У  Писарівці Волочиського району попрощалися з Ігорем Мединським. 29-річний військовослужбовець загинув 23 липня у районі Авдіївки.
Він народився у Писарівці, тут навчався у  загальноосвітній школі, потім у Волочиському промислово-аграрному професійному ліцеї. Тривалий час працював на місцевому машинобудівному заводі, трудився в «Астарті».
У липні минулого року добровольцем пішов боронити країну. Служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді.
В Ігоря Олександровича залишився шестирічний син.
Не стало ще одного мужнього чоловіка, справжнього українця. Не стало сина, брата, товариша…  Коли ж скінчиться врешті оте пекло?

У Хмельницькій обласній філармонії відбулась 18 урочиста церемонія вручення нагород «Народний Герой України». Чи не найпочеснішу в нашій країні відзнаку отримали півтора десятка військових, волонтерів, журналістів. Семеро, на превеликий жаль, посмертно...
Кожна з історій про Народних Героїв — особлива, до щему болюча, сумна… Такі трагічні корективи внесла у долю чи не кожної родини ця проклята війна. Але кожна з історій проймає гордістю. За тих хлопців, за тих мужніх чоловіків, за тих справжніх воїнів, щирих патріотів, за наших захисників і волонтерів, за небайдужих. Кожна з них впевнює: Україну, українців не здолати, бо ми — сильна нація, якщо маємо таких героїв. На жаль, не візьмуть до рук заслужені нагороди ті, кому вручили їх посмертно. Серед них наші хмельницькі хлопці — Назар Якубовський, Анатолій Суліма, Андрій Жук.
«Хмельницький завжди був на передовій і показував, що тут жили і виховувалися справжні українські герої», — наголосив під час урочистостей міський голова Олександр Сергійович Симчишин.
Герої, які отримали нагороди:
Бійці:
1. Олег Копичинський. 30 бригада.
2. Дмитро Годзенко, «Годзілла», заступник командира взводу 17 батальйону 57 бригади. Посмертно.
3. Назар Якубовський. «Айдар». Посмертно.
4. Микола Микитюк. 30 бригада. Посмертно.
5. Віталій Борщ, механік-водій танкового батальйону 92 бригади.
6. Олександр Шевчук, 1 батальйон 30-ї бригади.
7. Андрій Жук, командир 3-го батальйону 72-ї бригади. Посмертно.
8. Олексій Бондарчук, 8 полк спецпризначення.
9. Сергій Дубина, 142-й центр сил спеціальних операцій.
10. Дмитро Лабуткін, військовий журналіст. Посмертно.
11. Олександр Хаджинов, волонтер.
12. Сергій Притула, громадський діяч.
Лікарська бригада, що була розстріляна разом із пораненим під Дебальцевим:
13. Сергій Кацабін,
14. Анатолій Суліма,
15. Михайло Балюк.
Справді народний недержавний орден «Народний Герой України» був започаткований наприкінці лютого в 2015 році журналістом Андрієм Боєчком і ювеліром Дмитром Щербаковим. Цією чи найвищою в державі нагородою відзначені вже майже 260 чоловік. Кожен орден виготовляється вручну, а срібло для нього збирають по всій країні: його здають всі небайдужі українці...

Завтра колектив ДП «Нігинський кар’єр» відзначає 85-річчя свого підприємства.

Колектив ДП «Нігинський кар’єр» ще нещодавно переживав серйозну кризу, спричинену не тільки негараздами в економіці держави, але й недолугим попереднім керівництвом, яке затягнуло підприємство у боргову яму. З появою у директорському кріслі Миколи Ткача понад 200 гірників відчули якісні зміни й отримали перспективу динамічного розвитку. Трудівники горою стали на захист нових порядків, націлених на відновлення виробництва, стабільну зарплату і соціальний захист. У новому керівнику вони побачили не тільки антикризового менеджера, але й людину, просту у спілкуванні, котра щиро вболіває за долю колективу і громади селища Сахкамінь.

Шановні хлібороби, трудівники села, щиро вітаємо вас з намолотом першого мільйона тонн зерна урожаю 2016 року!
Варто зазначити, що, незважаючи на складні погодні умови, хлібороби Хмельниччини досягли вагомих здобутків у виробництві зерна, адже за рівнем урожайності —  51,6 ц/га — наша область займає друге місце в Україні.
Сподіваємося, що разом зможемо прискорити розвиток аграрного сектора економіки Хмельниччини, забезпечити впровадження ефективних технологій, утвердження нашого краю як області з високоефективним аграрним сектором.
Зичимо всім щедрих врожаїв, плідних ідей та успішного їх втілення у життя, а також миру, добра та надійних партнерів у справах.

  
З повагою
Олександр КОРНІЙЧУК,
голова обласної державної адміністрації.
 Михайло ЗАГОРОДНИЙ,
голова обласної ради.







Таку назву має всеукраїнська акція, ініційована Асоціацією міст України для активізації об’єднання спроможних громад. Нещодавно в Хмельницькій облдержадміністрації відбулася прес-конференція за участю в. о. заступника голови облдержадміністрації Валерія Олійника, директора Регіонального офісу реформ Сергія Яцковського, виконавчого директора Хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України Петра Калинюка, заступника начальника управління регіонального розвитку та будівництва Світлани Пасічник, голови Старосинявської селищної об’єднаної територіальної громади Віталія Здебського (на фото) та інших.

Реальні шанси стати успішною є у Чорноострівської селищної територіальної громади, яку очолює Михайло Дзісь. Сьогодні вона — одна з кращих в області. Отож є всі підстави сподіватися, що й надалі тут будуть розвивати інфраструктуру, ремонтувати дороги у населених пунктах, вирішувати соціальні питання.
Які реформи вже відбулися та що запланували надалі — розповідає голова громади Михайло ДЗІСЬ:

Держава гарантує… Чи завше за цими словами стоїть реальне піклування про долю її громадян? Чи вони мають впевненість, що за жодних обставин не залишаться напризволяще? У Франції, приміром, трудове право дійсно гарантує людині те, що задекларовано. Тут діє, до того ж й досить ефективно, система трудового захисту.
Незаперечна істина — буде краще людям, буде міцнішою й держава! Це усвідомлюють і в нашій країні. До речі, задля цього все чимало робиться… Зокрема, згідно із Законом України, почали діяти зміни до Кодексу законів про працю (КЗпП) щодо випробування при прийнятті на роботу.

«З наслідками стихії боремося спільно» — заявили у політичній партії «За конкретні справи» після сильного градобою, що накоїв лиха в окремих районах Хмельниччини 17 липня ввечері.
Град розміром з куряче яйце трощив на своєму шляху дахи будинків, автомобілі, ламав зелені насадження. Такого руйнівного розгулу стихії не пам’ятають навіть старожили. Найбільше біди вона накоїла в Городку, також частково торкнулася Хмельницького, Ярмолинецького Славутського, Старокостянтинівського та Красилівського районів. За попередніми підрахунками, завдано збитків понад трьом тисячам дворів. До речі, подібний град випав нещодавно на Закарпатті. Там від нього потерпіло близько семи тисяч садиб.

