ДП «Шепетівський ремонтний завод», що входить до складу ДК «Укроборонпром», збільшило обсяг виробництва майже у 4 рази завдяки реалізації програми «Український щит». «За перше півріччя 2016 року підприємство виробило продукції та послуг майже на 92 мільйона гривень. Це на 16,5 відсотка перевищує торішній показник», – повідомив директор заводу Олег Турінський. Працівники заводу виконують роботи із відновлення, ремонту та модернізації техніки для потреб сил АТО з перших днів військової агресії Росії проти України. Виїзні бригади працюють разом із українськими бійцями. Вони забезпечують повернення пошкодженої техніки на передову в максимально короткі строки. На параді військової техніки до Дня Незалежності України у Києві брало участь чимало техніки реставрованої «Шепетівським ремонтним заводом». Пропонуємо вашій увазі підбірку вражаючих фото, з яких можна оцінити якість роботи працівників заводу та порівняти стан військової техніки до і після реконструкції.

Ці щоденникові одкровення письменника 20-40-х років минулого століття Аркадія Любченка наче писані сьогодні: «Україна воскресає… І щоб там не було, а Україна, ставши двадцять п’ять років тому на шлях незалежності, крізь бурі, тортури, знущання і визиск все одно державності не втрачає і тепер починає новий рішучий етап свого ствердження. Геть від Москви!»
Напередодні 25-річчя Незалежності України наш кореспондент звернувся на вулиці до хмельничан сказати своє слово про себе як українця і що їх непокоїть.

Питання легалізації зайнятості та заробітної плати вже втретє за останній час розглядають на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації. Небезпідставно. Бо темпи виведення економіки з тіні на Хмельниччині — черепашачі! Водночас середньомісячна заробітна плата у наших краян одна з найнижчих у державі. У червні вона становила 4305 гривень, коли по Україні цей показник — 5337 гривень. Та й інші показники не менш промовисті.

На урочистості з нагоди 650-річниці з часу першої писемної згадки про містечко Чорний Острів Хмельницького району, які спів- пали з 25-річчям Незалежності України, у Будинку культури місцевого ліцею зібралося чимало людей. Сюди зійшлися та з‘їхалися ті, для кого Чорний Острів — мала батьківщина, а також шанувальники цього населеного пункту, його культурної спадщини.

Хмельницька область не може похвалитися ні найбільшою площею, ні кількістю населення; вона не має велетенських промислових виробництв чи надпотужних агрохолдингів. Головне її багатство – люди! Звичайні пересічні подоляни, але вони талановиті та вигадливі, веселі та оптимістичні. Тому переважно ми найкращі в Україні в усьому тому, що пов’язано саме з людською ініціативою та креативністю. Звісно, є й інші рекорди, де ми найкращі. Отже, погляньмо, в яких сферах подоляни мають загальноукраїнські або й світові рекорди в різні роки за період Незалежності.
Подолянка Ірина Мерлені  стала  першою у світі  чемпіонкою Олімпійських ігор з вільної боротьби серед жінок, що відбулися в Афінах.

І. Виконання доходів обласного бюджету
За І півріччя 2016 року обласним бюджетом отримано 2 370 374,7 тис. грн доходів (з урахуванням міжбюджетних трансфертів), що на 31,4 % або на  566 662,7 тис. грн більше у порівнянні з відповідним періодом 2015 року. Такий ріст пояснюється суттєвим збільшенням обсягу соціальних субвенцій з державного бюджету, зокрема на виплату державних допомог сім’ям з дітьми, пільг та житлових субсидій населенню тощо.

Хмельницьке летовище — хронічна проблема обласного масштабу з присмаком гіркоти. Наш аеропорт, як старий чемодан без ручки: і нести — ніяк, і викинути — шкода. Кожна нова влада області зазвичай обіцяла «врятувати» і «відродити» повітряні ворота Поділля, але все закінчувалося лише заявами.

Кам’янський сільський голова Юрій Волощук — один (є така думка!) з унікальних ветеранів місцевого самоврядування Хмельниччини. Його стаж головування вже нараховує вісімнадцять років! Довіра людей виросла не на пустому місці. За ці роки Юрій Володимирович неабияк розкрив свій організаторський хист. Спираючись на думку громади, він сміливо впроваджував в життя низку корисних проектів, які невпинно покращували добробут односельчан.
Одну із одвічних вітчизняних проблем — «дороги» — голова успішно розв’язує. Із року в рік у приміському селі все більше з’являється добротних шляхів. На сьогодні заасфальтовано їх понад 90 відсотків. Лише торік на це використано 2,5 мільйона гривень, а нині заплановано 1,32 мільйона гривень.
Цьогоріч сільський голова вже облаштував чотири щебеневих дороги на околиці села — в районі, де інтенсивно виростають новозбудовані оселі. Невдовзі буде прокладено новісінький пів- кілометровий тротуар до воріт школи.
Кам’янку газифіковано, прокладено водогін. За рахунок коштів сільської ради здійснюється вивіз сміття КП «Спецкомунтранс» (у 2016 році на ці потреби заплановано витратити 60 тисяч гривень). Після реконструкції електромережі (одних лишень ліхтарів встановлено 300), щовечора вулиці села освітлюються, як у місті.

