Баланс на 31 березня 2018 року

Баланс на 31 грудня 2017 року.

Проекти з адаптації до цивільного життя, в перекваліфікації, працевлаштуванні з документальним супроводом.

Микола Феофанович Рожик – людина героїчної вдачі. За минулих і нинішніх надскладних реалій йому якимось дивовижним чином вдалося зберегти і навіть зміцніти довірене людьми господарство. СТзДВ «В’язовець» – єдине у селі джерело стабільності, заробітку, надії і сподівань. Усе, що можна, його керівник врятував, а те, що має перспективу, –  виплекав.
Завдяки тому, що господарство зберігає робочі місця, із В’язівця  виїхало на заробітки лише десять чоловік. В той час як по інших населених пунктах цей показник у рази вищий.
Господарство невелике, але розмаїте, компактне і гарно організоване. Спеціалізується в основному на рільництві, але і тваринництво, що дає людям роботу і взимку, утримує.  Має 870 голів худоби, що є високим показником для 1700 гектарів угідь. Вирощує пшеницю, кукурудзу, сою, цукровий буряк, соняшник та ячмінь. І  не лише на зерно, а й на насіння. Шануючи високу порядність і професіоналізм Миколи Феофановича, його охоче купують не лише колеги з Білогірського району, а й із сусідньої Тернопільської області.

Кожна дитина чекає на День Святого Миколая Чудотворця з вірою в диво. Красилівська міська рада провела чудову акцію «Миколаєм може бути кожен».

Мені здається, що такої гарної ялинки, як цьогорічна красуня, в обласному центрі ще не було. Цьогоріч встановили штучну ялинку (правильно, адже зберегли життя іншій, яка і далі продовжує рости десь у Карпатах).

Веселим, сповненим інтриги розіграшем призів у Сервісному центрі ПАТ «Хмельницькобленерго» завершилася акція «Передавай та вигравай!», яку впродовж трьох місяців проводила енергопостачальна компанія.

Напередодні професійного свята — Дня енергетика ми вже традиційно зустрілися з в. о. генерального директора публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» Олегом Івановичем Козачуком, щоб із перших уст почути про здобутки подільських енергетиків у році, що минає, про труднощі, які їм доводиться долати, та перспективи, до яких прямують.

Цьогоріч варять цукор на Хмельниччині п’ять заводів. Так, потребу області в солодкому продукті вони задовольнять не лише повністю, а навіть удвічі більше, ніж здатна спожити вся промисловість краю та його жителі. А як же терени нашої держави, що не спеціалізуються на цукрі? Надлишок же їм можна продати? А експортувати? Й взагалі двісті тисяч тонн цукру, які наварять подоляни цього сезону, — «дрібничка», бо виробничі потужності в нас значно більші. Причому не ті, які колись були, а нині перетворилися на металобрухт, а «живі», якщо можна так сказати, законсервовані. Ті, які спроможні запуститися в роботу! До прикладу, Городоцький цукровий завод. Ви знаєте, що в найкращі роки він виробляв понад сто тисяч тонн за сезон! Тобто один завод продукував більше половини цукру, ніж нинішній показник усієї області!
Ще один аспект: усі діючі нині заводи розташовані на півночі та заході області: Шепетівка, Теофіполь, Красилів, Старокостянтинів, Наркевичі. А як бути півдню краю? Не вирощувати буряки? Вивозити їх за межі області? А який у цьому сенс, якщо «під боком» є Городоцький цукровий! Але він стоїть, тобто мертвіє вже десять років! Саме з нагоди такої сумної річниці (а також у зв’язку із 65-річчям його запуску), колишні цукровики провели в Городку «круглий стіл», аби обговорити проблеми та перспективи відновлення роботи виробництва. Як розповів співорганізатор заходу, колишній головний бухгалтер заводу, Володимир Романюк, на зустріч запросили й владу обласного та районного рівнів. Але, на жаль, ні з обласної, ні з районної адміністрацій ніхто не зацікавився подією. Від влади участь у «круглому столі» столі взяли лише Городоцький міський голова Василь Підлісний і депутат облради Володимир Поворозник.

Коли дізналася, що файне (як його «охрестили» відомі гумористи) місто Тернопіль вже не один рік розбудовується, використовуючи волочиську цеглу, то аж пройнялася гордістю за наших людей. Бо хоч Волочиський цегельний завод є структурним підрозділом ТОВ «Тернопільбуд», усі виробничі процеси на підприємстві забезпечують саме жителі Волочиського району та міста. У кожну цеглину, яку виготовляють на заводі, можна вважати, вкладені старання, добросовісність, професіоналізм не лише тих, хто безпосередньо пов’язаний із виробництвом, а й усього колективу цегельного, що налічує 100 осіб.

— Вона дуже трудяща, — каже   89-річна Юлія Григорівна Осінська. — Два рази на тиждень до нас приходить  і відразу береться за роботу. Чи бараболі садити, чи вікна мити, чи побілити — за все вона охоче береться. Нашій Ніні надякуватися не можемо за те, що вона така старанна. 

Славний ювілей, чверть століття, відзначив днями єдиний  в Україні прикордонний виш — Національна академія Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького. Урочистості відбувалися в обласній філармонії. На свято, окрім власне прикордонної сім’ї, зійшлося-з’їхалося чимало почесних гостей. Усі, як належить, з гарними подарунками, високими відзнаками, почесними нагородами.

На  Йосипа, прадідуся  нинішнього голови Крупецької сільської ради Валерія Михалюка, у 30 роках навісили ярлик «куркуля», бо мав він коня і шість гектарів земельки, на якій важко самотужки ґаздував.

Військовій частині, яка сьогодні носить звання легендарного восьмого окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, виповнилося 55 років.

У Форумі регіонального розвитку «Розумне зростання Хмельниччини та розвиток територій», який відбувся за сприяння проекту U-LEAD з Європою «Підтримка реформи децентралізації в Україні» у співпраці з торгово-промисловою палатою та Центром розвитку місцевого самоврядування, взяли участь  перший секретар Представництва Європейського Союзу в Україні Бенедікт Геррманн, голова обласної ради Михайло Загородний, керівники ОТГ  та представники громадських об’єднань.

Ну ось нарешті й розкрилася вся (а може ще й не вся!) глибинна сутність передвиборного гасла нинішнього президента: «Жити по-новому». Ось тільки виборці зовсім не чекали саме такого повороту.

Ми ще раз змушені привернути увагу до проблеми забезпечення кадрами реальної економіки — вкрай злободенної проблеми для роботодавців, яка стає все гострішою. Сучасні виробництва і високі вимоги конкуренції постійно вимагають пошуку і підбору кадрів високої кваліфікації, причому це стосується і робочого, й інженерного рівнів. Одночасно це є проблемою для молодих людей, які визначаються зі спеціальністю, ким бути, як прийняти правильне рішення. Це є і проблемою навчальних закладів: від професійних училищ до вищих учбових закладів — кого і на що вчити. Тривалий час на різних рівнях в країні з цих питань йде полеміка, всі ніби всюди навчаються, а працювати, особливо молоді, на підприємствах нікому. А ті, кого усе ж беруть на роботу, як правило, мають дуже низький рівень професійної підготовки. Тому для нас дуже важливо реалізовувати досвід, який напрацювали в цій сфері інші країни, в першу чергу, лідер Євросоюзу — Німеччина.

Серед патріотичних організацій «Просвіта» – одна з найшанованіших. Вона стала  горнилом, у якому гартувалася національна самосвідомість та гуртувалася українська еліта.
Наче казковий птах Фенікс, «Просвіта» відроджувалася у різні часи і періоди, уособлюючи  незламну волю українського народу в боротьбі за державну самостійність. Наступного року їй виповниться 150. А нещодавно вона відсвяткувала своєрідний ювілей – 25 років відновлення своєї діяльності.  З цієї нагоди у Хмельницькій обласній науковій бібліотеці зібралися активісти організації, вчені, письменники, журналісти, вчителі і представники влади.
До «Просвіти» у мене особисте ставлення. У ній я пройшов своє громадянське випробування.