Сатанів, що на Городоччині, провів в останню путь 41-річного Віктора Літвінова. Чоловіка мобілізували 3 червня 2014 року. Служив у сьомому батальйоні на базі 19 ракетної бригади. У кінці минулорічного травня приїхав додому, а вже 24 лютого цьогоріч підписав контракт, і пішов служити до Тернопільської артилерійської бригади.
Віктор Іванович мав золоті руки: на війні показав навички майстра з ремонту артилерійської техніки, варив побратимам їсти, бо ж був неперевершеним кухарем.
...А його 16-річна донечка Ганна тільки закінчила одинадцять класів. Так хотіла потішити батька вступом до престижного вишу… Овдовіла дружина, осиротіла ненька, у якої молодшого сина кілька років тому відібрала страшна недуга…

 

 

 

 

 

У Хорошеві Білогірського району поховали Романа Матвійця.
23 липня в Новозванівці Попаснянського району, що на Луганщині, вогнепальне поранення обірвало молоде життя старшого сержанта, заступника командира групи спеціального призначення восьмого окремого полку.
Без батька залишився синочок Іванко, якому у жовтні виповниться лише сім рочків. Не дочекалася чоловіка дружина, сина — мама, внука — бабуся, брата — сестра… А лише півтора місяця тому Роман зустрів своє 27-річчя.
Чоловік з сім’єю проживав в обласному центрі. На вічний спочинок героя повезли у рідне село, де похований батько.

Олександр Дарморос таким і залишився — привітним й життєрадісним, хоча війна його, захисника, не помилувала — пошматувала і скалічила, забрала зір. Сиджу навпроти нього, розмовляю, а його обличчя таке знайоме.

Підле замовне вбивство в Києві відомого журналіста-правдоборця Павла Шеремети сколихнуло всю Україну, міжнародну журналістську спільноту. Повіяло моторошним страхом з далеких дев’яностих років минулого століття. Тоді, на зорі становлення незалежності нашої держави, з допомогою бандитсько-рекетирських угруповань і нерідко «даху» міліції, прокуратури, судів нові українці відбирали бізнес в конкурентів, підминали під себе найприбутковіші галузі й державні монополії. А непокірних і неугодних, у тому числі й політиків, журналістів, які намагалися розказати правду про те, що коїлося, за вказівкою господарів життя відкрито вбивали або потай закатували в асфальт чи закопували в лісах.

Ще мить — і святкуватимуть обжинки у працьовитому колективі Кам’янець-Подільської філії ТОВ СП «НІБУЛОН».

Українські дороги — тема вічна, майже як філософські дискусії про сенс життя. Що й сказати: хороших доріг у нас мало, більше — просто напрямків. Хоча щорічно на ямковий і поточний ремонти витрачаються мільярди гривень, які навесні сходять разом зі снігом.

Троє випускників шкіл —   з Хмельницького, Кам’янця-Подільського та Шепетівки отримали за підсумками ЗНО омріяні 200 балів. Перемогу подільським ерудитам принесли тести з української мови і літератури (двоє учасників) та третій — з біології.

У Кам’янець-Подільському національному університеті імені І. Огієнка відкрито нову спеціальність — «Реклама та зв’язки з громадськістю».
Як поінформував завідувач кафедри журналістики факультету української філології та журналістики вишу — доктор філологічних наук, професор Олександр Волковинський, набір студентів на цю спеціальність у Хмельницькій області  відбувається вперше. Після закінчення університету його випускники за цим фахом матимуть можливість працювати креативними керівниками з розробки концепції реклами, спеціалістами по роботі із ЗМІ, менеджерами по зв’язках з громадськістю, організаторами спеціальних  PR заходів, спічрайтерами  та прес-секретарями керівників громадських, політичних та державних установ,  PR-консультантами  в рекламних та консалтингових агентствах, журналістами у ЗМІ.
Приємною новиною для абітурієнтів є й те, що згаданий напрям має фіксовані державні місця. До речі, у цьому році наш університет посів друге місце серед вишів України за кількістю фіксованих державних місць.
 

За підсумками шести місяців 2016 року, до місцевих бюджетів Хмельниччини спрямовано 1 мільярд 506 мільйонів гривень податкових платежів. Що на 526 мільйонів гривень, або на 54 відсотки більше, ніж за цей же період минулого року.

Закарпатська митниця затримала майже 160 вагонів з деревиною багатьох лісогосподарських підприємств України, яку нібито експортували з порушенням. Є серед них і вісім напіввагонів продукції Шепетівського та чотири вагони Славутського лісгоспів. Состави стоять на станціях Чоп і Батєво понад два місяці. Підприємства, які уклали міжнародні контракти на експорт, зазнають збитків, а споживачі пред’являють справедливі претензії за несвоєчасну поставку і зрив контрактів. У вагонах, відправлених з Хмельниччини через митний пост «Славута», завантажена дров’яна деревина, не заборонена до вивезення за межі України. Рух вагонів зупинений за особистим розпорядженням голови Закарпатської області Геннадія Москаля.

На запитання читачів відповідає експерт із землевпорядних питань, депутат Хмельницької обласної ради Вячеслав АНТОНЮК.

Розпочнемо з позитивного: індекс промислової продукції за підсумками січня-травня становив на Хмельниччині 101,7 відсотка у порівнянні до відповідного періоду минулого року. Тобто статистика свідчить, що нарешті відбулося зростання на один із хвостиком відсоток. І все — про позитивне, мабуть, можна завершити, бо, згадайте, на скільки відсотків економіка впала за останні роки. Скільки нам доведеться борсатися, аби вийти хоча б на «довоєнний рівень?» Три роки? П’ять? Десять? Бо без промислового зростання, відновлення виробництва, створення нових робочих місць, наповнення бюджетів — державі й усім нам буде непереливки. В економічному ж розрізі, крім необґрунтованого збільшення тарифів, у державі фактично нічого й не робиться.

Поки триває (вже п’ятирічку поспіль) підготовка нового рамкового закону про освіту, Міністерство освіти і науки ініціює запровадження базових опорних шкіл. Це мають бути потужні заклади, де якісну освіту здобуває не менше 360 дітей. Для учнів повинні бути створені комфортні умови доїзду, перебування і максимально сприятливі умови для отримання грунтовної освіти та всебічного розвитку.

Мав написати «Добрий день», але це буде непорядно по відношенню до вас з мого боку. Саме з боку, а не від серця... А тому: ви ще тут? Керуєте? Курите? Куріть-куріть. А я звільняюся!

Розпочався  чемпіонат України з футболу серед команд другої ліги, де виступає сімнадцять колективів.
Своє повернення в лігу майстрів хмельницьке «Поділля» ознаменувало красивою перемогою над «Суднобудівником» з Миколаєва – 2:0. Інші матчі туру завершилися так: «Інгулець-2» с. Петрове Кіровоградської області – «Реал Фарма» Одеса – 3:1, «Жемчужина» Одеса – «Нікополь-НПГУ» – 3:0, «Кристал» Херсон – «Металург» Запоріжжя – 2:1, «Мир» с. Горностаївка Херсонської області – «Балкани» с. Зоря Одеської області – 0:0, «Рух» Винники Львівської області – «Іллічівець-2» Маріуполь – 6:0, «Нива-В» Вінниця – «Енергія» Нова Каховка  - 2:2, «Арсенал-Київщина» Біла Церква – «Тепловик» Івано-Франківськ – 0:6.
Наступний матч «Поділля» проведе 30 липня з  командою «Балкани» на її полі. А вдома наші хлопці гратимуть 5 серпня із запорізьким «Металургом».