«Засвітити» своє прізвище у середовищі наукової еліти непросто: потрібні і талант, і наполеглива самовіддача, врешті, дослідницька інтуїція або …гучний скандал. Втім останнє навряд чи можна вважати фактором наукового визнання. Особливо, коли йдеться про громадянську позицію науковця у ставленні до окупованого Криму, влада якого з перших днів анексії розпочала бурхливу антиукраїнську істерію: від закриття українських шкіл, газет, телеканалів — до трощення української символіки і переслідування усіх, хто не сповідує ідей «руского міра».

Командиру матеріально-технічного забезпечення першої танкової бригади Володимиру Юрасюку з Теофіпольщини до дембеля залишалося зовсім мало. Та раптом рідним прийшла страшна звістка – Володимир покінчив життя самогубством. Бійця знайшли повішеним у сховищі для техніки.

Відомому досліднику археологічної спадщини Хмельницької області та України Івану Романовичу Михальчишину — 75.
Іван Романович Михальчишин народився 5 серпня 1941 року  в селі Кривачинці Волочиського району.  Після закінчення 10-го класу в Писарівській середній школі став працювати слюсарем у майстерні Війтовецької ремонтно-технічної станції, ремонтував сільськогосподарську техніку.
Після  служби в прикордонних військах  Іван заочно навчався на історичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка. З другого курсу навчання вибрав спеціалізацію «археологія», оскільки саме вона відповідала прагненням допитливого студента вивчати стародавню історію. Брав участь в археологічних експедиціях. Результати своїх досліджень стародавньої історії Прикарпаття і Волині він популяризував у газетних статтях та брошурах.  Пізніше, працюючи на посаді завідувача сектору археології Львівського обласного науково-методичного відділу охорони пам’яток історії та культури та завідувача сектору громадських музеїв Львівського обласного відділу музеєзнавства, продовжував археологічні дослідження на території Львівської та Волинської областей, виявив понад 300 археологічних пам’яток та об’єктів від мезоліту до періоду Київської Русі.
З 1976 року дослідник розпочинає епізодично проводити археологічні розвідки на території Хмельниччини, переважно у Волочиському районі, а у 90 роках – систематичні пошуки археологічних об’єктів.  Під час польових досліджень було обстежено понад 200 пам’яток і об’єктів археології позначено місця зруйнованих.
З 1998 року І. Р. Михальчишин зосередив свою діяльність на археологічному дослідженні межиріччя верхів’їв річок Південний Буг та  Збруч, території Волочиського району, а з 2003 року – прилеглих територій Городоцького, Хмельницького та Красилівського районів. На Волочищині обстежив понад 100 стародавніх поселень та курганів, у тому числі майже 80 раніше невідомих.
За результатами археологічних досліджень ним написано і опубліковано кілька десятків наукових та науково-популярних статей, кілька книг.
За роки наукових досліджень, у щорічних експедиціях, дослідник пішки обходив десятки областей та сотні сіл. Відкрив та обстежив більше 500 стародавніх поселень, городищ, курганів, археологічних розкопок на території України. Його фахові дослідження примножили здобутки у справі охорони культурної спадщини.
Нині Іван Романович пенсіонер, проживає з сім’єю у Києві, продовжує плідно працювати на пам’яткоохоронній та науковій ниві.


У сучасну епоху мережевих комунікацій не дуже й здивуєш когось звичайним листом чи поштівкою. СМС, ММС, скайп, мобільний зв’язок, здається, надійно витіснили поштове спілкування. І все ж! У цьому світі є оригінали, котрі охоче спілкуються із далекими друзями, родичами, а то й просто з незнайомими людьми у різних куточках планети шляхом поштового листування. Серед них і наш колега, журналіст із тридцятилітнім стажем Микола ГОРДИНЧУК.

Протягом останніх років велотури в Україні користуються величезною популярністю. Під час активного відпочинку можна відсторонитися від буденності, отримати хороше фізичне навантаження, а також насолодитися свіжим повітрям і красивими пейзажами. Укрінформ підготував інфографіку з найкращими велосипедними маршрутами в Україні.

16 серпня 60 військовослужбовців із 48-ої інженерної бригади Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України відбули на схід України.

Без имени-1

ДП «НТК «Завод точної механіки» (м. Кам'янець-Подільський) відзначив свій ювілей при повній завантаженості  виробничих потужностей та рекордних обсягах виробництва.

