Мені, 54-річному майору Збройних сил України, частково мобілізованому на службу у зону АТО, не раз доводилося переживати обстріли АГСів у виритому нашвидкуруч окопі, який зверху накритий лише деревом і землею…
…Це було під селом Тельманове, що на Донеччині.
Молив Бога, аби допоміг вижити мені та моїм побратимам, бо ж земля здригалася після кожного вибуху, і осколки розліталися навколо нас. У «перекритій щілині», саме так називається ця «чудо-будівля» XXI століття, я не один — вона зайнята повністю бійцями і офіцерами. І досить одного влучного попадання, щоб разом накрило усіх.
У такі хвилини згадував рідну домівку, звідки нещодавно прибув із короткочасної відпуски (ротація — справа корисна), людей, з якими спілкувався, так би мовити, «в тилу». Їхня віра в нашу Україну та у військових, які її обороняють, допомагають нам впевненіше переживати жахіття воєнного буття. І, коли притискаєшся до землі під час шаленого обстрілу, перед очима постають обличчя рідних, близьких, друзів, односельців, скупі, але щирі чоловічі обійми земляків з Городоччини та їхні побажання: хлопці, виженіть ворога і повертайтеся живими додому.
Згадуються й мої давні друзі з Дунаєвеччини – приватний підприємець В. А. Надворний та керівник Нестерівського сільського господарства О. С. Лісецький. Коли вони дізналися про плачевний стан наших військ, то за лічені години відправили в зону АТО вкрай необхідну допомогу. Ми вдячні всім людям доброї волі, волонтерам, добровільним помічникам нашої армії.
Проте не всі розуміють, що сьогодні відбувається в країні. Безпідставна злість з приводу чого-небудь, сліпа заздрість, невміння і небажання дослухатись до іншої думки заважають нам подолати спільного ворога. Під час відпустки у рідному селі Лісоводи, дізнався від «відомої» місцевої особи, що я нібито «нелісовідський», а тому бронежилет, який видали мені у військкоматі, потрібно повернути. Крім того, дехто з односельців гадає, що призвані на захист Вітчизни солдати й офіцери заробляють купу грошей. Люди, одумайтесь! Тут, на передній лінії бойових дій з ворогом, ніхто про це не думає. Ми стоїмо на рубежах не за копійки чи нагороди — це наш обов’язок захищати свою землю. А бронежилет таки мені став у нагоді, без такого надійного «товариша» протриматися на сучасній війні важко. Сталевий щит на грудях та тепло сердець моїх земляків, які збирали кошти на нього, допомогли мені залишитися живим.
Також з особливою теплотою пригадуються зустрічі на Віньковеччині. Тут у нас вже зародилася справжня військово-громадська родина. Недавно керівництво СВК «Віньковецьке молоко» придбало за свої кошти та передало для потреб нашої частини потужний дизельний генератор та смачні гостинці.
Мої давні знайомі О. Слободян та В. Морозовський відправили нам різну амуніцію, харчі та найнеобхідніше. Продукти та безліч речей, які так потрібні на війні, зібрали жителі села Осламів, а доставив їх воїнам-подолянам на Донбас голова райдержадміністрації Віньковецького району А.П. Бузівський. Приєднався до доброї справи і народний депутат України В. В. Бондар — надав 50 тисяч гривень, на які було закуплено берці, військовий одяг
та ін.
Ця допомога прибула у важкі часи для нашої частини. Виконавши основне завдання по створенню коридору для виведення з оточення залишків 72-ої та інших бригад, наш передовий батальйон зазнав масованого артилерійського, а потім і танкового удару російських військ. Всі, хто вижив, стягувалися в район села Сонцеве (а це — 18 кілометрів від російського кордону, звідки постійно б’ють «Гради»). Нам було наказано прориватися із оточення. Ми очікували команди про місце дислокації. І саме в цей час приїхали земляки та привезли такий цінний для бійців вантаж. Його цінність полягала не лише у військовому спорядженні та продуктах харчування. Найголовніше — була моральна підтримка. А дитячі малюнки з проникливими словами любові та вдячності солдатам, які передали дітки дитячого садочка «Яблунька» села Осламів надавали нам сил та підтримували бойовий дух.
Непереможна та армія, солдати якої читають листи зі словами, що були написані, до прикладу, Яною та Богданою Черепухами: «Знайте, що частинка нашого серця буде з вами! Наші молитви — за мир і ваше здоров’я. Нехай Бог береже Україну, вас і ваші сім’ї».
Gismeteo 