В Україні з 1 грудня 2017 року зросли соціальні стандарти. Прожитковий мінімум (ПМ) підвищено до 1700 гривень (збільшено на 76 гривень), відповідно, зросли всі соціальні допомоги, розмір яких визначається залежно від розміру прожиткового мінімуму.

Правоохоронці Новоушицького відділу поліції розшукують 15-річну Діану Олександрівну Свірко, 2002 року народження, мешканку села Вільховець Новоушицького району. 10 грудня року близько13.00 години дівчина пішла з дому і дотепер її місцезнаходження залишається невідомим.
Прикмети: зріст — 160-165 сантиметрів, худорлявої тілобудови, вага — 50-55 кілограмів, обличчя продовгувате, волосся русе довжиною близько 40 сантиметрів, очі карі, ніс прямий. Була одягнена в білу довгу куртку-пуховик, черевики білого кольору, зелені джинси та зелену кофту на ґудзиках.
Поліцейські звертаються до всіх небайдужих громадян, якщо вам відома якась інформація про місцезнаходження дівчини, терміново повідомити Новоушицький ВП за телефонами: (03847) 2-12-63 або 067-381-07-72.

Лисиця звичайна — справжня красуня. Вона досить поширена в нашому краї. Мешкає в лісах, на долинах і в полях, останнім часом навіть у залишених господарями сільських обійстях. Оскільки виводить потомство в норах, де  новонародженим ні хижаки, ні негода не шкодять, то практично весь приплід виживає. А якщо щільність рудохвостих надто висока, жди біди і для природи, і для людей.

Московська влада зробила геть усе, щоби подати Махна і, взагалі, «махновщину», як карикатурне явище. Тому навколо цієї постаті немає практично жодного слова правди — суцільні московські «доважки брехні». Наведемо тільки один приклад, бо кожен розуміє, що Москва, подаючи цю суцільну брехню, була дуже зацікавлена прихо­ вати істину.

Дві третини громадян перетворила на жебраків влада своїми газовими тарифами. Бо як інакше назвати людей, які не спроможні бодай вижити, якщо не отримають субсидію. Тим часом, на цей опалювальний сезон кількість субсидіантів ще збільшилася і становить 265 тисяч родин Хмельниччини або 65 відсотків від загальної кількості сімей. Минулого сезону допомоги потребувало 240 тисяч домогосподарств, розповів заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз» Віталій Рейда.

Грудень, хоч і метушливий, бо додає клопотів наприкінці року, зате особливо щедрий на свята. Мандрують вони у наше сьогодення ген-ген з яких давніх часів. Навіть від усвідомлення того, що колись і твої далекі  предки шанували та дотримувалися традицій, до яких тепер долучаємося і ми, якось по-особливому зачіпають душу.

Абонплата — доволі підступна річ: користуєшся ти послугою чи ні — треба платити. Поки нам усім щастить, що не запровадили цей механізм для газо- та електропостачання. Хоча розмови про таку неприємність точаться останніми роками. Але у сфері зв’язку абонплата — це «традиція». Ми її платили завжди й платитимемо надалі. Але іноді цей обов’язковий платіж стає доволі обтяжливим бо, якщо покинув домівку надовго, телефоном не користуєшся, то гроші все одно треба віддавати.

Бізнес (принаймні частково) вже й не проти легалізуватися, бо надто загрозливими стали штрафи. Але, як виявляється, саме наймані працівники часто-густо воліють залишатися в «тіні». По-перше, не треба платити податки. По-друге, так зручно жити на субсидії: не сплачувати державі, а ще й отримувати від неї. Така «позиція» та недолугість держави в справі контролю вже призвели до того, що дві третини родин подолян вигідно вмостилися на шиї бюджету, отримуючи державну допомогу. А що перевірки? От про них і про інше й вели розмову на черговому засіданні регіональної ради підприємців Хмельницької області, що відбулося в облдержадміністрації.

Добрий день, пане міністре! Нам видали пенсійні картки, тепер усі бояться, що в них можуть викрасти картки і зняти з них гроші, бо в газеті писали, що таке вже було. Скажіть, що робити в таких випадках і чи можна повернути викрадені з картки гроші?
Олексій НАУМОВ.

У нас зараз дуже багато ра­дників, порадників, консуль­тантів. І з Близького Сходу, і з далекого Заходу... А... наглі...

...

Добрих справ на рахунку об’єднаної громади, яку очолює Олег Московчук, чимало, тож є про що  звітувати перед мешканцями сіл та райцентру.

Конфуцій бажав своїм учням, щоби вони не знали, що таке життя в епоху змін. Летичівська громада власним прикладом спростовує це твердження. Адже, ставши у 2015 році на шлях децентралізації, вже другий рік поспіль громада відновлюється та розбудовується.

Нещодавно  для  загальноосвітніх навчальних закладів Дунаєвецької селищної об’єднаної територіальної громади, яку очолює  Антон Камінський, за кошти освітньої державної субвенції придбано новітні мультимедійні комплекси.

Меджибізька земля направду славна в Україні та за її межами багатьма культурними об’єктами, проте її справжньою окрасою є люди. Для перспективного розвитку краю у 2015 році було утворено Меджибізьку селищну об’єднану територіальну громаду, до якої увійшли п’ять сільських та одна селищна рада з 12 населеними пунктами. Очолив ОТГ  високопрофесійний і цілеспрямований лідер Михайло Анатолійович Демків.

Нещодавно утворилася Олешинська об’єднана територіальна громада, яку очолив Віталій Осядлий.

Так говорять у Городку про голову об’єднаної територіальної громади  Василя Підлісного.

Дунаєвецька міська об’єднана територіальна громада є одним із першопрохідців та правофлангових у процесі децентралізації в Україні.

Хмельницький – одне серед міст-лідерів в Україні за темпами будівництва. З одного боку, це позитивна тенденція, котра свідчить про розвиток ділової активності в місті. Але, якщо подивитися на цю начебто позитивну тенденцію  під  іншим кутом зору, то можна розгледіти численні факти хаотичної і просто незаконної забудови міста. Окремим «великим зодчим» взагалі приходять в голову «геніальні» ідеї, наприклад, щодо забудови навіть місцевих скверів.

Знайомство з Красилівською центральною районною лікарнею розпочалося з відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги (колишнього приймального відділення). Тут активно проводять капітальний ремонт, адже його не виконували з 1982 року, відколи будівля   здана в експлуатацію.  Кожна кімната відділення буде відремонтована, вмебльована та оснащена відповідно до сучасних вимог. Відповідальність за цю справу  взяв на себе  головний лікар Денис Дудко. Спільно з колективом керівник  намагається зробити все можливе, щоб не лише красилівчани, а й пацієнти з інших міст отримували якісні медичні послуги.

Об’єднана територіальна громада відтепер є і на Ярмолинеччині: Солобковецька. До її складу увійшли населені пункти Глушковецької, Проскурівської та Стріховецької сільських рад.

Скільки приємних очікувань, якоїсь бентежної радості несе нам свято Миколая. Спостерігаючи, як дітлахи заздалегідь готуються до зустрічі з ним, як посилають у зимове небо свої побажання для Чудотворця, мимоволі й самі починаємо вірити у диво.

Микола Величко належить до тих людей, які вміють дивувати. Більше дізнаючись про його творчість, думки, мрії, ми наче відкриваємо для себе приховані істини: людські можливості невичерпні, і саме вони допомагають змінювати світ довкола нас.

Хмельницький обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»  провів у Хмельницькій СЗОШ № 12 обласний турнір з волейболу серед ветеранів-чоловіків з нагоди Дня Збройних сил України.