Завершилося перше коло  футбольного чемпіонату обласної організації товариства «Колос» у першій групі.
На старт вийшли двадцять команд з шістнадцяти районів. На жаль, після трьох турів знялися  з чемпіонату «Жищинці»  Городоцького району. Команди представляють колективи фізкультури агроформувань і  сільські фізкультурно-спортивні клуби за територіальним принципом. На першому етапі ігри проводяться в трьох підгрупах в два кола. Потім по дві кращі  команди підгруп виходять до півфіналу і продовжують боротьбу за почесний титул у  одноколовому турнірі в двох групах  по три команди. У фіналі виступатиме чотири кращих колективи. Але тут, згідно з регламентом, перша команда групи «А» гратиме з другою командою групи «В», перша з групи «В» – з другою групи «А». Переможці у заключному поєдинку розіграють «золото». Переможені поборються за третє місце.

Двох воїнів АТО, які родом із Ізяславщини, відзначено державними нагородами. Відповідний Указ 20 липня підписав Президент України Петро Порошенко. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено: солдата Руслана Барладяна з Клубівки, орденом «За мужність» ІІІ ступеня; старшого солдата Володимира Яковишина, з Ізяслава - медаллю «Захиснику Вітчизни».

Село Гуменці розташоване вздовж річки Мукша — за дев’ять кілометрів від райцентру і залізничної станції, на півночі Кам’янець-Подільського району. Перші відомості про цей населений пункт з’явилися у 1493 році. Тоді в Гуменцях налічувалося 16 димів (господарств) із населенням 95 осіб.
Рішенням тридцять третьої позачергової сесії VI скликання Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 р. затверджено створення Гуменецької об’єднаної територіальної громади. До складу громади увійшли території Абрикосівської, Великозаліської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Залісся Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад. Натхненником та переможним організатором цього об’єднання стала нинішня його голова Інна Абдулкадирова, яка люб’язно погодилася дати інтерв’ю «Подільським вістям».
— Територіальна громада охопила площу в 250 квадратних кілометрів, — розповідає Інна Григорівна. — Найбільш віддалені села — Тернавка і Улянівка, які розташовані на відстані 17 кілометрів від центральної садиби. Із 14 тисяч 869 чоловік 7751 — працездатного віку, 4535 — пенсіонери. Найбільші платники податків — ПАТ «Подільський цемент», «Агрофірма «Авіс», «Комбікормовий завод», СТЗО «Гуменецьке «Нібулон», ТОВ «Енселко–Агро», 5 АЗС та інші. Підприємництвом займаються понад 220 юридичних фірм та 116 фізичних осіб. На території громади знаходиться 42 магазини, 23 заклади громадського харчування, 65 торгових точок, 14 ФАПів, 2 амбулаторії сімейної медицини, 32 заклади культури. Понад 70 соціальних закладів утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Розрахунковий обсяг доходів об’єднаної громади становить майже 40 мільйонів гривень.

Питання децентралізації нині активно обговорюють. Є різні думки з цього приводу. Але, найголовніше, селяни зрозуміли, що об’єднатись і працювати разом набагато продуктивніше та вигідніше, ніж поодинці.
На Хмельниччині вже створено двадцять дві об’єднаних територіальних громади.
Цікавилися в Анатолія Кушніра — голови Маківської сільської об’єднаної територіальної громади, що сьогодні напрацьовано та зроблено і які чергові завдання стоять перед громадою.
— Наша громада об’єднує 7700 жителів і 8 населених пунктів. Юрисдикція ради поширюється на територію понад 100 квадратних кілометрів.
Вважаю, що процес децентралізації — правильний напрямок на шляху до розвитку села, міста та покращення життя людей. Ми самі приймаємо рішення, що насамперед потрібно зробити у нашому домі, а не чекати вказівок із Києва. Бо там ніхто не може знати наші проблеми краще, ніж ми самі. Зрештою, вони і не повинні їх вирішувати, єдине що має бути — певна підтримка з державного бюджету та відповідний контроль. Переконаний, що об’єднані громади — це остаточна ліквідація радянської влади на рівні районів.

Ще не так давно про цю проблему у селах і не згадували. Сьогодні ж нестача води у криницях все частіше сіє тривогу серед сільських жителів. Без води, звісно ж, ніяк. Худобу напоїти та грядки полити, на домашній кухні та у побуті її треба і треба. Але у невеличкій Раціборівці, що у Волочиському районі, лише у двох криницях по обидва боки села ще можна набрати відро-друге води. Решта — зміліли. І хоч пробували окремі господарі розкопувати подвірні криниці глибше, це не рятувало.

У центрі Хмельницького, в дворі музичної школи № 1, розгорівся гучний будівельний скандал. За лічені дні будівельники по цеглині розібрали її старі господарські приміщення, а днів за десять в чотирьох метрах від головного корпусу(!) вирили гігантський котлован. З’ясувалося, що до кінця літа тут планують звести офісні приміщення загальною площею 136 квадратних метрів та міні-паркінг. Та мова йде не про інтереси найстаршої та найпрестижнішої музичної школи в області, яка, між іншим, давно потребує нових класів та сховищ.
Розширити свій бізнес, відхопивши територію цього комунального закладу, вирішило ТОВ «Діамант», якому належить п’ятизірковий готель «Арена» на 19 місць, розташований по сусідству.

   

Здавна ж відомо, що фельдшер на селі — людина велика й перша. Воно й зрозуміло, бо здоров’я, як казали древні, це ще не все, але все без здоров’я — ніщо. Саме такою великою людиною у Сергіївці, яка ввійшла до Наркевицької об’єднаної територіальної громади і є Вікторія Андрощук. Голова громади Любов Гула розповідає про справи, які вже реалізовані, і які, даруйте, зайняли чергу на втілення в життя.
— Писати і знімати є і кого, і що. Але, вельми прошу, насамперед розкажіть у «Подільських вістях» про нашого фельдшера Вікторію.
Вже тут, на місці, ми побачили колоритну картину: тендітне дівча, як ми зрозуміли, тутешній фельдшер Вікторія... подавала цеглини, розчин, словом, всіляко підсобляла Івану Сікорчуку.
Чоловік неквапом викладав чималу грубку-піч, яка невдовзі обігріватиме приміщення. Пічник працює на тутешньому Наркевицькому цукровому заводі, але за проханням Любові Гули згодився на цю важливу справу. Хоча нині, коли газовий зашморг душить в Україні все суще, замовлень у пічника на грубки, хоч відбавляй.
А втім, головна родзиночка цієї життєвої композиції в тому, що Вікторію одразу ж після закінчення Хмельницького медичного коледжу і по нині просять прийняти ФАП у рідних Юхимівцях, де проживає 1200 чоловік і серед них її батьки. Більше того, місцева «лікарня» тут, наче писанка, її не порівняти з приміщенням у Сергіївці.
— Як же я залишу своїх 268 чоловік? Усі мені, як рідні. Прикипіла до них серцем і душею, а вони до мене так само. А ФАП ми відбудуємо, не гірший буде, ніж в Юхимівцях.
До речі, саме з них щодня на велосипеді, а то й пішки добирається вірна служителька справі Гіппократа у Сергіївку. Якщо негода — залишається на ночівлю у родичів. А нещодавно дівчина знайшла свою долю саме в Сергіївці та побралася із Іваном — офіцером МНС. Розповідає, що його теж інколи залучає до сільської толоки, мається на увазі, ремонту тутешнього медпункту.
  

