Одвіку в найскладніших умовах, долаючи стихії, голод, холод, хвороби, людина боролася за життя. І за ресурси, які дають життя. Нам, українцям, нащадкам тих, хто пережив голодомори, геноциди, війни, не одне ярмо різношерстих загарбників, заповідано предками міцну волю до життя і життєдайну землю.
У яку ж, питається, прірву треба впасти людській душі і свідомості, щоб посягнути на найсвятіше — своє життя? Тим більш дитині, підлітку — з руками, ногами, світлою головою? Яку втіху, розвагу, можливості шукають діти у віртуально-реальних іграх, котрі пропагують насилля, каліцтво, смерть?

ЦІКАВІСТЬ—ТРАНС—СМЕРТЬ!
Дивує позиція правоохоронців, які відмовляються публічно роз’яснювати, що ж відбувається останнім часом з юними завсідниками соціальних мереж в Україні. Мовляв, це ЗМІ «роздули» цікавість, за лічені тижні збільшивши число охочих пограти в смертельні ігри. А правила безпечного поводження в соцмережах, якщо хочете, є... на сайті кіберполіції. Педагоги ж, лікарі, навпаки, резонно вважають, що запобігти поширенню отруйної пошесті може співпраця школи, правоохоронців, батьків! Освіта і просвіта! Бо явище, котре вражає суспільство, інтерпретують, як кому заманеться, та досі замовчують про те, з чим, ким, власне, маємо справу!
Кажуть, мода на смертельні ігри для підлітків прийшла до нас із Росії. Лише з листо-
пада 2015-го по квітень 2016-го там нарахували 130 суїцидів дітей, які були учасниками «груп смерті» соцмережі «ВКонтакті»: «Синій кит», «Море китів», «Тихий дім», «4:20», інших... Діти або самі, з цікавості, знаходили ці групи, приєднувалися до них, вступали у гру, виконували завдання-«квести», останнє з яких, 50-те, — заподіяти собі смерть через повішання чи стрибок з висоти. Або ж так звані «куратори» під вигаданими прізвиськами знаходять дітей — потенційних жертв, зав’язують спілкування, викликають інтерес до теми. І, зрештою, підказують смертельний «вихід» із життєвих труднощів дитині, яка перебуває у пригніченому душевному стані.
Для психологічного ламання жертви використовують відомий професійним психологам та спецслужбам арсенал засобів. Дитину, чия нервова система  через вікові особливості надто чутлива, дезорієнтують, вводять у гіпнотичний транс, змушуючи не спати вночі, переглядати фільми чи відео жахів, слухати психоделічну музику, заподіювати собі фізичні рани, роздягатися догола і все це знімати на фото чи відео та викладати «куратору» як звіт!
«Виріж собі бритвою на передпліччі фігурку кита (символ свободи, придуманий дітовбивцями-маніпуляторами), поріж жили, і я скажу тобі дату твоєї смерті”, — навією кат по той бік монітора. І дитина, як покірна вівця, ковтає ці установки й продовжує виконувати накази, прямуючи до погибелі. Чому???
ЧИ ЗМОЖЕ ВІН ЗУПИНИТИСЯ?
«Ми повинні розуміти: соціальні мережі можуть бути місцем злочину, — наголошує Лілія Брухнова, головний лікар обласного психоневрологічного диспансеру. — Підлітки — вже не діти, але й ще не дорослі. Перед ними постає маса болючих світоглядних питань, на які вони шукають відповіді, формуючи свою особистість. І якщо в сім’ї підлітка не чують, він не має з ким поговорити, відкритися про свої потреби, негаразди, бажання та ще й серед однолітків почувається несприйнятим, — він іде туди, де готові його почути. Є люди зі слабкою особистістю, вже готові, що їх будуть вести. То що казати про дітей, які так мало знають світ. А за цією грою вони відчувають силу! Тягнуться до неї. Точно так, як у компанії тягнуться за силою лідера, навіть негативного, наслідують його. Бачимо, що «куратори» ретельно підбирають жертви, вивчають їхню схильність до навіювання. Добре знають, на які слабинки цього віку тиснути: жадобу визнання, авторитету серед однолітків будь-якою ціною».
Зловмисники спершу спокушають: «Життя проходить мимо, і ти повинен ризикувати, а не бути глядачем»; «Це пряма демократія: глядачі вирішують — ти дієш»... Вже піймавши жертву на гачок, вони навіюють почуття втоми від життя, безвиході і кодують на суїцид. Маніпулятори створюють у дитини відчуття обраності, вона — «особлива». Водночас їй заборонено розповідати про свої дії рідним, друзям, щоб ті не «розкрили їй очі» на те, що відбувається, каже Лілія Брухнова. Дитина ж вважає себе сильною, такою, що перемогла свою слабкість, і в тому трансі, як зомбі, продовжує діяти за вказівками. І вже не помічає різниці між силою і насиллям. Інші учасники «гри» бачать її кроки. Той гравець загинув або, мовою групи, «самовипилився». Питання: чи зможе цей гравець зупинитися? І в глядачів, і у самого гравця. Дитина не усвідомлює, що по той бік монітора професіонали, які вже не дозволять йому зупинитися, бо їхня мета — повністю пригнітити, зламати волю особистості. Коли вона все ж відмовляється, погрожують розправитися з членами її сім’ї, про яку злочинці з розповідей дитини уже багато знають. «Хоча діти повинні розуміти: якраз цей явний злочин, вбивство рідних, не входить у плани замаскованих у соцмережах маніпуляторів», — підкреслює Лілія Степанівна.