Відбувся черговий тур чемпіонату України з футзалу в екстра-лізі.

14 грудня відзначався День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

8 грудня важка хвороба обірвала життя нашої талановитої землячки, юної поетеси Ангеліни Костюк.

Доведено, що наше тіло — це відображення наших думок і почуттів, воно обов’язково  відреагує на все, що трапляється з нами. Часто причиною виникнення хвороби стають психологічні порушення, і якщо ви вмієте слухати своє тіло, то, звичайно, помітите, коли бувається щось не так. Кожна хвороба, навіть така як головний біль, потребує очищення організму, однак спершу слід очистити душу від негативу. Коли у мене був стрес, то я могла відчувати біль у нижній частині спини, у колінах, шлунку, тіло ставало наче ватяним, ноги підкошувалися. Тепер я навчилася володіти собою, бо зрозуміла, що процес лікування будь-якої хвороби — це насамперед  робота над собою. Треба привести свої думки, наміри до стану гармонії і рівноваги. І разом з тим взятися за очищення організму від шлаків, правильно харчуватися, регулярно займатися фізкультурою.  
Починайте свій ранок з усмішки і молитви. Живіть з вірою у зцілення організму, намагайтеся якомога менше вживати хімічних засобів.

Ще малим Віталій Прокопович висловлював свої  враження поетичними рядками. Батьки раділи – обдарований  син у них зростає. Та якби Бог  послав  йому ще й здоров’я, бідкалися вони,  бодай слабенького. Бо ж із народження він  так і не відчув під ногами  землі. Та все ж, всупереч невблаганній недузі, що й кроку не дає зробити, Віталій  радіє кожному прийдешньому дню, а оптимізму додає йому поезія.

15 грудня о 14.00 у Хмельницькому обласному художньому музеї відбудеться нагородження переможців і відкриття виставки дитячих робіт, наданих на обласний мистецький конкурс імені Людмили та Миколи Мазурів «Подільська палітра».

Рознесли поштарі газові платіжки. Сиджу на кухні, вивчаю. Дзвінок у двері — сусід за пилкою зайшов. Тільки-но повернувся до столу, чую — шкандибає хтось. Потім — шкряботіння у двері: старенька викрутку просить. Коли за кілька хвилин почувся рішучий стукіт — дебелий сусіда молоток позичає, — зрозумів: щось коїться. Визирнув з балкона — мешканці будинку потічком сунуть за ріг, до загального газового лічильника. А-а-а, зрозумів, вони теж побачили нові платіжки. З’ясували, що платити доведеться не за нормами споживання — 3,3 кубометра за людину на місяць, а за показниками загальнобудинкового лічильника. Він нарешті запрацював і нарахував більш ніж утричі вищу цифру — 9,94 метра кубічних для одного мешканця. Тобто, замість звичних двадцяти гривень «з носа» — сімдесят без кількох копійок треба віддати.

Зима на Поділлі в 1962 році запам’яталася Євгенії особливо, бо були небачені заметілі, снігу — по пояс, і  мороз жалю не мав. Холодного січневого дня  вона сіла в потяг, який прямував за тисячі кілометрів — аж на Кавказ.  Він пролітав міста з такою швидкістю, наче змагався з хуртовиною, яка й не думала стихати.

Ну як, ви вже вистояли довжелезну чергу до заповітного віконечка в паспортному столі, аби отримати для своїх чотирнадцятирічних сина чи доньки  паспорт? Прокидалися вдосвіта, добиралися з  села до райцентру й, можливо, це було навіть не раз і не два... Зате тепер можете полегшено зітхнути, бо ж найголовніше зроблено: паспорт у дитини є, відтак, є і субсидія.

...Пригадуєте анекдот? Зустрічається оптиміст і песиміст.
— Уже гірше не може бути! — каже про життя песиміст.
— Може, може! — усміхається у відповідь оптиміст.
Ну нібито про цьогорічну передплатну кампанію сказано! Вже якою важкою й складною минулорічна кампанія була на «Подільські вісті», і не лише на них — на всі газети і журнали, що ми всі зітхали: «Поможи, Боже, її успішно завершити. А там, може, Господь милостивий зглянеться на наші «митарства» та пошле легшу передплату!».

Так без перебільшення можна охарактеризувати роботу одного з провідних в області, та й в Україні, підприємств — ТОВ «Наркевицький цукровий завод» агрохолдингу «Астарта-Київ». З кожним роком тут не лише нарощують потужності та модернізують виробництво, але й зберігають і примножують кращі традиції цукроварів. Відтак наркевицький солодкий продукт нині успішно конкурує як на вітчизняному, так і на зарубіжних ринках, оскільки  він  — найвищої якості.

Вітаю Вас, шановний міністре. Мій чоловік два роки пробув в АТО. Спочатку як доброволець, а потім уже офіційно у військах. Повернувся на три місяці і знову пішов захищати країну. Чи може він отримати землю, куди для цього звертатися?
Валентина Остапок.

– Дідусю, купи мені цукерки!
Хто не чув цю фразу від маленької дитини  в кондитерському магазині  або поблизу нього. Та й як відмахнутися від прохання, коли можеш зробити приємне онуку і на мить стати в його очах добрим чарівником.
Тим паче, коли на порозі ціла низка свят: Миколая, Новий рік, Різдво і Щедрий вечір. За традицією,  на кожне з них треба йти до дітей не з порожніми руками. Ось і я вирішив зробити «розвідку боєм» — завітати до магазину ласощів і прицінитися.

 Наші медики, знаємо, аби працювати за кордоном, повинні свій диплом підтвердити. Тобто, скласти певні іспити, ще й не рідною мовою. І я часто думаю: а якби медикам з-за кордону довелося працювати в нас, і ніхто не вимагав би в них ніякого підтвердження, як довго вони змогли б протриматися в наших умовах? У районній лікарні, приміром, чи більше того, фельдшерсько-акушерському пункті в якомусь селі, де про будь-яке обладнання часто-густо лише мріють, а Інтернетом, як кажуть, і не пахне? Питання, швидше, риторичне. Бо в наших реаліях можуть працювати лише наші медики, ставлячи при цьому правильні діагнози, призначаючи відповідне лікування, підтримуючи пацієнта добрим словом.

Він  раз у раз так обслинював мікрофон на Майдані у Хмельницькому, що техніка ледь не виходила з ладу. Здавалося, та піна ненависті, яку великий викривач вихлюпував із свого рота, втопить не лише злочинну владу, яку він так безстрашно і шизофренічно викривав, а й усіх  присутніх.

Якщо брати, то хамузем. Імперський ординець по-іншому вчиниити не може. Звичка: де ступила нога, то все забирає рука.

Коли в Летичевській селищній об’єднаній територіальній громаді «взяли курс» на остаточну і безповоротну ліквідацію поганих доріг, розпочати ремонт, за пропозицією голови громади Ігоря Тисячного, вирішили з непримітної маловідомої вулички на околиці селища, яка ще донедавна називалася Профспілкова, а сьогодні Героя України Івана Зубкова.

Так складається, що сьогодні більша частина передплати тримається на старшому поколінні. Бо молодь, як правило, «сидить» в Інтернеті. А старші люди вже здавна звикли читати газети та журнали і черпати з них інформацію про те, що відбувається в області та державі в цілому.
Усю періодику і, зокрема, «Подільські вісті» вже п’ять років добросовісно розносить людям листоноша Алла Чорна.

Дія мораторію на перевірки суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) з нового року припиняється. Про це нагадала голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна під час зустрічі з підприємницьким загалом Хмельниччини.

Попри те, що усі ми так скучили за спокоєм, Україну знову розбурхують скандали. Війна між правоохоронними органами, здається, сягнула свого апогею. Молода структура НАБУ, схоже, не може знайти спільної мови зі старою гвардією – Генпрокуратурою та СБУ.