Нещодавно промисловці, підприємці та роботодавці краю збиралися на своєрідну звітно-виборну конференцію. Відтак ділова еліта області одноголосно знову довірила керувати Союзом промисловців та підприємців, Організацією роботодавців та Об’єднанням організацій роботодавців Івану Дунцю, генеральному директору ТДВ «Завод АДВІС». Посада — відповідальна. Що вдається, а що ні? Як реагують на виклики часу? Хто і що заважає економічному розвитку держави, зокрема, і нашого регіону? — Про це та інше мали розмову з переобраним і на наступні п’ять років головою ХСПП, ОРХО та ООРХО.
— Іване Івановичу, ви стояли біля витоків цих громадських рухів на початку дев’яностих, незмінно очолюєте їх вже стільки літ. І діяльність промисловців та роботодавців за вашого керівництва на Хмельниччині досить активна, про що говорять колеги навіть з інших регіонів. Та й, вочевидь, затребувана, якщо на кожному засіданні (а відбуваються вони регулярно) лави організацій поповнюються…
— І нині вже об’єднують майже 90 провідних трудових колективів Хмельниччини. Це, мабуть, тому, що ми правильно визначили свою місію — згуртовувати людей праці навколо спільних інтересів, координувати їхні дії та зусилля, обговорювати насущні проблеми та разом знаходити шляхи їх розв’язання. Щоразу, збираючись на якомусь з передових підприємств (не важливо, до якої галузі чи сфери воно належить, адже у світовому економічному прогресі все взаємозв’язано), ми отримуємо унікальну нагоду побачити, як тут, у нас на Хмельниччині, з’являються нові виробництва, впроваджують найсучасніші технології, освоюють мільйонні інвестиції — отож і перейняти цей неоціненний досвід. Директори налагоджують контакти, співпрацю, кооперують роботу своїх заводів.

Виконком Національного олімпійського комітету затвердив склад збірної України для участі в Іграх ХХХІ Олімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
Під час прес-конференції президент НОК Сергій Бубка оголосив, що на сьогодні команда нараховує 205 спортсменів у 27 видах спорту. Шанси поїхати на Олімпіаду мають ще п’ять українських плавців, а також екіпаж чоловічої байдарки-двійки.

Невже так швидко збіг час і пора прощатися? Так,  на жаль, воно і є: онде за вікном нетерпеливиться і нарізає кола біля автівки, очікуючи мене, Сергій Яловчук, заступник директора «Перлини Поділля» — мовляв, вас, шановний, чекають,  гайда!
Тож прощаємося з Ганною Михайлівною. Вона з притаманною їй скромністю,  приязною усмішкою, запрошує не цуратися їх, Іващуків, заглядати за можливості ще і ще. Я, геть невдоволений в душі, що так швидко збігли години спілкування з нею, кажу у відповідь — неодмінно! Крім Ганни Михайлівни, мені щиро махає руцею Лілечка, онучка Іващуків. З нею ми подружилися, коли Михайлівна на мить полишила нас, тож я вже все про малу знаю: які в неї прекрасні батьки, як любить вона дідуся і бабусю — і гнівається на них лише тоді, коли не  дозволяють ласувати цукерками, бо  від них псуються зуби. Але треба їхати, тож прощавайте, Іващуки!  Гукаю — ми ще обов’язково зустрінемося!

Стінопис у Харкові.

16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила доленосний документ, який закріпив основи Української держави.
 
Декларація про суверенітет визначила національну державність українського народу, закріпила республіканську форму правління, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території. Державотворчий акт від 16 липня складалася з 10 розділів, у яких детально було прописано основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслено самостійність і суверенітет України.

У Декларації передбачено необхідність прийняти нову конституцію республіки, а в перехідних положеннях зазначено, що відносини з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Жодної прямої вказівки про участь України в новому союзному договорі не містилось.

За своїм юридичним змістом Декларація про державний суверенітет України не потребувала жодних додаткових актів про незалежність. Де-факто, 16 липня 1990 року Україна вже стала незалежною, самостійною, суверенною державою. Підтвердженням цього слугує Постанова Верховної Ради №56-ХІІ «Про День проголошення незалежності України». Тут прямо зазначається: «Підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Розпочати «бліц» хочу з події, яка сталася далеко від наших кордонів — у Туреччині. Саме там у ніч із п’ятниці на суботу відбулася невдала спроба державного військового перевороту. Невдалого тому, що на захист президента Ердогана виступив простий народ. Бо хто б що не казав, але коли серед ночі на заклик президента на його підтримку стає півкраїни — це щось та значить.

Град в Хмельницком   Град в Хмельницком

На території Хмельниччини 17 липня пройшов аномально великий град завбільшки з куряче яйце.

У день святих апостолів Петра і Павла в Національній академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького вшановували пам’ять загиблих прикордонників. Цього дня два роки тому загинув військово- службовець академії Павло Дияк, посмертно нагороджений орденом «За мужність». А за день до цього, у те пам’ятне літо, позиції зведеного загону наших прикордонників поблизу Зеленопілля на Луганщині були вперше піддані масованому обстрілу російських «Градів».

З таким запитанням до редакції часто звертаються читачі «Подільських вістей», адже земля для кожного українця в усі часи та за будь-яких історичних обставин і подій мала надзвичайне значення, найвищу життєву цінність. Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві, джерелом продовольчого забезпечення.
Тож відповісти на це запитання ми попросили експерта з землевпорядних питань, депутата Хмельницької обласної ради Вячеслава Антонюка.

Цього літа стовпчики термометрів вже неодноразово долали 30-градусну позначку. А така висока температура – то стрес для організму. І хоч люди з різним темпераментом по-різному переносять спеку (сангвініки і флегматики легше, ніж холерики та меланхоліки, які стають дратівливими та швидше виснажуються),  цьогорічне літо – то справжнє випробування.

Відійшла у вічність багаторічний політв’язень радянських таборів Наталя Устимівна Тимощук. На її майже 90-річний життєвий шлях випало стільки горя і страждань, що, здавалося, не промайнуло перед нею жодного світлого променя. Але все витримала, здолала, пережила…

Віднедавна у Хмельницькій обласній дитячій лікарні почали імплантувати порти для проведення маніпуляцій.
Детальніше про це  нововведення  ми попросили  розповісти  завідувача  гематологічним відділенням  Олену МОВЧАН-Вернидуб.

У Скадовську Херсонської області відбувся чемпіонат України з важкої атлетики серед молоді до 23 років. Виступали  понад 300 спортсменів з 23 областей та столиці.

