Історія розвивається по спіралі. Ця аксіома неодноразово знаходила підтвердження, якщо проаналізувати історію України зокрема та всесвітню історію загалом. Геополітичні інтереси Російської імперії завжди зачіпали українські землі, але про те, що між Росією та Україною точитиметься війна на початку ХХІ століття, мало хто думав...
Одна із найславетніших перемог українського козацького війська — Конотопська битва, яка відбувалася 7—9 липня 1659 року, стала свідченням того, що агресора можна зупинити лише рішучими діями, а не безкінечними переговорами. Ця битва відома ще як Соснівська: від назви села, поблизу якого стався вирішальний бій. Як відомо, битва відбулася в період Руїни, час загострення протиріч з Московським урядом, який посилив своє втручання у справи Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. У той час найпослідовнішим провідником політики Хмельницького, безумовно, був Іван Виговський. Та цар не визнав обрання нового гетьмана і в Україні розпочалася громадянська війна. Укладення Гадяцької угоди, за умовами якої Гетьманщина під назвою «Велике Князівство Руське» ввійшла б до складу Речі Посполитої, стало каталізатором конфлікту, і вже з осені 1658 року Україна опинилася у стані відкритої війни з Московським царством.
Командувачем московського війська, направленого проти лівобережного козацтва, був призначений князь Олексій Трубецький (мстиславський різник). Наприкінці березня 1659-го його армія перетнула кордон Гетьманщини в районі Путивля і розпочала наступ на південний захід. Чисельність війська, яке мав під рукою царський воєвода перед Конотопською битвою, за оцінками істориків, складала близько 50 тисяч вояків.
На початку червня супротивні армії наблизилися одна до одної в очікуванні вирішальної битви. На цей час дипломатичні зусилля Івана Виговського завершилися ще одним успіхом: він отримав збройну підтримку від Криму — татарську кінноту, якої бракувало козакам. Загалом до союзницького війська входило 16 тисяч козаків, 30 тисяч кримських татар та ногайців під проводом хана Мехмеда-Гірея, загін поляків Анджея Потоцького. І що цікаво: у складі козацької армії воювали навіть сербські, молдавські і німецькі най-
манці.
Московське військо, узявши в облогу Конотопську фортецю, яку обороняв козацький загін чисельністю до 4500 чоловік на чолі з ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким, на 70 днів застрягло на Чернігівщині. 24 червня під селом Шаповалівкою військо Івана Виговського
разом з ордою розбило невеликий передовий загін московитів. Від полонених вони дізналися, що О. Трубецький знаходився вже не біля Конотопа, і що він не очікував підходу союзників так швидко. З огляду на це, виробили план подальших дій, за яким кіннота татар була поставлена у засідці в урочищі Торговиця, на схід від села Соснівки — табору І. Виговського. Сам гетьман, залишивши командування братові Г. Гуляницького Степану, вирушив на чолі маленького загону під Конотоп.
Вранці 27 червня козаки на чолі з Виговським напали на московське військо, але його командування, швидко оговтавшись, організувало контратаку. Виговському довелося відступити в бік свого табору за р. Куколку. Того ж дня Трубецький надсилає відбірний загін кінноти на чолі з боярином С. Пожарським навздогін козацької армії. Тим часом загін Г. Гуляницького зайшов у тил Пожарському, захопив міст через річку, зруйнував його і, вночі загативши річку, затопив низину навколо неї. На світанку 29 червня невеликий загін козаків знову атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Московити, передчуваючи легку перемогу, залишили табір і кинулися переслідувати відступаючих. Та коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки дали знак полякам і орді, аби вони вдарили по флангах Пожарського.
Царське військо почало відступати, але важка кіннота і артилерія грузла у вогкому ґрунті біля річки, «справжніх конотопах», де було багато багнистих місць. Московська армія опинилися в оточенні і упродовж дня були знищені тисячі московських вояків, а князь С. Львов, Ф. Куракін та ще з півсотні московських князів і воєвод потрапили в полон. Князя Семена Пожарського хан зарубав за матюки і хамську поведінку у відповідь на зауваження
Мехмед-Гірея стосовно хибної тактики князя у битві, що призвела до поразки і численних втрат.
До рук переможців потрапило безліч трофеїв, в тому числі великий прапор війська. Образно описав наслідки Конотопської битви російський історик С. Соловйов: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув в один день, і ніколи вже після того цар московський не був у силі вивести в поле такого блискучого війська». Поразка примусила Трубецького зняти облогу Конотопа і ганебно тікати до Московщини. Цар наказав готувати Москву до облоги, а сам зібрався аж на Волгу...
На жаль, ця блискуча перемога гетьмана Івана Виговського над московським військом так і залишилася змарнованим шансом здобути омріяну незалежність і свободу. Та безперечно, вона стала свідченням мужності, військової міці та сили українського війська, своєрідним символом прагнення українського народу до незалежності та власної державності.
Gismeteo 