1

Хмельницьким відділом поліції розшукується Скрипка Дмитро Миколайович, 27.04.1991 року народження, уродженець міста Ніжин Чернігівської області; освіта середня-спеціальна, безробітний, зареєстрований за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Гагаріна, 55.

Відомо: напередодні повного місяця у відьмаків і біснуватих відбувається загострення. Вони виють, скавчать, кидаються на оточуючих. Словом — біснуються. Щось подібне в останні роки діється і з нашим північним сусідом, точніше — його президентом. Щоправда, причиною для загострення тут виступає не місяць, а День Незалежності України. Як тільки наближається 24 серпня, Володимира Путіна аж корчі хапають. Ну ніяк не може змиритися,    хирний, із тим фактом, що Україна, хоче він того, а чи ні — була, є і БУДЕ! От і мучиться, страждає, прагнучи затьмарити українцям свято самостійності і соборності. То Іловайський котел, як позаминулого серпня, влаштує, то кримське загострення, як нині. «Ну не може змиритися Росія-«матушка» з тим, щоб 25-та річниця української Незалежності пройшла нормально, щоб до Києва на святкування приїхали лідери провідних країн світу», — зауважив екс-міністр оборони, представник України в підгрупі з безпеки на мінських переговорах Євген Марчук. На думку Євгена Кириловича, «у Росії уже розроблений і задіяний план, як не тільки зіпсувати, а як зірвати святкування 25-ої річниці незалежності України, у якій є багато символіки як для самої України, так і для Росії».

Українські спортсмени на Олімпійських  іграх у бразильській столиці Ріо-де-Жанейро поки мало радують нас. До минулої суботи вони здобули лише три нагороди: дві срібні і одну бронзову медалі. І ось успіх у фехтуванні на шаблях. Миколаївчанка  Ольга Харлан, киянка Олена Вороніна, одеситка Олена Кравацька та нетішинка Аліна Комащук у  командних змаганнях завоювати олімпійське «срібло»!
Варто зазначити, що  українські шаблістки займають провідні ролі в світі впродовж останніх років. До Ігор у Бразилії наші дівчата посідали друге місце в рейтингу після росіянок. Була впевненість, що вони неодмінно піднімуться на п’єдестал пошани. Так і сталося, але співвітчизниці змусили нас добре похвилюватися.
У першому матчі вони зустрілися зі збірною Південної Кореї. Незважаючи на те, що кореянки перебувають  значно нижче у світовому рейтингу, у складі їхньої команди є олімпійська чемпіонка Лондона-2012 Кім Чжійон, а також володарка  срібної медалі етапу Кубка світу Сео Чжійон. Українки домінували на доріжці. Правда, були епізоди, коли кореянки виходили вперед, але наші співвітчизниці досить швидко гасили цей спалах активності суперниць. Поєдинок закінчився з рахунком 45:40 на користь українок.

В українському теле- та радіопросторі звучить всього п’ять відсотків україномовних пісень. Чи допоможе втручання держави реанімувати національну культуру України? Адже досі наша пісня володарювала в ефірах тільки під час Майданів. Коли вони спорожніли — російськомовна пісня знову повернулася, вповзла. А нам залишилося принизливих, «недодушених» п’ять відсотків. Більше 60 відсотків(!) знову займає російська попса, решту — англомовна та на мові інших держав. І це у 25-ий, ювілейний рік незалежності!

Переконаний, що без Михайла Чекмана наше місто не було б таким, яким воно є нині. Його роль в історії новітнього Хмельницького неоднозначна, але він повсякчас дбав про майбутнє цього міста, про відбудову, про покоління, яке підростало, про розвиток культури і мистецтва.
Михайло Костянтинович завжди пишався не тільки передовими хмельницькими підприємствами, але й досягненнями у культурі, мистецтві, літературі. Щодо його особистої уваги до нашого письменства і журналістів – годі й говорити. Особливо приязно ставився до прозаїків, поетів, журналістів, які писали про Хмельницький та Поділля. Він глибоко поважав Павла Гірника, Броніслава Грищука, Івана Іова, Миколу Мачківського, Богдана Теленька, цікавився випуском книг, приміром, «Пароль – «Проскурів» М. Мачківського (1997).
Вони ж його поважали за оперативність, за вміння дивитися в корінь проблем, за те, що особисте для нього ніколи не стояло на першому плані.
Але повернімося до 1992-1993 років, коли наша Незалежність утверджувалася. Саме в ті часи на підйомі був рух за відродження національної культури і духовності. Саме тоді мені, в числі групи літераторів, і випала честь зустрітися з ним особисто як з мером міста.

Зараз чи не щодня можна почути про реформу у сфері освіти, яка стосується зміни навчальних планів для початкових класів. Новину подають дозовано, приправляючи реформаторським пафосом і виключно з позитивної точки зору. «Подільські вісті» вирішили уважніше ознайомитися з напрацюваннями реформаторів.