Помітними на цих престижних змаганнях були представники Хмельниччини. Серед жінок у ваговій категорії 53 кг відзначилася найлегша спортсменка Ангеліна Ломачинська (48,56 кг) з Макова Дунаєвецького району, котра стала чемпіонкою, набравши в сумі двоборства 165 кг (ривок 75 кг + поштовх 90 кг).
У чоловіків (вагова катергорія 85 кг) першість виборов Володимир Болгарін (Луганська/Хмельницька області) з результатом 335 кг (160 кг + 175 кг) (на фото).  «Срібло» здобули:  у ваговій категорії 62 кг Ярослав Заболотний з Макова – 238 кг (105 кг + 133 кг)  та кам’янчанин Андрій Остапюк   у ваговій категорії понад 105 кг — 385 кг (175 кг + 210 кг). Він поступився чемпіону лише за більшої власної ваги.
Володимир Мулик з Волочиська вперше підкорив норматив майстра спорту —  275 кг (125 кг + 150 кг), зайнявши п’яте  місце серед атлетів до 77 кг. Вагомі залікові очки нашій команді також додали Денис Дубицький (в.к. 56 кг) та Володимир Білоус (в.к. +105 кг) з Летави Чемеровецького району (восьмі місця); Богдан Попек з Волочиська (в.к. 105 кг, п’яте місце).
У підсумку чоловіча збірна області опинилася на п’ятій сходинці.

Завершився чемпіонат України з аматорського футболу.

У Хмельницькому за підтримки регіонального відділення НОК України проведено ІХ відкритий обласний турнір з тенісу серед ветеранів.

На міжнародних легкоатлетичних змаганнях у місті Льєж (Бельгія) першість в стрибках у довжину виборола хмельничанка Марина Бех.   
Переможною стала п’ята спроба, в якій наша спортсменка приземлилась на позначці 6 м 56 см. Цим вона зробила собі подарунок напередодні дня народження. Зараз Марина готується до головного старту чотириріччя – Олімпійських ігор, куди здобула путівку в червні на чемпіонаті України.

У рамках робочого візиту Хмельницьку АЕС відвідав очільник Хмельницької обласної держадміністрації Олександр Корнійчук та голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега.

Коли я читаю чергові рейтинги в журналі «Форбс» про те, на скільки мільйонів-мільярдів зросли капітали українських скоробагатьків і хто за ким іде у прирості статків, пригадую сім’ї із села Білецьке Полонського району. Так ось, на цьому фото зліва направо — молода мама Марія із немовлям Артурчиком на руках. Її чоловік Олександр — на заробітках у Києві. Поруч із Марією її мама Люба (друга зліва) із молодшою донькою Яною, (стоїть крайня справа), ученицею 9 класу місцевої школи. Ця сім’я виглядає аж трьох своїх корівок-годувальниць. Натомість їхні сусіди Віктор (на фото третій справа) із своєю дружиною Людмилою, яка тримає на руках онучку Олександру, чекають двох миньок. Таких сімей по Україні — тисячі і тисячі.  Приємно вразило те, що в родинах — двоє маленьких діточок. Значить — є перспектива і в селі, і в сім’ях.

Виконуючий обов’язки генерального директора ПАТ «Хмельницькобленерго» Олег Іванович Козачук очолив компанію у березні цього року. І хоча він свого часу працював у Летичівському РЕМ та начальником відділу управління якістю товариства, та на посаді першого керівника доводиться по-новому поглянути як на перспективні напрямки розвитку, так і на розв’язання поточних проблем компанії. Саме про це і йдеться у нашій сьогоднішній розмові.
МОНОПОЛІСТ ЗОВСІМ НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ ПРАЦЮВАТИ ЕФЕКТИВНІШЕ
— Олеже Івановичу, характерною ознакою компанії «Хмельницькобленерго» в останні роки була реалізація масштабних проектів. Над чим працюєте у цьому році?
— Ми зараз перебуваємо на такому перехідному етапі, коли чітко визначено, що нарешті буде приватизація. Але для того, щоб вона справді відбулася, потрібно провести інвентаризацію та оцінку основних засобів, пройти фінансовий аудит. У нас 70,001 відсотка акцій компанії належить державі в особі Фонду державного майна України. У залежності від того, в яку суму оцінять цю частку акцій, така й буде стартова ціна. Ми проводимо повну інвентаризацію і переоцінку й маємо отримати висновок фінансового аудитора про нашу фінансову звітність станом на 30 червня. А це досить великий обсяг інформації. Цей процес досі ще не завершений. Але у засобах масової інформації з’явилося повідомлення, що голова ФДМУ назвав вартість пакету нашої компанії: близько 30 мільйонів доларів.

Лише після того, як Грибівське сміттєзвалище під Львовом заживо похоронило під собою трьох людей, в Україні нарешті заговорили про сміттєзагрози, які чекають на жителів кожної області. Як з’ясувалося, в Україні маємо шість тисяч більш-менш узаконених полігонів та понад 35 тисяч велетенських незаконних сміттєзвалищ! Їхня площа займає аж сім відсотків(!) території країни, яку журналісти вже охрестили «смітниковою Швейцарією України».
Всю відповідальність за вирішення «смітникової» проблеми держава сьогодні фактично переклала на плечі місцевого самоврядування та приватної ініціативи... У Хмельницькому також, хоча, подільські чиновники склавши руки не сидять, але й результатів поки що — кіт наплакав. Тож виходить, і наш «сміттєвий монстр» нічим не гірший від сусідського.

«Наша влада, здається, поставила за мету знищити українців, а на їхнє місце заселити китайців, аби вони працювали на кишені можновладців», — таку доволі різку думку висловила читачка «Подільських вістей», зателефонувавши до редакції. А до такого висновку її спонукала діяльність уряду і зокрема — нові тарифи на тепло, гарячу воду та електроенергію. Читачка не полінувалася й переглянула свої комунальні книжки за останні роки, щоб побачити, наскільки більше доводиться платити. Навіть побіжний аналіз платіжок дозволив їй зробити висновок, що відбувається тарифний геноцид нації.

 

Є реальні можливості, аби Дунаєвецька селищна об’єднана територіальна громада стала заможною і самодостатньою. Тут є конкретні напрацювання щодо покращення інфраструктури сіл та життя мешканців громади. Про те, що зроблено вже сьогодні і що у планах, ведемо розмову з головою громади Антоном Камінським.
— Антоне Петровичу, які ж першочергові завдання ви ставите перед собою?
Ми маємо рухатися вперед, беручи за взірець сусідні держави. Ту ж саму Польщу. Ніхто не каже, що цей шлях буде легкий і вкладеться у короткий проміжок часу. Та за півроку нами зроблено чимало. До складу нашої громади входить 18 населених пунктів, де проживає майже 11,5 тисячі людей. Найболючіше питання сьогодні — нестача питної води. Криниці висихають, водогони потребують капітального ремонту. Цього року нам виділено з обласного бюджету 1 мільйон 938 тисяч гривень на будівництво осушувальних споруд у селі Лошківці. Там тече річка, і коли повінь, то підтоплюються городи, льохи, подвір’я. Тож зараз ведуться роботи з відведення води та будується міст.
У селище Дунаївці вода постачається з села Лошківці. І знову ж таки взялися за ремонт водогонів. На сесії ми прийняли рішення, зробили проект, щоб налагодити систему водопостачання. Ще будуємо водопровід  в селищі Дунаївці по вулицях Гагаріна, Жукова і частково Щорса.