Але жертва перебуває у стані зміненої свідомості, душевних протиріч, страху, втоми від багатодобового безсоння, потоку негативної інформації, болю від завданих собі травм. Добре, коли рідні, педагоги в школі помітять, що дитина — на межі. Або це вираховують правоохоронці, які відстежують «гравців» і злочинців у соцмережах. «Ми «витягуємо» підлітків, які потрапили в таку біду, в стаціонарі в Скарженцях», — каже лікар.
На жаль, є випадки в Україні, коли з дітьми сталося непоправне.

ЗАПОБІГТИ ЗВІРУ, ЧИЄ ІМ’Я...
Про «групи смерті» в Україні голосно заговорили на початку лютого, коли ЗМІ почали розслідувати причини смерті дітей у Маріуполі, Києві, інших містах. Прикро (і це вважають провиною ЗМІ),   що, приміром, іще 12 лютого цьогоріч 13 тисяч підлітків «сиділи» у цих групах в соц- мережі, 6 березня — 35 ти-сяч, а 23 березня, за повідомленням керівника відділу кібербезпеки департаменту кіберполіції Дмитра Семенюка, — ідентифікували 44300 осіб... Насправді підлітки, на жаль, мало читають газети, а черпають знання про світ із тих соціальних мереж, де проводять нині більшу частину свого життя.
Дмитро Семенюк нарікає на технічну важкість, відсутність правового механізму викриття адміністраторів цих груп, які, крім того, що нейролінгвістичним програмуванням та іншими методиками маніпуляції свідомістю володіють, ще й у ІТ-технологіях підковані.
Взагалі, хто вони, нелюди? Підступні злочинці? Адже фото і відео травмувань і суїцидів дітей, кажуть, продаються у Даркнеті (закритій спільноті, де продають і людей, і наркоту) за більші гроші, ніж дитяче порно. Ще комусь це зло бачиться, як один із проявів зловісного наступу технологій маніпулювання на свідомість мас. А це — справа певних спецслужб.
Приміром, «ігри смерті» типу «Синій кит» ще задовго до наших теренів наробили біди в США (хто бачив «фільм «Нерв»), Японії, Китаї... Нині йде наступ на мережі Білорусі, Молдови. То чи можуть цим по всьому світу займатися тільки російські спецслужби, як припускає дехто? Страшно те, що нині зловмисники піштовхують підлітків до самокалічення, самогубства, а завтра можуть нацькувати їх вбивати на вулицях. В Росії, до прикладу, є вже повідомлення, що «куратори» змушували хлопчика вбити свою матір.
Ми зовсім не є прихильниками теорії змови, але коли відкривається інформація, як цілі інститути відпрацьовують технології впливу на людську свідомість, як не зробити висновки, порівнюючи, приміром, інформаційний контент для дітей та молоді, що творився в радянський час (хоч десь і пропагандистсько-облудний) і той, що повалив у відкриті шлюзи після епохи перебудови і затоплює донині. Поширення всіляких субкультур, деструктивних культів, сект, сексуальних збочень... До речі, серед підлітків Росії і у нас вже поширюються інші страшні «ігри»: «Біжи або помри» (перед машиною на трасі), «Зникни з дому на 24 години» («Доведи батьків до інфаркту»)... А як вам «Собачий кайф»: діти придушують собі на шиї сонні артерії, щоб «зловити» галюцинації! У ютубі є наочна інструкція! Бувалі кажуть, «затягує», як наркотик. А це ж веде до набряку мозку, викликає інвалідність. Є вже жертви. А чи не зустрічалися вам в Інтернеті пропозиції «синхронізації мозку» з допомогою психо- акустики, цифрові наркотики з «безкоштовною розсилкою»? Та нащо ходити далеко: простежте, з якою швидкістю і нищівним для психіки фактажем вам таранять мізки ваші улюблені теленовини і яким вінегретом фарширують голови сайти «новин».
Найсучасніші дослідження мозку встановили, що знання засвоюються шляхом виникнення у ньому певних нейронних зв’язків-ланцюжків внаслідок сприйняття зовнішньої інформації. Тож якщо емоційно несформована дитина сприймає, приміром, жорстоку інформацію про насилля, такі «борозни» і прокладаються в мозку. Під впливом емоційних мікрошоків відбуваються незворотні зміни на органічному рівні! Така стимуляція стає звичною, без неї людина не може обходитися. А це ж — готова біологічна зброя у лапах нелюдів!
Може, воно й хороша справа — інформатизація. Але необізнана з інформаційною безпекою, принципами ІКТ-технологій людина з вільним доступом до цих благ цивілізації нагадує, пробачте, мавпу з гранатою...
...Батьки тішаться, що придбали собі чи дитині дорогу іграшку — чергового гаджета, але про правила безпечного поводження хто їм казав? От і «ліплять» в соціальних мережах свої і своїх дітей фото, безпечно викладають особисту інформацію, не думаючи, хто її використає з корисливою метою, щоб залізти в душу або в гаманець. Вже є повідомлення, що куратори «ігор», вивідавши адреси підлітків, шантажують їх, вимагають ідентифікаційні номери, номери банківських карток їхніх батьків. Виявляється, дуже просто за допомогою спеціальної програми дізнатися ваше точне місцезнаходження, адресу за фото з видом із вашої квартири! А відкривши надіслану вам фотографію, гру, посилання, будь-який файл, ви активізуєте вірус-шпигун, який буде нишпорити вашим комп’ютером. Більше того, цей «шпигун» увімкне вашу веб-камеру і злочинець он-лайн підгляне за вашим приватним життям! Воно вам треба?
Про те, як зберегти свій інформаційний імунітет в умовах інформаційної війни, поговоримо в наступних публікаціях.