У Кончі-Заспі впродовж двох днів на чемпіонаті України з легкої атлетики серед ветеранів змагалися 240 спортсменів від 30 до 90 років.

В одному з сіл  Старосинявщини селяни у місцевому ставку знайшли чоловічу голову. Від спеки ставок обмілів, тож з болота, десь за 15 метрів від берега, стала виднітися  господарська сумка. Діставши сумку, селяни вжахнулися. Всередині була  відрізана чоловіча голова, яка, ймовірно,  пробула  у воді кілька місяців.
Наступного дня правоохоронці  у лісосмузі неподалік знайшли   рештки тіла. Окремо були закопані руки і ноги. Зараз проводиться розслідування. Особу загиблого ще не встановили. Це має зробити відповідна експертиза. Відкрито кримінальне провадження.

Сьогодні вночі Служба безпеки України встановила рівні терзагроз для кожної з областей. Це все пов’язано із загостренням ситуації на кордоні з АР Крим та у районі проведення антитерористичної операції.

За 17 років свого існування партія «Батьківщина» і її лідер Юлія Тимошенко не раз демонстрували, що вони є чи не єдиними постійними і послідовниками виразниками й захисниками інтересів простих українців.

Перевелися царські блазні. Не стало їх і при королівських дворах. Прогнали, надавали копняків, раз і назавжди позбувшись їх. Та Росія – не західний світ, у Росії, яку «умом не понять», давня придворна традиція не вмирає, вона лише видозмінюється. Бо якщо заборонено тримати блазнів-клоунів у царських палатах, тоді варто створити політичну партію. Для чого?

Чемпіонат Європи з боксу серед школярів гостинно прийняла столиця Хорватії – Загреб. Виступали посланці 26 держав. Україна, пропустивши вперед Росію, посіла другу сходинку.

У хорватському місті Спліті відбувся чемпіонат світу з бойового джіу джітсу (комбат Дзю-Дзюцу) серед  чоловіків і юніорів. Це прикладне комплексне мистецтво і спортивне єдиноборство.

Нині з огляду піввікової історії важкувато сказати, хто він, В’ячеслав Дмитрович Слободян, батько нашого славнозвісного земляка, керівника найпотужнішого підприємства не лише в Україні, а й в Європі — ПАТ «Оболонь» Олександра Слободяна?  Важко тому, що дуже органічно й гармонійно поєднав В’ячеслав Дмитровч у собі хист хлібороба і будівельника, садівника і виробничника, талановитого лідера і простої, скромної людини. Усе  це суцвіття, зіткане із Божої ласки, і стало запорукою задумів, планів чоловіка, які  судилося йому реалізувати  всього за п’ятнадцять років тут, в Іванківцях.

Антон Бевза, дивлячись на п’ятирічну Діану, яка бавиться на подвір’ї  з цуценям, натішитися нею не може. “Безтурботне у правнучки дитинство, – каже мені. –  А у мене його не було”. І продовжує розповідь про своє  життя, захоплюючих історій з якого  вистачило б на книгу.

У Вінниці триває робота над мистецьким проектом "Україна вишивана" - розпис 85-метрового бетонного паркану школи-гімназії №23. Із 34 секцій вже розписані 24. На них зображені традиційні орнаменти вишиванок регіонів України. Ще 10 знаходяться в роботі. Паркан-вишиванку урочисто планують відкрити 1 вересня.

Стрілець Сергій Куліш приніс Україні першу медаль на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро.

У стрільбі з пневматичної гвинтівки з 10-ти метрів студент Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка показав другий результат. Сергій був за крок від припинення боротьби безпосередньо перед розіграшем нагород. Сергій та Абхінав Біндра набрали однакову кількість очок, але у перестрілці українець вибив свого суперника з Індії - 10.5 проти 10.0. За вихід у фінальний етап Кулішу вдалося залишити позаду росіянина Володимира Маслєннікова. А от з останніми пострілами у Сергія не склалося, і він втратив "золоту" нагоду. Олімпійським чемпіоном став Нікколо Кампріані (Італія).

«Ми тут нічого не бачимо, я — сліпий», — сказав Олег в ефірі, намагаючись передати інформацію в нічний час на одному із спостережних постів в Луганській області в липні 2014 року. З того моменту він отримав позивний «Сліпий». Вже два роки минуло, а він і досі «Сліпий», але лише за позивним, а насправді бачить, знає та вміє багато чого, адже він справжній професіонал своєї військової справи. Олег Копичинський вже більше дванадцяти років служить Батьківщині в складі 30-ї механізованої бригади. Нині керує особовим складом роти, захищаючи східні рубежі від «Руского міра».