Ігор Степанюк очолює Війтовецьку об’єднану територіальну громаду у Волочиському районі лише шість місяців. Досвід керівної роботи у нього є, адже свого часу був селищним головою. Але специфіка роботи на посаді керівника об’єднаної громади дещо інша. Адже до її складу входить 17 населених пунктів, де проживає майже 8 тисяч людей.
Розмовляючи з Ігорем Григоровичем стосовно необхідних і невідкладних змін у житті громади, ми відчули, як щиро вболіває він за довірену справу і робить все для того, аби забезпечити фінансову та економічну самодостатність громади, щоб її мешканці стали справжніми господарями у власному домі. Власне про те, що вже зроблено і які перспективи — тема нашої розмови.
— Ігоре Григоровичу, якими були перші кроки на шляху до об’єднання?
— Нашої громади у перспективному плані на об’єднання не було. Але ініціативна група сільських голів поїхала у Хмельницький на прийом до голови обласної ради Михайла Загородного. І треба віддати йому належне, Михайло Васильович уважно нас вислухав і дав доручення офісу реформ розглянути прохання щодо створення громади. Питання вирішилось позитивно і, як бачите, зараз ми — громада, яка функціонує і, якщо можна так сказати, спинається на ноги.
Спочатку обрали старост у 12 селах і приступили до роботи. Почали з того, що найбільше допікало.

Дві наші дівчини боролися за цей титул - Яна Білик із Славути та Ольга Колеснікова із Хмельницького.

Із сімейним альбомом та світлими спогадами про свого внука Олексія приїхала із Залісся Старосинявського  району наша постійна читачка Тетяна Герега. Уже рік минув, як згоріло його молоде життя у полум’ї неоголошеної війни, одначе час тієї пекучої рани для рідні довіку не загоїть.
«Загинув наш онук 8 червня 2015 року під Красногорівкою. Згадаю його, то гірко плачу, — мовить згорьована Тетяна Миколаївна. — Вже моєму чоловікові виповнилося 70 років, та не святкували його ювілей, бо ж велике у нас горе. Чому так? Ми, пенсіонери, живемо, а онука нема.  
Коли по телевізору  в новинах поінформували, що ввечері підірвали бойову машину з бійцями, то серце тоді завмерло і в мене, і в чоловіка. Онук  завжди телефонував. І того дня також вранці дзвонив до мами, до нас. Сказав, що в нього все нормально, і що сьогодні — на виїзді, він був сапером. А вже ввечері від нього дзвінків не було, і цілу ніч не було, і на другий день, 9 червня, аж в обідню пору зателефонували й повідомили, що Олексія вже нема в живих: загинув він і ще шестеро його побратимів. Йому, кадровому військовому Збройних сил  України,   був лише 21 рік.

Бувають світлі, сповнені теплої людяності зустрічі, якими душа наснажується і серце збагачується. Поспілкувався — наче випив джерельної води.
Журналістська стежка привела нас до спілкування з шанованими людьми, почесними жителями Зінькова, що у Віньковецькому районі, подружжям Віктором та Валентиною Марчуками.

Якщо відверто, ситуація із зарплатними боргами в області значно покращилася. Ми вийшли на друге місце в Україні (після Буковини) за розміром невиплаченого — залишилося повернути людям лише 4,3 мільйона гривень, поінформував на засіданні заступник голови облдержадміністрації Володимир Кальніченко. За перший квартал борги повністю погашено на восьми підприємствах на суму, що перевищує три мільйони. Значним борг залишається на ДП «Нігинський кар’єр» — 866 тисяч гривень. Але, зважаючи на всі перипетії, про які неодноразово писали «ПВ», пов’язані зі звільненнями-призначеннями керівника кар’єра, це й не дивина. Якщо підприємство залишать у спокої, то є впевненість, що із боргами воно впорається.

Середні нарахування за житлово-комунальні послуги з урахуванням електроенергії (із розрахунку 150 кВт/год) на одного власника рахунку в травні становили 445 гривень (у торішньому травні – 349 гривень).

Сергій Чайниченко, — колишній хмельничанин, п’ятий рік працює в Німеччині. Здавалося б, доля у хлопця і вдома складалася незле: відразу після школи вступив до вишу, гарно навчався, отримував підвищену стипендію. Після закінчення навчання — аспірантура, захистив кандидатську та став висококласним програмістом.  Такими кадрами «не розкидаються» — і йому запропонували  викладати на рідному факультеті.

Біля Будинку культури у Писарівці Волочиського району  в суботній день яблуку не було де впасти. Сільська громада відзначала іменини села, якому виповнилося 423 роки.

Як у людей, так і у кожного населеного пункту є своя біографія. За легендою  Писарівка отримала свою назву від імені писаря, який тут проживав.  У давнину освічених людей було мало. Тому до нього сходилися мешканці навколишніх поселень, щоб він написав чи розтлумачив якісь папери.  Люди так і казали: «Іду до писаря Івки», тобто до Писарівки. Так і закріпилася ця назва за селом.
Сьогодні його територія   займає майже три тисячі гектарів. Тут мешкає понад 1,5 тисячі чоловік, з яких більше ста дітей дошкільного віку та майже 400 молодих сільчан.
У цей день зійшлися і з’їхалися сюди ті, для кого Писарівка – батьківщина. У людей був святковий настрій, сяяли посмішки, грав духовий оркестр, а малеча досхочу розважалася на різноманітних атракціонах.
Свято розпочалося з вітань. Щиро здоровили присутніх та бажали всім гарної долі,  добра та достатку і впевненості у завтрашньому дні староста села Петро Білий (на фото), керуючий відділком агрооб’єднання «Волочиськ-агро» Василь Баць, голова Війтовецької об’єднаної територіальної громади Ігор Степанюк, який нагородив почесними грамотами кращих представників громади.
А народний депутат України Сергій Лабазюк вручив багатодітним матерям подарунки та побажав, аби їхні діти були гідними синами та дочками України.
    На урочистості також завітали голова Волочиської районної ради Сергій Пазюк,  голова райдержадміністрації Володимир   Сергійчук, депутат районної ради Віталій Сенюк та інші.

Кілька гучних, резонансних випадків склали подієву палітру в Україні минулого тижня. Насамперед — це перша перемога  у справі  начальника штабу “Айдар” Валентина Лихоліта. Багато хто вважає, що саме тріумф добровольця може стати прецендентом у кримінальних звинуваченнях щодо учасників війни на Сході України. Так ось, найбільше викликає подив і, відверто кажучи, обурення українського суспільства те, що катавасія розгорілася після того, як “потерпілі” екс-регіонали: Валентин Казаков, мер Сіверськодонецька, його заступники та інші поборники сепаратизму, кинули до суду депешу на... бандитські дії Валентина Лихоліта  та його бойового побратима Ігоря Радченка. Нагадаємо, що свого часу Валентин Казаков хлібом і сіллю зустрічав прихильників і представників “великой и неделимой”, усіляко сприяючи їм. Приміром, здавав бойовикам ДНР оргтехніку та кабінети в будівлі виконкому Сіверськодонецької міськради. Мер звинуватив українських військових і  в обстрілі міста. До речі, свого часу він був заарештований батальйоном “Айдар” після звільнення міста від сепаратистів і, звісна річ, у нього виріс зуб на добровольців. Згодом він знову всівся у своє мерське крісло і вирішив, затаївши образу на “Айдар”, поквитатися з його командирами. Сам же перефарбувався в патріота-українця лише після того, як Сіверськодонецьк  став українським містом.  
Сьогодні Валентину Лихоліту та Ігорю Радченку інкримінують бандитизм, створення злочинної групи серед бійців “Айдара”, викрадення людей із позбавленням їх волі. Уся та “музика” тягне для українських воїнів майже  на п’ятнадцять років буцегарні. Лихоліт же іронізує з тих липових обвинувачень. Мовляв, прокурори й судді лишень і думають, що вранці він  прокидається і планує у кого б це “мобільник” відібрати.  Вони, прокурори й судді, навіть не уявляють, що таке воювати на Донбасі.