Нещодавно прочитала на сторінках «Подільських вістей» публікацію «Наближення через обрізання» і була прикро вражена тим, що лікарню у селі Підгірне Старокостянтинівського району, яка вірою і правдою служила людям понад 100 років, вирішили знищити.

Ярмолинецький територіальний центр соціального обслуговування опікується долями 1646 жителів краю, які потребують сторонньої допомоги, соціальних послуг. 82 працівники центру, з яких 71 соціальний робітник, справляються з дорученим завданням  на відмінно. Поріднилися, сплелися долями зі своїми, так би мовити, підопічними.

«Я була б щаслива, якби нам вдалося зібрати для Руслана Кашиці кошти на зручний протез, виготовлений в системі 3D», — каже під час розмови Тетяна Баско. Слухаючи її,  зауважую для себе, що цих ентузіастів, яких називаємо волонтерами, і справді робить щасливими допомога іншим.

Вже десять років поспіль у селі Правилівка Оратівського району Вінницької області проходить Всеукраїнський фестиваль борщу.

У  Хмельницькому обласному центрі фізичного виховання учнівської молоді відбувся чемпіонат України з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2004-2006 років народження. Офіційні змагання серед такої вікової групи проводилися вперше і зібрали на борцівських килимах 719 учасників з усіх регіонів держави.

 Чудово виступила збірна області на чемпіонаті України з кульової стрільби серед спортсменів 1997 р.н. та молодших, який відбувся у Львові.

Позавчора в Хмельницькому, на майдані Незалежності зібралися посланці лісогосподарських підприємств області, щоб на мирному мітингу висловити свою незгоду зі Стратегією реформування лісового господарства  на період до 2022 року, яку без обговорення з лісівниками, громадськістю  було затверджено на засіданні уряду 15 листопада.  До речі, за рішенням Всеукраїнських зборів профспілкового активу  по всій державі минулого вівторка проходили  мирні мітинги лісівників.

У Наркевицькій об’єднаній територіальній громаді за два роки, відколи вона створена, втілено чимало добрих справ. Проте залишається важлива проблема. Шляхи сполучення між населеними пунктами вкрай занедбані і не бачили ремонту вже дуже давно. Протяжність доріг загального користування 80 км та
128 км комунального значення. Цьогоріч за несприятливих погодних умов, проливних дощів їх так розмило, що не проїхати, не пройти.

Покажи ненажерливому палець, то він і  руку відітне. Це народне твердження надто актуальним стало в часи,  коли на світ Божий, як ото черви після дощу, повилазили рейдери. Де силою, а де — підступністю, або ж в інший підлий спосіб вони накладали свої брудні лапи на народне добро, віджимали усе, що приглянулося.

У Самчиках Старокостянтинівського району попрощались із віськовослужбовцем Національної гвардії України вісімнадцятирічним  Іллею Олександровичем Павловим.

У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 7220, який зобов’яже нас реєструвати усіх домашніх тварин  віком від двох  місяців. Тварині видаватимуть довічний порядковий номер, який прикріплюватиметься до нашийника. І з цим нашийником тварина повинна обов’язково ходити.
 За реєстрацію кожної тварини власнику доведеться одноразово заплатити 180 гривень.

Дивлюся на  Олександру, Данила та Оленку і дивуюся. Чому вони, такі милі й гарненькі, не любі матері? Виховує їх тато. Та завжди поряд з ними турботливі бабуся й дідусь.

Тієї неділі в невеличкому подільському селі Майдан було людно й гамірно. Вкотре одружувався Гордій Мельник. Уже старий, але ще чіпкий дідок. Шпирка, так по сільському називали Гордія, був хазяйновитий. На його обійсті були корова, кози, свині, кури, качки.  Город  аж до левади тягнувся.

У суботу, 25 листопада, Україна вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Національні пам’ятні заходи до 84-х роковин геноциду пройшли під гаслом «Голодомор — це помста за свободу, помста за революцію».

Дві квартири, три- та чотирикімнатну, отримали сім’ї українських офіцерів. Нове помешкання тепер мають родини учасників бойових дій, капітана запасу Олександра Скубиша та майора Збройних сил України Віктора Білоцького.

Краще один раз МОВЧКИ запалити свічку, ніж усе життя ГОЛОСНО проклинати пітьму, — гласить народна мудрість. 25 листопада Україна, а з нею — увесь цивілізований світ, у церквах, соборах, на вулицях, площах, підвіконнях власних осель, запалили поминальні свічки за всіма невинно убієнними жертвами більшовицьких голодоморів. Адже в цей щорічний національний День жалоби, який припадає на останню суботу осені, ми поминаємо не лише жертв Великого голоду 1932-33 років, а й говоримо правду про потерпілих від безхліб’я у «переможні» післявоєнні 1946-47 роки.

Об’єднані територіальні громади поступово набирають (а з часом ще більш набиратимуть) політичну та економічну вагу. Їхній фінансовий ресурс невпинно зростає. Як нещодавно озвучив голова обласної ради Михайло Загородний, бюджети на місцях зросли в три-десять разів. Але, зауважимо, передусім це відбулося за рахунок коштів з центру. Наскільки наповненим буде цей потік у майбутньому? Як довго триватимуть потужні вливання з Києва в території? Мусимо спрогнозувати, що поступово цей струмок пересихатиме. Столиця зменшуватиме із часом підтримку територій, сподіваючись, що вони вже змінилися та стають спроможними самофінансуватися. Тому місцевим адміністративним одиницям вже зараз треба міркувати, як максимально наповнювати бюджет. Між іншим, одне з джерел збільшення дохідної частини лежить на поверхні, але на Хмельниччині практично не використовується, — плата за землю державними установами. Раніше цим опікувалася держава та передбачала пільгу. Наразі Податковим кодексом України прямої пільги для цієї категорії платників не передбачено, а відповідно встановлення ставок плати за землю та надання пільг перебуває в віданні депутатів місцевих рад. Однак лише деякі території зрозуміли можливість додатково заробити та вирішили отримувати ці кошти. До прикладу, та ж столиця бере гроші з державних установ за землю. Й їй платять і Кабінет Міністрів, і Генеральна прокуратура. Чому в нас не отримують ці кошти? З цього питання ми розпочали розмову з головою тервідділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» у Хмельницькій області Ростиславом СЕМКІВИМ.                            

Якби не українці, не було б у поляків «дива на Віслі».

Ці слова належать італійському диктатору Беніто Муссоліні.

Постать Тараса Шевченка, зокрема, його перебування на Поділлі, були предметом досліджень низки вітчизняних науковців та публіцистів. Викликає зацікавленість мета згаданої археографічної подорожі до нашого краю та припис, виданий генерал-губернатором Дмитром Бібіковим, яким користувався поет під час поїздки.

Відомий письменник, публіцист, етнограф і приятель молодого Шевченка Олександр Афанасьєв-Чужбинський у 1856-1860 роках здійснив подорож берегами Дніпра і Дністра, підготувавши книгу в двох томах. У другому томі під назвою «Нариси Дністра», написаному в жанрі дорожніх нотаток, є цікаве спостереження автора про життя у тодішньому Жванці.

Француз Ж. Шампольйон, вивчаючи давньоукраїнську мову, зумів у 1822 році прочитати єгипетське письмо і відкрити культуру Стародавнього Єгипту. У 1880 році видатний лінгвіст — поляк Михайло Красуський, котрий знав 26 мов, опублікував дослідження під назвою «Давність української мови». Проаналізуваши її особливості, він зробив висновок: «…В основі європейських мов лежить латина, основою латини є санскрит, а основою санскриту є раритет європейської мови – це українська мова».

На честь святого Михайла, ангела-захисника, 21 листопада 1922 року отримав своє ім’я третій син Івана Прокоповича та Христини Никодимівни Купчишиних. Згодом народилося ще п’ятеро дітей. Багатодітна родина проживала в селі Уласово-Русанівка, звідки родом батько, учасник Першої світової війни, який тривалий час служив на Балтійському флоті.

