селі повністю зникла вода в криницях. Уявіть-но, яку радість відчули ми, коли з кранів просто на подвір’ї потекла вода.
 — Я готова розцілувати всіх тих людей, які зробили все, щоб у нашому селі була вода, бо вода — це життя, — ділиться з нами колишній зоотехнік, а нині пенсіонерка Валентина Михайлівна Чайковська (на фото). — Сергію Лабазюку, Петру Лабазюку, Анатолію Білусі, Олександру Клаку, Сергію Секретарю, керівникам районної, сільської влади нехай Бог пошле здоров’я міцне, а нашій Раціборівці тривале життя. А цей день будемо вважати святом села, — підсумовує жінка і, запросивши до себе на подвір’я, набирає повне відро води, що тече до кожної хати зі свердловини.
На відкриття водопроводу зійшлося чи не усе село. І коли генеральний директор Групи компаній «VITAGRO» Петро Лабазюк урочисто натиснув кнопку «пуск» (на фото вгорі), не на одному обличчі літніх людей помітні були сльози.
Звертаючись до жителів Раціборівки, Петро Петрович сказав: «Ваше село, хоч і невеличке, але у ньому проживають добрі і роботящі люди. У Раціборівці виріс і Герой, який загинув, захищаючи Україну на сході. Тут наша компанія обробляє землю, збирає гарні врожаї. Запевняю вас, що і надалі будемо дбати про село. Трохи згодом будуватимемо тут дорогу, про яку просите. Але нагальним завданням для нашої компанії зараз є будівництво водопроводів у селах Соломна, Ріпна, Гречана, де люди теж з нетерпінням очікують на воду...».
Як і годиться, за християнським звичаєм, отець Степан освятив свердловину, аби оминала це місце біда. І коли з крана полилася чиста і свіжа вода, ніхто не втримався, аби не спробувати її. Разом із запашним короваєм, із зерна, вирощеного на раціборівських землях. Вода ж бо і хліб завжди залишатимуться символами життя.