Поет Володимир Булаєнко загинув у 26 років. Але пам’ять про нього не згасла. Щорічно у червні Булаєнківські читання проходять на його малій батьківщині — в Сорокодубах Красилівського району. Цього разу вони відбулися у Малоклітнянській (Кошелівській) середній школі, де навчався поет. Перед шанувальниками його творчості виступив Василь Горбатюк, голова обласної організації Спілки письменників України, Валентина Ліпська – вчителька Чернелівської школи. Новим лауреатом премії імені Володимира Булаєнка стала молода поетеса з Шепетівщини Олена Іськова-Миклащук за збірку «Небо в окопах».

День пам’яті Миколи Федунця, що відбувся у Хмельницькому обласному літературному музеї, розпочався віршем поета «Три дороги».

Якщо лікар професіонал, це хороший лікар. Якщо він, до того ж, оптиміст, то це дуже хороший лікар. Якщо ж він ще й людяний і милосердний — це прекрасний лікар. Ану, хто зі мною не погодиться? Я думаю, усі погодяться, бо саме ці якості хворі насамперед і цінують у медиках. І попри всі твердження, що медицина перетворилася у прибутковий бізнес, попри постійні нарікання пацієнтів, такі лікарі є у нас, і їх, на щастя, чимало. Саме вони, незважаючи на невисокі зарплати, готові завжди прийти на допомогу хворим. Приміром, серед ночі примчати до лікарні, подолавши буквально за кілька хвилин п’ятикілометрову відстань. І вже тут виявити, що сорочка на тобі розстебнута, і штани так і залишилися домашні, і шльопанець на нозі лише один... Але ти встиг. Ти врятував людину, котра без тебе не вижила б. І відчуття професійної гордості навіть важко передати словами. Просто, окрім матеріального, завжди існує моральне задоволення, яке у кілька разів переважає. І справжній лікар знає йому ціну, так само, як знає ціну виконаного обов’язку.

Одні вирощують канабіс під класичну музику, інші на пиріжки культивують мак плантаціями.

У Кам’янці-Подільському відбулася прилюдна перевірка санітарного стану міських маршруток та відповідності документів у перевізників.

Незабаром у Хмельницькому створять центр реабілітації для людей з особливими потребами та учасників війни на сході України. На таку ідею міський голова Олександр Симчишин дав зелене світло після оглядин робочою делегацією комунального закладу своїх колег з сусідньої області.

Хмельницькі рятувальники передали на Схід гуманітарний вантаж - фото 2

Працівники ДСНС області, через "Хмельницький фонд захисту Вітчизни", допомогли в організації та укомплектуванні партії допомоги для наших бійців.

Працівники Ярмолинецького відділення поліції затримали 37-річного мешканця Славутчини, котрий упродовж липня обкрадав жителів різних сіл району.

13607035_989774681090768_8153031440480986334_n

8 липня в районі села Попасне Новоайдарівського району, що на Луганщині, на фугасі закладеному ворожою диверсійною групою підірвалися двоє військовослужбовців. Як вдалося дізнатися пізніше, один з них – Анатолій Ковальський, житель села Буцневе Деражнянського району.

http://www.adm-km.gov.ua/wp-content/uploads/2016/07/%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF-1.jpg

З метою  підтримки та розвитку місцевого виробника, насичення ринку області товарами належної якості за доступними цінами, привернення уваги споживачів до продукції місцевого виробництва Департаментом економічного розвитку, промисловості та інфраструктури облдержадміністрації започатковано проект «Купуй товари Хмельниччини».

Як повідомила прес-служба МЗС України, колишні військовополонені Червоної армії мають подати заяви на отримання відшкодувань від Німеччини.

Понад 500 голів свиней, заражених африканською чумою, було 6 липня знищено безкровним методом у Танльнівському районі Черкащини.

 Учитель хімії, керівник зразкового учнівського лісництва  Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шепетівського району Микола Зведенюк нагороджений Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» і нагрудним знаком.

Коли прибули у володіння філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт Миронівський хлібопродукт», нам повідомили, що її директор, депутат обласної ради Володимир Прокопчук офіційно перебуває у відпустці.
— Чому саме офіційно? —  поцікавилися ми.
— Тому що він постійно — на своєму бойовому посту, адже ось-ось жнива. А, як відомо, хліборобська праця спочинку не передбачає, — почули у відповідь.

На загальних зборах віряни Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці та Свято-Пантелеймонівської парафії села Харитонівка Дунаєвецького району вирішили, що під час війни неприпустимо перебувати в «духовних обіймах» Москви.  Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній (Махота) видав указ про прийняття в клір єпархії протоієрея Петра Бабія та призначення його настоятелем цих парафій відповідно до прохання віруючих.

Є люди, як зорі, яких, здається, Бог посилає для того в цей грішний світ, щоб іншим від їхнього життя світліше стало. І затишніше. І  комфортніше.
Петро Володимирович Іващук, який відзначив цими днями  своє 65-річчя, із когорти саме  таких. Свідченням тому й зірка Героя України, яка давно і заслужено прикрашає груди ювіляра. Але найвища державна нагорода — то лише  підсумок, оцінка його життя, за якою — роки і  роки наполегливої нелегкої хліборобської праці. Скільки пам’ятаємо  його, а ми — подільськовістяни, знаємо Героя багато-багато літ, він завжди серед людей, на «передовій», як  колись модно було казати.  І це не гіпербола, не журналістська  метафора, це — істинна правда. Так було, так є, і так — сподіваємося, ще довго буде, бо, незважаючи на «полудень» віку, Петро Володимирович — у строю, і словом, і ділом  допомагаючи молодшому сину Сергію господарювати у рідному ТОВ НВА «Перлина Поділля», яке, завдяки подвижницькій праці трьох поколінь Іващуків,  стало  перлиною не лише Подільського краю, а й усієї України. Тож світіть, осявайте, Петре Володимировичу, наш  світ і його людей ще багато-багато літ! З роси і води Вам, хліботворче!

 У Хмельницькій торгово-промисловій палаті відбулася презентація амбітного проекту «Європа Парк Україна». Його на суд громадськості міста, депутатів,  засобів масової інформації представила ініціативна група.

— Якби стріляли «Градами», нас би вже не було. А від танка ще якось можна врятуватися. Ти бачиш його, чуєш шум двигуна і маєш час заховатися. Найменша ямка — і тебе вже врятує. Але, коли сидимо в укритті, і по нас луплять, тоді теж важко. Ми одного разу нарахували 25 пострілів з танка. Сидиш і розумієш: якщо хоч один з них влучить, то тут уже буде братська могила. Двадцять чоловік там так і поховає. Треба комусь сісти при вході, щоб, коли буде засипати, вистрибнути, щоб хоч один залишився живий, і знав, що там хтось є...