Законодавчо визначено, що в зону ризику, або зону спостереження ядерного об’єкта, входять населені пункти у радіусі 30 кілометрів.

Такої великої кількості розслідувань та судових справ проти Нетішинської міської ради не було за жодного з попередників її нинішнього керівника. Є судові позови, які очільник міста сам спровокував неповагою до закону або впевненістю у власній безкарності.

Після завершення безкомпромісних фінальних поєдинків національної першості у Львові Україна дізналася імена найсильніших боксерів головного внутрішнього старту року.

У черговому турі чемпіонату України з футзалу в екстра-лізі хмельницький «Сокіл» зустрічався в Івано-Франківську з «Ураганом».

Роман Медведчук  із Кам’янця-Подільського здобув перше місце на чемпіонаті світу з пауерліфтингу федерації GPF.

У Хмельницькому відбулися фінальні турніри відкритого чемпіонату міста серед чоловіків та жінок.

Престижний турнір Grand Prix з дзюдо відбувся в Гаазі (Нідерланди).

На чемпіонат світу з бодібілдингу, фітнесу та бодіфітнесу за версією WABBA, що днями завершися в Будапешті, в категорії «Міс бікіні 165 см» спортсменка з Кам’янця-Подільського Лілія Урбановська здобула чемпіонський титул. Приємно, що загалом збірна України в командному заліку посіла перше місце.

Служителі Феміди задовольнили позовну заяву колишнього полоненого атовця щодо встановлення юридичного факту поранення, захворювання та перебування у полоні в період виконання обов’язків військової служби на окупованій території Донецької області.

На відзначення подій Помаранчевої революції та Революції гідності 2013-2014 років в області та обласному центрі відбулися урочисті мітинги, зібрання, покладання квітів до пам’ятників Героям Майдану та російсько-української війни.   

У світовій історії є безліч прикладів, коли акцент на розвитку військово-промислового комплексу ставав драйвером (стимулом) для розвитку економіки. В умовах збройного конфлікту на сході країни український ВПК мав усі шанси стати таким стимулом. Та замість цього «оборонка» стає розсадником жахаючих і диких за масштабами корупційних схем, які організовані на найвищому державному рівні.

Думаєте, казки — це вигадка? Людська фантазія, що іноді «закручує» сюжети, яким не надивуєшся? Хмм… Не поспішайте з категоричністю. Бо, може статися, одного разу ви зіткнетеся з ситуацією, яка наштовхне на думку, що казкові оповідки в наші дні стають реальністю. Ми і самі нізащо не повірили, якби в невеличкому селі Вівся на Чемеровеччині не побачили все на власні очі. Пригадуєте казку про шапку-невидимку? Так ось, звідки вона взялася у цих місцях, важко судити, але те, що саме тут її дія випробувана на всі сто, жодних сумнівів не залишається. Особливо сильний вплив шапки-невидимки навпроти місцевої школи. Якраз тут проїжджа частина центральної дороги, що тягнеться з Білогір’я до Кам’янця-Подільського, розмічена чорними і білими смугами, по-народному — зеброю, аби школярі, вчителі та й кожен, хто опинився поблизу, могли безпечно перейти на протилежний бік.

Сьогодні вже зрозуміло, що, говорячи про медичну реформу, Україна відмовляється від принципів охорони здоров’я, які гарантувалися раніше Конституцією.

На запитання щодо змін у пенсійному законодавстві відповідає начальник головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Ольга ЗАЯРНЮК.

Здавалося б, усьому настає свій час.  Однак навіть у поважний вік Михайло Співак так і не наважився піти на заслужений відпочинок. Старійшина цукрової галузі, сповнений дивовижної енергії та снаги, займаючи керівну посаду, працює ще й на перспективу. А йому вже виповнилося сімдесят.

Унікальні події відбулися нещодавно в смт Летичів. Вперше проведено шахово-шашковий турнір серед людей з інвалідністю по зору, які, наперекір фізичному обмеженню, були сповнені ентузіазму та завзяття.

Острівець осені серед зими.

Пам’ятаю ще з дитинства, що дорога, яка тягнеться вниз від новоушицької автостанції до мосту через річку Калюсик, не  знала ремонту десятки років – яма на ямі та глибокі вибоїни. Сьогодні  тут  асфальтне покриття, тротуари, отож можна комфортно проїхати і  спокійно пройти.

За те, що маємо хліб і до хліба, кожна українська родина завдячує невтомним рукам працівників сільського господарства. Це їм доводиться вести щорічні битви за врожай, це їх випробовують погодні, цінові катаклізми. І все ж у цих найскладніших умовах вони виходять переможцями. Аграрії Хмельниччини здобули першість в державі за врожайністю ранніх зернових, кукурудзи, соняшника, у десятці кращих з валового виробництва зерна, не поступаються з п’ятірки лідерів за кількістю поголів’я великої рогатої худоби, валового виробництва молока. Ці досягнення стали  вінцем спільної, надто важкої праці хліборобів Хмельниччини до дня їхнього професійного свята, урочисті з нагоди якого минулого тижня відбулися  в обласній філармонії.

Він розмовляв з ненькою по телефону о дев’ятій ранку того фатального дня. Обіцяв,  як повернеться, неодмінно приготує  вареники, бо кухар – першокласний. Не судилося. «Наскрізне вогнепальне поранення грудної клітки…», – напишуть згодом. Під час виконання бойового завдання в Луганській області загинув житель Старокостянтинова тридцятитрирічний Олександр Яроцький.

Мабуть, таке визначення – віртуози – сміливо можна застосовувати, коли йдеться про операції особливої складності, до того ж, новітні. Вперше на Хмельниччині була проведена унікальна операція пластики стравоходу в трирічної дитини.

Часом почуєш про заробітні плати чиновників, що перевищують сто тисяч гривень на місяць, і вуха починають скручуватись в трубочку! То тут то там в засобах масової інформації з’являється інформація, що заробітні плати високопосадовців сягають і 300 тисяч гривень на місяць.

В обласному центрі  правоохоронці  нещодавно припинили діяльність одразу дванадцяти  підпільних гральних закладів.

Славутський лісгосп цієї осені почав вирощувати дугласію зелену, що походить з Північної Америки (США та Канада). Підприємство закупило 3,5 тисячі однорічних сіянців у Вигодському лісгоспі Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке має досвід вирощування дугласії. Нещодавно в Славутському лісництві створено лісові культури з головною породою дугласією на площі два гектари. Садили за схемою: ряд дугласії, два ряди модрини європейської, яка допоможе кращому росту головної породи.


У листопаді делегація лісівників Хмельниччини, очолювана начальником обласного управління лісового та мисливського господарства П. С. Пешком, побувала на Канадській міжнародній виставці лісової та деревообробної промисловості, що проходила в Торонто і участь у якій взяли представники 25 країн світу. Понад 500 канадських і зарубіжних фірм представляли тут обладнання, технології й сировину для лісопереробної та деревообробної промисловості.

В обласній бібліотеці для юнацтва відбулася презентація роману Петра Воробея «Заграва», присвяченого 100-річчю проголошення Української Народної Республіки та 75-й річниці створення Української Повстанської Армії.
 Видання побачило світ у Чернівецькому видавництві «Букрек»: два перші томи у 2012-му, а третій — цього місяця.
Події художньо-документальної епопеї у трьох частинах охоплюють столітній період боротьби нашої, українців, за утвердження своєї державності на прикладі трьох поколінь родини волинян Орленків. Покоління — це 33 роки. Так, автор простежує становлення державницької самосвідомості, яка стає для героїв (їхніми прототипами стали і земляки Петра Воробея, і мільйони українських борців за волю) джерелом мужності, доблесті, патріотизму та непохитної віри у світлу долю  держави України.

