Звичні нині для подолян овочеві культури не відразу стали сусідити на наших городах.

Капуста, наприклад, добре відома ще з княжих часів, але широко розповсюджуватися на селянських городах стала лише у ХVІ столітті. Тоді ж з Італії привезені до України салат, петрушка, пастернак. Приблизно в той же час наші предки почали вирощувати кмин, селеру, майоран, коріандр та шпинат. Тоді ж  у документах вперше згадується квасоля, про яку не було ніяких звісток із княжих часів.
Німець Вердум під час своєї подорожі Україною в 1670-х роках зазначає, що тут плекали «земні продукти, як різне коріння, буряки, пастернак та ін. у великій кількості». В іншому місці пише: «Щодо капустяних рослин і тих, що їхнє коріння можна їсти, то вони пильніші, посвячують тому багато праці й розводять їх у великій кількості, між ними найбільше поширена капуста. Мають один рід редьки, яку називають буряками; вона має ту прикмету, що в сирому стані є цілком червона, а зварена робиться біла, як сніг, і має дуже добрий смак. Огірки їдять також часто, не тільки квашені й приправлені, як салата, але також до кусня хліба, з лушпинкою, а все з руки, як яблуко». А на Поділлі він бачив кавуни й тютюн.
У середині XVIII століття  в Україні почали вирощувати картоплю, але переважно для худоби. І лише у XIX столітті, у голодні роки, бараболя поширилася усюди і стала щоденною людською поживою.