У Хмельницькому презентували новий асфальтний завод. Сучасне обладнання придбали за кошти міського бюджету, вартістю 3,5 млн. гривень.

9 липня 2016 року на території Хмельницької області пройдуть матчі прем’єр-ліги чемпіонату Хмельницької області з футболу сезону 2016 року.

На вулиці знову спека, а у хаті Людмили Волос з села Вівся на Чемеровеччині прохолодно. Та навіть не на це звертаєш увагу, тільки-но переступивши поріг. Адже відразу вловлюєш насичені пахощі трав.
— Пора зараз така, що треба встигнути заготовити лікарські рослини, — каже Людмила Володимирівна. — А потім настоянки з них стануть у помочі при різних хворобах.

У дитячому оздоровчому таборі «Джерельце», розташованому на території санаторію-профілакторію «Яблуневий сад» ПАТ «Хмельницькобленерго» в селі Жилинці Ярмолинецького району, відбулося спортивне свято.

Чемпіонат міста Києва з легкої атлетики на НСК «Олімпійський» та стадіоні «Піонер» столичної СДЮСШОР № 6 дав шанс вітчизняним спортсменам підкорити олімпійські та європейські нормативи. І ним скористалися: харківський бігун Ігор Бодров, метальник диска Микита Нестеренко з Дніпропетровщини та метальниця списа Ганна Гацко-Федусова з Запорізької області, які виконали вимоги відбору до Ріо.

Понад 680 спортсменів 1999 року народження і молодших на стадіоні «Зірка» в Кіровограді впродовж трьох днів виборювали нагороди юнацького чемпіонату України і путівки на перший чемпіонат Європи серед однолітків, який 14-17 липня прийматиме Тбілісі.

З нагоди Дня Конституції України Президент Петро Порошенко нагородив українців, які зробили значний внесок у державне будівництво і виявили високий патріотизм та професіоналізм. Серед нагороджених — шестеро представників Хмельниччини, а найвищу відзнаку — звання народного артиста України отримав директор і актор Хмельницького міського монотеатру «Кут», заслужений артист України Володимир Смотритель.

Бійці добровольчого полку «Азов» навчають юнаків краю тактиці ведення бою, правил поводження зі зброєю, а також прийомам першої медичної допомоги. Проведення таких занять ініціювали хлопці, віком від 16 років. Об’єднавшись у соцмережах, вони звернулися до добровольців скоординували  свої дії, і на практиці довели, що вчитись захищати Батьківщину  це не лише престижно, а й актуально.

Молоко в корови на язиці  – твердить народна мудрість. Цю нехитру істину добре пам’ятають на Білогірщині, зокрема – в ТОВ НВА «Перлина Поділля», очолюване відомим в Україні аграрієм, депутатом обласної ради Сергієм Іващуком. Судіть самі, тільки-но липень почався, а в «Перлині Поділля» вже завершують другий укіс люцернових на сінаж.

Голова Національної поліції України Хатія Деканоідзе провела  інструктаж груп реагування патрульної поліції на майдані Незалежності у Хмельницькому. На заходах також були присутні керівники області та очільники силових структур.

Минулого тижня наші політики і очільники держави вчергове нагадали громадянам, що в Україні є Конституція, і що їй виповнилося уже 20 років. Проте головними у святкуванні Дня Конституції став навіть не маленький її ювілей і не чотири літніх вихідних, а питання, пов’язані з виконанням Основного Закону. Бо яку її статтю не візьми, то з’ясовується, що діє вона хіба що на папері, а на життя громадян впливають зовсім інші чинники, які дуже часто на власний розсуд безкарно творять самі можновладці, мотивуючи свої дії якоюсь тільки їм зрозумілою доцільністю — чи то воєнною, чи то політичною, чи то економічною.

Не дай Бог «захворіти» великою політикою. Це однаково, що вас закинули в грузькі трясовини й непролазні хащі, де водяться одні чорти. Поринувши туди з головою, як відстежувач, переконався в тому, що ніколи подібних битв титанів майна і фінансів ще не було. Не належу до песимістів, але дійшов сумного висновку: з тих дебрів не вибратися; можливий порятунок лише за умови, якщо не вимести мітлою (не відьмівською, а залізною) мозольними руками громади отих болотяних чортів.

Незаконна торгівля може спричинити епідемію свинячої чуми на Хмельниччині.

Згідно зі статистикою, українці, долаючи грип та інші захворювання, цього року віднесли в аптеки понад один мільярд гривень. Та й вартість медпрепаратів зросла в середньому на 30 відсотків, а на деякі — на 50. І це подорожчання ще не сягнуло остаточної межі.

Приблизно половина загальнообласного боргу за спожитий газ — 67 мільйонів гривень — припадає на компанію «Шепетівка Енергоінвест». Наразі в місті найкритичніша ситуація із розрахунками; лімітів на блакитне паливо взимку місто може не отримати, а тому, вочевидь, шепетівчанам доведеться мерзнути… За останній звітний місяць середня заробітна плата на Хмельниччині знизилася на 124 гривні, й ми відкотилися на «почесне» двадцяте місце серед областей України… Обласний Пенсійний фонд забезпечує себе грошима лише на третину, решта надходить у вигляді дотацій… Усі ці доволі гострі проблеми обговорювалися на черговій колегії облдержадміністрації, але розпочали роботу учасники заходу з набагато приємнішого.

Обласний центр поповнився новим скульптурним витвором: на верхівці стовбура-постамента — тризуб в металевому яйці, який протинає вістрями шкаралупу. Символіка промовиста: наша держава усе ще народжується, ламаючи стереотипи минулого, визволяється, прагне до повнокровного життя. Мистецький витвір встановлено на майданчику біля торговельного центру «Ріко» на проспекті Миру.

У рамках святкування Дня молоді і спорту за підтримки обласного осередку Аграрної партії України і сприяння сектору культури та релігій Білогірської райдержадміністрації в райцентрі пройшли спортивні змагання.

Чемпіонат України з велосипедного спорту на шосе, який шість днів тривав в Івано-Франківській області, на гірськолижному курорті Буковель, визначив склад української збірної на Олімпійські ігри-2016.

Провідні дзюдоїсти Хмельниччини — майстри спорту міжнародного класу — відзначилися на гран-прі в Будапешті.

У польському місті Торунь на чемпіонаті Європи з фехтування відбулася генеральна репетиція мушкетерів  напередодні Олімпіади в Бразилії. Українці, виступаючи основним складом, вибороли чотири нагороди:  по дві особисті та командні (шпажисти і шаблісти).

Перший обласний турнір з вільної боротьби «Олімпійські надії» серед юнаків та дівчат 2002-2008 років народження відбувся у Вільховецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Ф. С. Бацури Новоушицького району.

У Хмельницькому відбувся обласний комплексний спортивно-видовищний захід з нагоди Міжнародного олімпійського дня, організований обласною організацією ФСТ «Динамо» України за підтримки обласного відділення НОК України, управління молоді та спорту облдерж- адміністрації і управління молоді та спорту міської ради.
Розпочалося свято з масового забігу працівників головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, військовослужбовців ВЧ 3053 Національної гвардії України та всіх охочих хмельничан.