Трапляються миті, коли гостро усвідомлюєш: істина не у пафосних патріотичних заявах, деклараціях чи нищівних статтях, а в звичайній щирості, доброті, справжній турботі про ближнього. Коли підставляєш плече і власними руками, своїми мозолями допомагаєш врятувати життя… Ця думка засіла в мені, коли поспілкувався з незвичайними людьми.

Десятий тур чемпіонату України з футзалу серед команд екстра-ліги знову приніс хмельницьким уболівальникам приємні емоції.

У чеському Пльзені на чемпіонаті світу з пауерліфтингу, що тривав з 13 по 19 листопада, українські спортсмени встановили кілька світових та європейських  рекордів.

Чоловіча і жіноча національні паралімпійські збірні  України з волейболу сидячи здобули «срібло» чемпіонату Європи з параволейболу, який приймало хорватське місто Пореч. Обидві команди у фінальних матчах поступились 0-3 збірним Росії.

У часи, коли були зруйновані господарства на селі, які забезпечували роботою чи не все населення, треба було шукати порятунок. Іти на ринок торгувати, братися за власну справу? — такі докучливо-болючі  питання постали і перед Ігорем Василевським, зоотехніком за освітою, який вже мав досвід роботи в сільському  господарстві.

Пам’ятаєте цей  вислів, котрим у дитинстві часто лякали одне одного? Щоправда, мова там йшла про гаманець, а не сумочку, і на кону, зрозуміло, було життя його власника чи власниці. Нині ж хочу провести сумну паралель між дорогущими сумочками всесвітньовідомих брендів, вартістю у десятки прожиткових мінімумів, що ними хизуються, депутатки Верховної Ради України, дружини депутатів, і чужими для них життями. Хай і зовсім юних, хай і напрочуд талановитих, хай і для когось найрідніших. Країна разючих контрастів. Напевно, одна така в світі цивілізованому. Країна, в якій глибочезна прірва відділяє простих смертних і сильних світу сього, які, власну державу і її народ обкрадаючи-дурячи, вже, так би мовити, з жиру бісяться.  

Нинішня осінь видалася дощовою. І зима не за горами. А там теж пильнуй, аби чоботи не промокали, бо погода взимку знаємо яка. Отож, важливо правильно доглядати за своїм взуттям, догоджати йому, аби довше служило. Тим більше сьогодні, коли ціна пари чобіт мало не космічною більшості з нас видається.
 Отже, як правильно і швидко висушити взуття, яке промокло наскрізь?

Прикро, але у Хмельницькій області одна з найнижчих середніх зарплат в Україні. У вересні вона становила 6094 гривні — за повідомленням Державної служби статистики України. Наша область за рівнем зарплати знаходиться на 22 місці у державі. На першому місці — місто Київ (розмір зарплати  — 11423 гривні). На другому — Донецька область — 8068 гривень. На третьому — Київщина —  7274 гривні.
Найнижча  середня зарплата в Україні у Чернівецькій області — 5731 гривня.

Спогади Людмили Михайлівни Пінчук, наче  кадри кінохроніки, – повоєнне дитинство, школа, улюблені вчителі, котрі були і залишилися взірцем на все життя.    А ще – очікування незвіданого, безперечно, щасливого майбутнього і вибір професії, в чому велика заслуга батьків (теж вчителів) і всіх людей, які зустрілися на життєвій дорозі.

Знакову подію приурочили до 100-річчя ІІІ Універсалу Української Центральної Ради, яким 7 листопада 1917 року в Києві проголошено: «Однині Україна стає Українською Народною Республікою».        

Минулої суботи в Національній академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького був День відкритих дверей. Майбутнім абітурієнтам не лише розповіли про історію закладу, його специфіку, умови та вимоги до навчання, переваги професії, а й продемонстрували справжні будні прикордонників.

Якби існував окремий рейтинг, за яким визначалися б несподіванки, то минулого тижня в ньому безперечно перемогло б прийняття нардепами «Проекту виборчого кодексу України». Про те, що такий законопроект існує і вже давно лежить під парламентським сукном, мабуть, давно забули навіть його автори, а не те, що звичайні українці. І тут раптом після кількох років ігнорування з ініціативи спікера парламенту Андрія Парубія він не тільки побачив білий світ, але за нього в першому читанні проголосували 226 депутатів. Звичайно, можна вважати, що ця мінімальна кількість голосів не дає ніяких гарантій, що парламентарі спроможуться прийняти його так же оперативно і в другому читанні. Та факт залишається фактом – команда на початок підготовки до виборів за новим законом уже надійшла.

Минулого тижня мешканці Шепетівки двічі перекривали трасу Хмельницький—Рівне. Люди обурені зривом опалювального сезону і відсутністю у їхніх оселях тепла.

Стрімке утворення територіальних громад на Хмельниччині викликало не сподівані, але прогнозовані колізії. До прикладу, утворилася Старосинявська ОТГ, а що робити з районною радою? Куди встромити це п’яте, на нинішній децентралізаційний час, колесо владного воза? Може, нехай би й була ця райрада, засідала, балакала, але вона ж ще грошей хоче для свого існування. Бо доходів райбюджету, а це 34 тисячі гривень адміністративного збору та три тисячі оренди, аж ніяк не вистачає на утримання бюрократичного апарату. От і виникли зарплатні борги в такій, здавалося, несподіваній сфері — районна влада. Небагато-немало — майже 85 тисяч гривень станом на початок жовтня. Проблема погашення боргів на Старосинявщині — одне з питань порядку денного чергового спільного засідання обласної робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення та тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсії, стипендій та інших соціальних виплат.

Кашевські були дружною сім’єю — батьки та п’ятеро дітей. Похвалитися статками не могли, проте хліб на столі мали, вирощували городину й тримали корову та порося. Словом, потихеньку вели господарку.

В історичному романі-реквіємі, з уривком із якого знайомимо нині читачів, письменник Микола Мачківський звертається до далеких вже днів Другої світової, до гіркого буття дітей війни та трагедії спалених німцями сіл. Можна твердити, що цей твір великою мірою автобіографічний, адже Микола Антонович народився у січні 1942 року у селі Хоросток Славутського району, його батько був призваний на війну і згодом загинув у фашистському концтаборі. В основу роману-реквієму лягли невигадані факти і події, що відбувалися в ті часи в Україні та Угорщині.

Хмельницький міський голова Олександр Симчишин і другий секретар Політичного Відділу Посольства Японії в Україні Наофумі Ікеда відкрили в Хмельницькому алею японських вишень або, як у нас кажуть, сакур. Десять дерев висаджені біля входу в парк культури і відпочинку ім. Михайла Чекмана, ще дев’ять — на його території.

У дев’ятому турі чемпіонату України з футзалу серед команд екстра-ліги хмельницький «Сокіл»  порадував своїх уболівальників яскравою грою.

У селі Гвардійське Хмельницького району  у власному  будинку знайшли тіло п’ятдесятивосьмирічного чоловіка. Численні садна, забої, поламані ніс і грудна клітка свідчили, що піти з життя людині допомогли.

Скрін з відео допиту ФСБ Ігоря Дзюбака та Богдана Марцоня.

Вони прийшли до редакції нашої газети, бо вже не знали, куди йти. У руках – товстезна  тека звернень у всеможливі  структури, служби, до найвищих, кілька відписок від тих, а  в очах розпач, біль і  сум. А  в душах – почуття безвиході й зневіра. Мама й дядько вкраїнського прикордонника Ігоря Дзюбака, затриманого, чи правильніше —  викраденого —  разом з колегою Богданом Марцонем російською ФСБ, розповіли «Подільським вістям», про свої  важкі митарства.

Як повідомляють у головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, шостого листопада в гуртожитку Подільського спеціального навчально-реабілітаційного соціально-економічного коледжу на третьому поверсі чотириповерхової будівлі спалахнув вогонь.