Перші бойові зіткнення батальйону, в якому служить Олег, відбулися ще в травні 2014 року. Щоб не допустити прориву сил противника, 22 травня о 4 годині ранку було прийнято рішення виставити по одному взводу зі складу двох механізованих рот на мосту через річку Сіверський Донець в населеному пункті Дружківка, що за декілька кілометрів від Рубіжного. Між нашими підрозділами і незаконними збройними формуваннями зав’язався бій, який тривав декілька годин. Під натиском переважаючих сил противника, до складу яких входили «кадирівці» та угрупування афганців, наша група змушена була відійти до околиць Рубіжного, — Стара Краснянка-Кремінна. Надвечір наші втрати складали:  два – вбитих, сім – поранених, безвісти пропалий – один, в полоні – один. Тим полоненим і був наш Олег.
«Оскільки мій навідник у подальшому не міг виконувати свої обов’язки, його місце зайняв я, — згадує тоді ще командир бойової машини Олег. – Бій тривав досить довго, набої закінчувалися… Машина з якоїсь причини їхати не могла; команди на відступ я не вловив, тому що зв’язку в машині не було. А коли вже майже не залишилося чим відстрілюватися, почув голос над собою, підняв голову та побачив неслов’янської зовнішності військових, отримав прикладом по голові… Потім місяць полону в будівлі СБУ  Луганська, знущання, допити, втеча з полону, тиждень потикань  містом…»

У краєзнавчому відділі обласного літературно-меморіального музею М. Островського відкрито  розділ  експозиції «Борці за Україну», присвячений шепетівчанам-учасникам бойових дій на сході України. Проект  реалізовано за грантової підтримки ГО «Інститут солідарності громад»  Романа Мацоли».

Експозиція  починається 2014 роком і  в хронологічному порядку висвітлює Революцію Гідності, анексію Криму, події на Донеччині та Луганщині.  Стіна пам’яті присвячена сімнадцятьом  мешканцям міста Шепетівки та району, які віддали  життя за Україну. Тут розміщені  світлини, документи, особисті речі, військова форма,  представлені зразки зброї, залишки артилерійських снарядів, осколки та інші речі, привезені волонтерами з передової. Особливу увагу привертає бліндаж, який військові виготовили таким чином, щоб відвідувачі змогли потрапити всередину.
Новостворена експозиція є своєрідною платформою, яка об’єднує навколо себе учасників   АТО та їхні сім’ї,  родини загиблих,  друзів, волонтерів. Наразі  музей має тісний зв’язок з понад 200  учасниками АТО та членами їхніх родин. Саме тому працівники музею вирішили залучити їх до культурно- просвітницької  роботи.

За рівнем зарплати Хмельниччина посідає двадцяте місце серед областей України. Коли вкотре це почув на засіданні в облдержадміністрації, стало не тільки боляче за наших трударів та соромно за Подільський край, а й цікаво: за іншими рейтинговими показниками в нас теж погані справи? А може, в якійсь сфері Поділля серед лідерів?

В одному із останніх інтерв’ю голова Аграрної партії  Віталій Скоцик заявив, що їхня політична сила визнала дії чинного прем’єра і його команди руйнівними для України. Зауважте, не «недостатніми» і не «незадовільними», а руйнівними. Фактів — вдосталь. Приміром, аграрна галузь лише через скасування спецрежиму по відшкодуванню ПДВ зазнала втрат майже на 20 мільярдів гривень, зафіксовано падіння виробництва на 10 відсотків. Прогнози ж для України невтішні: якщо п. Гройсман вестиме таку незрозумілу політику, то до зростання тарифів вже на осінь українці відчують на власній шкірі шалене підвищення (на 50 відсотків!) цін на продукти харчування. Віталій Скоцик же пообіцяв, що, якщо ПДВ не буде повернутий, то, закінчивши жнива, аграрії вийдуть на Всеукраїнський страйк. А це немало-небагато — 65 відсотків населення України, яке прямо чи опосередковано працює на землі. Навряд чи після такої акції нинішньому Кабміну залишитися при портфелях.
А втім, люби Боже правду, Віталій Скоцик має рацію. Бо саме аграрії заробляють для державної казни понад 40 відсотків валютної виручки. І якщо не відбудеться радикальних змін на оновлення хліборобської галузі — чекай тоді за один долар по... 40 гривень. Отакої!