Коли першого космонавта Землі Юрія Гагаріна запитали, чи гадав він, що підкорятиме Всесвіт, — відповів: навіть на думку не спадало таке.
Утім, мало хто із знаменитостей, світил і видатних людей припускали, що заживуть такої слави, як приміром, керівник фермерського багатогалузевого господарства «Євроінвест», що у Міцівцях Дунаєвецького району В’ячеслав Боднар.

Доброго дня, редакціє! Ми з чоловіком маємо приємну новину, бо в нас народилася дитина. Але і я, і чоловік прописані в одному місті, а проживаємо і народжували в іншому. Чи можемо ми оформити допомогу тут, де народжували, щоб не їхати 600 кілометрів додому?
Ілона КОРШУН, м. Кам’янець-Подільський.

«Є боротьба за долю України. Все інше — то велике мискоборство», — мудро коментує Ліна Костенко реалії поточного моменту. Хіба не дивно, що й через 27 років після проголошення своєї незалежності ми, українці, досі відстоюємо право на свою землю, право чути, говорити, отримувати обслуговування та освітні послуги українською мовою?

У Кам’янці-Подільському  вперше  відбулися змагання з вертикального  забігу сходами на найвищу споруду міста – готельний комплекс «7 днів».

Після тривалої перерви фехтувальники розпочали новий цикл офіційних змагань з етапів Кубка світу. Українські чоловіки-шпажисти у швейцарському Берні зуміли завоювати три індивідуальні нагороди: Богдан Нікішин – срібну, Ігор Рейзлін та Володимир Станкевич — бронзові.

 Центральним матчем чергового туру чемпіонату України з футзалу в екстра-лізі був поєдинок у столиці між місцевою командою «ХІТ» та хмельницьким «Соколом».

Здавалося б, воно має так бути – закон життя не порушено. Та все ж коли Степан розповідав про свою бабусю Марію Коваленко, яка пішла у вічність, змахував непрохану сльозу.     Хоча він, як був малим, і гадки не мав, що  ріднішої людини для нього, аніж бабця, не буде у світі, бо доведеться йому зростати без тата й матері.

  Приємно, що у мера Хмельницького Олександра Симчишина слова не розходяться з ділом. Як повідомляє портал «Слово і діло», наш мер  посідає одну з лідируючих позицій в Україні щодо виконання своїх передвиборних обіцянок.
 На першому місці рейтингу — мер Запоріжжя. Щоправда, варто зауважити, що давав він лише одну обіцянку, яку й виконав. На другій сходинці — мер Миколаєва (уже колишній). На третьому — мер Тернополя, який виконав 10 з 25 обіцянок. І, нарешті, четверту позицію посідає Олександр Симчишин. За два роки роботи він втілив у життя 5 своїх обіцянок із 13.
 Ми раді за нашого мера. І робимо висновок, що найліпше давати чим поменше обіцянок. Тоді й виконувати їх буде легше і простіше.

Продовжуємо публікувати роз’яснення до пенсійної реформи. На запитання відповідає начальник головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Ольга ЗАЯРНЮК.

Найактуальнішою темою останніх тижнів для Шепетівки стало питання опалювального  сезону, який з приходом холодів вчасно не настав. Тепло шепетівчани мали отримати ще 23 жовтня, коли було прийняте відповідне рішення міської ради. Міські чиновники звинуватили у зриві початку опалювального періоду компанію «Шепетівка Енергоінвест». Підприємство висунуло зустрічні звинувачення на адресу міськради. Поки влада міста й «Енергоінвест» з’ясовували стосунки, містяни продовжували мерзнути у своїх квартирах.

Осінь –  гаряча пора для українських прикордонників, адже саме у цей час активізуються контрабандисти. Вони поспішають виконати побільше чорної «роботи» до  першого снігу, аби легше  приховувати свої сліди. Саме з початком активної фази «контрабандистських жнив» курсанти  Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, під керівництвом ректора академії генерал-майора Олега Шинкарука, вирушили на практичне стажування, щоб  посилити охорону державного кордону.

У неділю, 29 жовтня, на Хмельниччині у семи територіальних громадах на 113 виборчих дільницях відбулися вибори. Красилівська міська, Городоцька міська, Антонінська селищна, Грицівська селищна, Солобковецька сільська, Слобідсько-Кульчієвецька сільська та Олешинська сільська ОТГ обирали голів та депутатів місцевих рад.

«Чим дорожче — тим якісніше» — відклалося у нашій свідомості з колишніх часів. Зате сьогодні це «залізне правило» дуже часто стає прикриттям шахрайських схем. У найсвіжішому «меню», наприклад,  — рюкзаки Авакова-молодшого. Наплічники з найдешевших китайських матеріалів, відповідно — дуже низької якості «впарили» Нацгвардії за 2900 кожен. Насправді ж ціна такого наплічника десь 500 гривень, стверджують експерти. Фігуранти справи – син міністра МВС Олександр Аваков, колишній заступник міністра МВС Сергій Чоботар, харків’янин Володимир Литвин, керівник фірми-постачальника і друг О. Авакова, нагріли державу на понад 14 мільйонів гривень. За висновками, частину рюкзаків взагалі шили ув’язнені, працю яких можна вважати копійчаною. І дарма, що на період, коли провертали «оборудку», Нацгвардія не потребувала наплічників, бо їх тоді у запасі  було дві тисячі штук, –  від такого «добра» не відмовилися.

У мене є пай, який я хочу здати в оренду нашому місцевому фермеру. Прошу детально роз’яснити, як мені поступати і що робити, щоб не стати жертвою обману чи, не приведи Господи, попастися на вудку рейдерів.
Сергій Гапчук. 

За висновками спеціалістів, несприятливе  екологічне середовище скорочує життя людини на п’ять років. Кожні дві години з цієї причини в Україні вмирає троє людей, стверджує ВООЗ. Чи є підстави для занепокоєння  у хмельничан?

Бідна країна — маленький бюджет. А його ж має вистачити на всіх. Передусім на тих, звісно, хто його розробляє та приймає, — Кабінет Міністрів і Верховну Раду: себе ж обділити — гріх. А ще й не забути в бюджетних рядках про «вище керівництво» — Президента та його адміністрацію. А ще й про своє «юридичне плече» варто подбати — суддівських і прокурорських. Усім же треба дати десятки, а комусь і сотні тисяч зарплатні. Не забуваймо про всілякі НАБУ та НБУ. Бачили з екранів телевізорів, які гроші там отримують? І навколодержавні структури, на кшталт «Нафтогазу», де теж керівники за місячну зарплатню можуть прикупити квартиру в «якомусь» Хмельницькому. Ніби ж і не держслужбовці, але ж держустанова, тому ці гроші все одно з нашої скарбниці на утримання столичних «своїх людей» ідуть. Які ж фінансові ресурси в країні залишаються для нас, сіромах провінційних? Дещиця. Й ту випрошувати треба.
Дивно в нас влаштована політико-фінансова вертикаль: левова частка коштів стікає до столиці, а потім Київ «з барського плеча» їх роздає. Наче свої, а не зароблені всім українським народом. І утворюється черга до роздавачів: дайте трішки грошенят. Якщо відверто, то це вкрай хибна система, коли гроші розподіляють не ті, хто їх заробляв, а «спеціально навчені люди». Добре, уточнимо, нами ж обрані депутати. Ви довіряєте нашій Верховній Раді? Бачили їхні статки в е-деклараціях? Вірите у справедливість розподілу?

Днями у Славуті відкрили меморіальну дошку на пошанування  пам’яті про  князя – Романа Даміана Сангушка,  з дня трагічної загибелі котрому виповниломя 100 років. Цей нащадок славетного роду, справжній господар і оборонець добробуту рідного краю загинув насильницькою смертю від рук по-більшовицьки налаштованих російських вояків.

У Кам’янці-Подільському завершили реконструкцію  частини будівлі позашкільного навчально-виховного об’єднання під спортзал для скелелазіння.

У Хмельницькому відбулися фінальні ігри чемпіонату області з футболу серед команд першої ліги.

У Сумах  відбувся чемпіонат України з легкоатлетичного кросу.

В Албанії  відбувся чемпіонат Європи з важкої атлетики серед молоді (до 23 років) та юніорів (до 20 років). Три посланці Хмельниччини серед інших представили Україну, яка здобула в двоборстві 13  медалей, а з урахуванням нагород в окремих вправах (ривок і поштовх) 41  медаль різного гатунку.

Вже майже рік у Хмельницькому на вулиці Зарічанській працює музей історії науки «Еврика». Фізичні та хімічні явища, різноманітні оптичні ілюзії чекають тут на відвідувачів. І підтвердження цьому — не лише яскраві враження дітей, а й здивовані дорослі.

У рамках фестивалю патріотичної пісні відбудеться благодійна акція зі збору коштів на лікування бійця 79-ої окремої десантно-штурмової бригади Олександра Осипова.

У Дмитріївську поминальну суботу на майдані Незалежності обласного центру молилися за героїв-земляків, котрі загинули у зоні бойових дій.

Третього листопада в перший рейс вирушив швидкісний поїзд «Інтерсіті» № 747 Київ – Тернопіль.

У Львові з'їли три тонни козацького кулешу, а у Хмельницькому влаштували стрілянину.

На перший погляд, село Михнів у Ізяславському районі – звичайнісінький населений пункт. Донедавна в інших райцентрах Хмельниччини, а тим паче інших областях, навряд чи хто чув про нього. Зате не так давно Михнів став популярним, про нього заговорили навіть у далекій Австрії.

Влада  Кам’янця-Подільського заздалегідь готує громадськість і перевізників  до конкурсу з пасажирських перевезень на 2018-2023 роки, Сергій Бабій  проголосив принципові зміни соціальної складової нового договору про перевезення.

ТДВ «Чемеровецьке АТП 16847» святкувало подвійне свято – професійне та 80-річчя з дня заснування підприємства.

Холодна погода викликає єдине бажання: сидіти біля теплої грубки (можна й батареї), пити гарячий чай, вкутатися пледом. Хочеться комфорту і для тіла, і для душі. Та далеко не кожен з нас може нині похвалитися тим, що має той комфорт. Хіба ті, кому нараховано субсидії,  можуть  трохи погрітися. Ну і слава Богу, як кажуть. Порадіймо хоч за них.
 Як, власне, підготувалися до холодів подоляни, як зустрічатимуть зиму, яка ось уже, вважай, на порозі? Про це ми й запитали в них.

За підтримки освітянського колективу встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку ліцею.

Викладачі, співробітники, учні Ярмолинецького професійного ліцею, численні містяни й гості вшанували світлу пам’ять колишнього працівника ліцею Петра Леонідовича Бойка та випускників цього навчального закладу Сергія Хоптяра і Володимира Швеця, які героїчно поклали своє життя на сході України, захищаючи рідну землю.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (№2148 від 03.10.2017р.).  Що ж змінилось у пенсійному законодавстві з прийняттям нового закону? Як ці зміни торкнулися пенсіонерів? Про це ми попросили розповісти начальника головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Ольгу ЗАЯРНЮК:

Дванадцять років працює у Городоцькому територіальному центрі Світлана Селега. Пригадуючи свій перший рік роботи, каже, що він був особливо складним. Прокласти стежинку до серця переважно згорьованих людей ой як непросто. Пережите важким тягарем лягає на їхні плечі, відкладається у свідомості, позначається на здоров’ї та настрої.

Вісімдесятиріччя урочисто відзначив днями Ярмолинецький НВК – найбільший освітянський заклад району. Ювіляр не лише тримає першість у рейтингу шкіл району, а й перебуває на вищих сходинках обласного рівня.
Зібрала ж оця непересічна подія у рідних стінах не одне покоління випускників. Тому і свято було сповнене приємних дарунків, вражень, несподіванок, повертало всіх у дитинство.

Пенсіонерка Марія Слободянюк переконана: у світі не можна прожити без любові і доброти. Тому і її власні вірші зворушують сентиментальністю, наповнюють душу теплом і тихою печаллю. Сумує за молодістю, якій немає вороття, бо літа пролетіли, як буйний вітер, і їй уже 92 роки. А я упевнена, що   учні захоплювалися Марією Андріївною з першого її слова, з першого уроку. І за сорокарічне вчителювання чимало сільських дітлахів зуміла вивести в люди.

Важко повірити, що Вірі ще й п’ятдесяти немає. Сива, втомлена жінка сиділа на лавці. Ми часто зустрічали її тут, адже, як вона сказала, цей куточок скверу їй чимось нагадує Україну, отож увесь свій вільний від роботи час проводить у ньому.
Саме там я з нею і познайомилася. Відпочиваючи в маленькому італійському курортно-туристичному містечку, часто ходила на пляж, дорога до якого пролягала повз сквер. Якось і ми з дочкою присіли поруч перепочити. Спілкувалися українською, почувши нашу розмову, жінка аж стрепенулась: «Ви з України? А звідки саме?»
Ми розговорились і жінка розповіла про себе: про  життя в Україні і тут, в Італії.

 Рясні жовтневі дощі  принесли багато вологи й тепер, коли рослини вже завершили вегетаційний період і готові  до зимового спокою, якраз впору садити ліс. Отож підприємства обласного управління лісового та мисливського господарства, які навесні  створили  1075 гектарів лісових культур, не гають часу. І хоча завдання на осінь  заліснити лише 90 гектарів зрубів, стараються все зробити в найоптимальніші строки.

— Ти м’ясо їси?
— Ні!          
— А рибу?
— Теж!
— Вегетаріанець?
— Ні. Українець!
(Із народного гумору).
У сучасній єврейській мові – івриті, є поняття — «хуцпа». Це коли бажане видається за дійсне. (В українців є теж відповідник цьому слову, щоправда, менш милозвучний).        
Минулий тиждень в Україні пройшов під «сузір’ям» такої хуцпи.  Маю на увазі ключову подію  минулої  седмиці – нараду з регіонального розвитку, на якій із вуст  найвищих високопосадовців українці  з подивом довідалися, що, виявляється, криза в країні – минає. Паски українці на своїх дірявих штанах більше не затягуватимуть, що  нарешті з’явилося світло в кінці тунелю...

...

2014-2015 роки були найгірші в розвитку нашої держави. Воно й зрозуміло: війна на сході внесла радикальні зміни у наш вектор розвитку. Підприємства, що працювали з агресором, змушені були терміново шукати нові ринки збуту. Іноземний інвестор, що здебільшого спостерігав за розвитком подій, не поспішав вкладати кошти в промисловість країни, на яку напав значно потужніший сусід. І  все ж ми вистояли. Вже торік з’явилися перші ознаки відновлення життєдіяльності економіки. Цьогоріч  можна говорити про повноцінний розвиток країни та області. Принаймні про це свідчать підсумки соціально-економічного розвитку області за дев’ять місяців, про які доповів директор департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури облдержадміністрації Юрій Гриневич під час засідання чергової колегії.

Усіх їх, жителів Держанівки, забирали здебільшого вночі або вдосвіта. Енкаведисти вдиралися до хат, хапали зненацька господарів і вже на підводі, під конвоєм, везли до Кам’янець-Подільської в’язниці.

20 жовтня виповнилася річниця з дня загибелі у зоні АТО Сергія Колубая. Колишній учень Заміхівської школи закінчив Жмеринське вище проофесійно-технічне училище й отримав спеціальність провідника купейних вагонів. Був призваний на строкову службу. У січні 2014 року підписав контракт (ще до початку війни).