У нашій області немає куточка, де на сільській, шкільній сценах не розгортали б барвисті ширми актори обласного академічного театру ляльок і починали дійство з улюбленими дитячими героями, які рухаються, говорять, співають, спілкуються з глядачем і наповнюють юне сердечко любов’ю до казки, де добро обов’зково перемагає.
Заслужений діяч мистецтв України Сергій Брижань керує трупою обласного академічного театру ляльок уже 27 років, і для кількох поколінь юних глядачів став добрим вигадливим чарівником, з легкої руки якого на сцені, за таємничою ширмою народжуються добрі, поетичні дива.
Стиль Брижаня – це поєднання національних традицій українського поетичного театру і сучасного європейського театрального простору. Режисерські роботи хмельницького митця, які завжди відзначаються креативністю і витонченою епатажністю, уже принесли і йому, і талановитому театральному колективу численні відзнаки міжнародних та всеукраїнських фестивалів. Втім, на досягнутому хмельницькі лялькарі не зупиняються. «Лялька – це вічна спокуса», — зізнається фантазер і філософ Сергій Брижань, і лише йому одному відомо, чим вразить глядача наступна лялькова вистава…
Про підсумки і пошуки мистецького шляху – в нашому ювілейному інтерв’ю з головним режисером академічного обласного театру ляльок Сергієм БРИЖАНЕМ.

Недавно на парламентських слуханнях озвучили, що в Німеччині 39 відсотків фінансування галузі профтехосвіти покриває держава, 47  — регіональний бюджет, 14 відсотків — місцевий. В Австрії — 73 відсотки центральний, 25 — регіональний, 2 — місцевий. Їхні роботодавці беруть безпосередню участь у підготовці робітничих кадрів за так званою дуальною системою, коли частину навчального часу майбутній робітник проводить на підприємстві, біля обладнання.
Українські ж депутати, нагадаємо, торік у грудні «скинули» фінансування профтехосвіти на місцеві бюджети  без попередження. І цим поставили надважливу галузь на межу знищення.

Відбувся  третій тур чемпіонату України з футболу серед команд другої ліги.
Хмельницьке «Поділля» приймало вдома «Металурга» із Запоріжжя. Гості, які грали переконливіше, відзначилися першими.  Господарі  старалися, але до загроз воротам суперників  доходило рідко. Наприкінці матчу  фортуна посміхнулася  хмельничанам – 1:1.
Здавалося, буде нічия. Але подоляни ще раз пропустили й програли – 1:2. З трьома очками вони посідають чотирнадцяте місце серед сімнадцяти команд.

У перші дні серпня проходить щорічна міжнародна акція — Всесвітній тиждень грудного вигодовування, участь у якій беруть близько 170 країн.
Її завдання – привернути увагу громадськості до теми природного вигодовування, бо  з кожним роком виробники штучного харчування активніше просувають свій товар і грудне вигодовування знецінюється. В Україні 47 відсотків малюків отримують догодовування в перші 6 місяців життя, а 78 відсотків мам дають воду дітям до 6 місяців. Більшість дітей до 6 місяців позбавлені ексклюзивного грудного вигодовування, що є небезпечним для їхнього здоров’я.

 

Пасічництво — таке чисте і шляхетне ремесло, що люди з ницою душею ним не займаються. Саме про благородну людину, відомого подільського пасічника, патріота і громадянина, 155-річчя від дня народження котрого виповнюється в цьому році, написав книжечку наш земляк Василь Корчемний, який нині проживає в Хоросткові Гусятинського району Тернопільської області.
Про це видання під назвою «Оповідь про подільського пасічника Осипчука Миколу Васильовича» я дізнався  на VIII з’їзді Спілки пасічників України. У ній ідеться про патріота свого народу і своєї справи, несправедливо забутого Миколу Осипчука (1861–1931).

У Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику з’явився вже дев’ятий язичницький ідол. Його виявили і описали ще у 80-х роках XX ст.  кам’янецькі вчені Іон ВИНОКУР та Анатолій ГУЦАЛ неподалік с. Суржинці Кам’янець-Подільського району.

Правоохоронці Хмельниччини 4 серпня відсвяткували першу річницю створення поліції. Урочистості розпочалися з богослужіння біля каплички святих великомучеників Бориса і Гліба, меморіального комплексу «Пам’ять», і вручення поліцейським посвідчень учасників бойових дій.

В обласній науковій бібліотеці ім. М. Островського вшановано Костя Широцького, дослідника історії та культури українського народу, декоративного й сакрального мистецтва, малярства, звичаїв і обрядів, художньої творчості Тараса Шевченка з нагоди 130-річчя від дня народження.

Оціночна група митної та прикордонної служби США побувала у Хмельницькому, де ознайомилася з роботою департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС України. Американські партнери висловили неабияке зацікавлення системою функціонування цього сучасного навчального центру і наголосили на посиленні подальшої співпраці.

— Миколо Олександровичу, в Україні вперше відзначається День поліції. Упродовж останнього року до цієї правоохоронної структури і з боку українського суспільства та світової спільноти було прикуто чи не найбільше уваги...
— Справді рік був дуже насиченим на реформи, інновації, життєво важливі події. Європейська інтеграція України зобов’язує нашу державу забезпечити ефективне функціонування інститутів, які гарантуватимуть верховенство права, додержання прав і свобод людини і громадянина, їх ефективний захист.
Авторитет влади у сфері протидії злочинності залежить не стільки від показників розкриття кримінальних правопорушень, скільки від довіри населення до правоохоронних органів та додержання ними принципу верховенства права. На нас покладається дуже важлива і відповідальна місія — виправдати сподівання громади і не втратити той кредит довіри, який нам суспільство висловило авансом.

Піротехніки знищили 1717 боєприпасів, виявлених на Шепетівщині.

   

Сапери групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУДСНС у Хмельницькій області 29 липня о 15.40 у спеціально відведеному місці контрольованим вибухом знищили арсенал боєприпасів, що був зібраний напередодні у Шепетівському районі.
Нагадаємо, що 28 липня під час контрольного обстеження на місці виконання чергової заявки в Шепетівському районі сапери ДСНС виявили 1667 мінометних мін калібру 51 мм та 20 підривників до артснарядів. Повідомлення про знахідки до Служби порятунку «101» надійшло напередодні. Збираючи гриби за межами Шепетівки, місцевий житель натрапив на підозрілі металеві предмети. Виїхавши на місце події, спеціалісти встановили, що небезпечними знахідками виявилися 30 мінометних мін.
Зі слів керівника проведення робіт з розмінування Олександра Царука, арсенал давніх боєприпасів небезпечний ще й тим, що при самовільному спрацюванні одного з них його вибух спричинить детонацію решти вибухівки, що може потягнути за собою досить трагічні наслідки.
ДСНС та влада вкотре застерігають любителів гострих відчуттів: 90 із 100 випадків самостійного розбирання або розпилювання боєприпасів закінчуються трагедією. При виявленні подібних знахідок у жодному випадку не чіпайте їх, а негайно повідомте до найближчого підрозділу ДСНС за номером телефону екстреного виклику «101».


Жоден народ світу не перебуває у таких кріпацьких умовах, як українці. Кріпосні лещата олігархічного клану й справді тугі. Україна, що має унікальні природні умови, розташована у центрі Європи, має родючі чорноземи, не була вільною фактично ніколи.

  

Пара левів, четверо левенят, єнот, кенгуру, дві мавпи, пташеня сокола, декоративні голуби – ні, це не зоокуточок, не зоопарк – такого добра нажив собі хмельничанин Сергій Пальохін. І найбільше бажання Сергія, аби помилуватися цими тваринами могли усі бажаючі.

З 5 по 21 серпня в Бразилії відбуватиметься найграндіозніша спортивна подія чотириріччя – ХХХІ Олімпійські ігри, в яких 206 українців змагатимуться у 27 видах.

Відбулося жеребкування розіграшу кубка області з футболу.
На попередньому етапі, який пройде 6 серпня, силами міряються:
1. «Кам’янець» Нігин – «Фортеця» Кам’янець-Подільський.
2. «Нива» Летичів – ФК «Дунаївці».
3. «Декорленд» Славута – «Случ» Красилів.
Півфінал, 13 серпня
1. «Случ» Старокостянтинів – переможець першої пари.
2. Переможець матчу 2 – переможець матчу 3.
Півфінал, матчі-відповіді, 20 серпня
1. Переможець матчу 1 – «Случ» Старокостянтинів.
2. Переможець матчу 3 – переможець матчу 2.
Фінал, 24 серпня
Переможець матчу 6 – переможець матчу 7.

Українська політика – річ парадоксальна. Здавалося б, за чверть століття незалежності вже можна було й звикнути до всього, що тільки зуміли понапридумувати й озвучити нескінченні претенденти на державні папахи. Аж ні. Минулого тижня на владну глухоту поскаржився Олександр Єфремов в інтерв’ю центральному телеканалу самопроголошеної ЛНР, яке з’явилося у мережі Інтернет. Соратник колишнього президента, котрий сам обіцяв почути кожного, прямо заявив, що фінансує сепаратистів і що він про це відкрито говорить, але його «ніхто не чує».

У пам'яті своїх земляків з мальовничого села Рідка, що на Теофіпольщині, Дмитро Загородній назавжди залишиться двадцятишестирічним. У розквіті  молодого життя, енергійний, сповнений планів та задумів, командир відділення  інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення в/ч 0259 загинув, захищаючи Батьківщину. Поблизу Маріуполя, коло села Талакіївка, він підірвався на міні і від отриманого важкого поранення  помер у лікарні від великої втрати крові. Сталося це 30 липня 2015 року. Страшне незагойне горе впало на просту селянську родину Оксани та Валерія Загородніх, посіяло в їхніх серцях вічний біль та печаль.
Була у Дмитра мрія: як повернеться з перемогою додому, посадить для своїх односельців сад. Щоб росли тут плодові та декоративні дерева, цвіли квіти, щоб могли тут відпочивати і діти, і молодь, і старші люди. Тож, аби здійснити його мрію,  восени минулого року розпочалася акція «Твій сад цвістиме, Дмитре!». В єдиний гурт об'єдналися рідні, друзі, волонтери та багато небайдужих жителів краю – працівники місцевого відділу ТОВ «Україна-2001» на чолі з його керівником Миколою Голубом, волонтери з ГО «Волонтерський рух Теофіпольщини – патріот», очолюваної Сергієм Морозом, мешканці Рідкої, Бережинець та навколишніх сіл. Разом розчистили колишній панський садок площею чотири гектари — вирубали, викорчували, все зачистили та вивезли. Як тільки розвеснилося, підготували площу для посадки саджанців, засіяли травичку. На початку квітня посадили 500 плодових деревець: яблунь, груш, черешень та абрикосів, а також — берізки, липи, буки, кущі ліан, квіти. До цієї благородної справи долучилися КП «Теофіпольлісвод» з директором Володимиром Богачем, благодійний фонд Вадима Лейві «На благо України». У вирішенні організаційних питань посприяли голова районної ради Андрій Петринюк, голова райдержадміністрації Юрій Маєвський, Бережинецький сільський голова Микола Тимощук.

Мільйони селян сьогодні стали заручниками шалених цін на блакитне паливо. Десятиліттями у країні діяли програми газифікації сіл, донедавна людей переконували в доцільності та зручності газопостачання.

Важко розпочинають своє пленарне засідання депутати обласної ради. Поки розсядуться, поки з’ясують, які додаткові запити внести до порядку денного, поки проголосують за всі щойно внесені та заплановані заздалегідь — вже й обідати час. Саме так і проходила сьома сесія облради: до перерви лише проголосували два десятки запитів — і рушили попоїсти-перепочити після трудів праведних. А хіба комусь з нас обідньої перерви вистачає? А депутати теж люди — їм також бракує часу, аби за коротеньку годинку набратися свіжих сил, аби влучно тиснути на кнопки. Ото й виникають анекдотичні ситуації після обіду.

Критикувати жеки — звична справа. Навіть якось незручно людям хвалити їхню роботу, бо, справді, проблем чимало. До прикладу, «Подільським вістям» поскаржилася хмельничанка Наталя, яка мешкає на вулиці Молодіжній, 17/1. Зовнішня плитка з горішніх поверхів обвалилася — в квартирах волога та цвіль, по-перше. По-друге, у підвалі постійно підтікають стіни. По-третє, немає освітлення біля будинку, натомість освітлення є на автостоянці, яку якийсь спритник облаштував на місці… дитячого майданчика їхнього будинку. Це по-четверте. Причому, за її словами, на усі скарги жек не реагує.
У розповіді пані Наталі, крім того, промайнула вкрай важлива думка, яку, здається, можна поширити на абсолютну більшість містян: я не проти жеків, але нехай вони краще працюють. А створювати ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) не дуже й хочеться, бо як самотужки дати раду своєму старому будинку — 42 роки вже йому. Здається, саме так вважають й інші хмельничани: рік тому «прийшла» новина — нардепи прийняли закон, що дозволив відмовлятися від послуг жеків і створювати об’єднання співвласників. І за останній час в обласному центрі створили аж… два (!) ОСББ, повідомили в управлінні житлово-комунального господарства міськради. Саме так: лише жителі двох з більш ніж тисячі багатоквартирних будинків Хмельницького вирішили піти шляхом самокерування. А може, сама ідея переходу у вільне плавання була погано прописаною?

Про нові робочі місця, підвезення школярів і ветеранів АТО та підготовку до зими йшлося на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації під головуванням Олександра Корнійчука, за участі голови обласної ради Михайла Загородного.

6 серпня 2016 року виповнюється 110 літ від дня народження видатного українського вченого — генетика Миколи Дмитровича Тарнавського.

Все колись буває вперше. І навіть такий нині звичний для нас транспортний засіб, як велосипед, також колись вперше з’явився на наших теренах, бо винайдений, на відміну від гасової лампи, за межами України. Про цю важливу подію літописці не залишили своїх спогадів, але нині достеменно відомо, що лише через три роки після того, як 1864 року ліонські промисловці брати Олів’є разом із каретним інженером П’єром Мішо і майстром дитячих візочків П’єром Лалманом почали масовий випуск велосипедів, чи як тоді їх називали біциклами, ця дивовижа потрапила до Львова.
Правда, Міхал Мрозовський (можливо, навіть власник першого велосипеда в Україні) так і не зміг його приручити: постійно падав і врешті вирішив позбутися тої напасті та подарував двоколісного коня спортивному товариству «Сокіл». Хоч варто відзначити, що тоді дерев’яний велосипед був дуже дорогим, бо коштував цілих 600 франків. Аби мати уявлення про товарне наповнення тих шести сотень франків, у літературі постійно наводять приклад, що за ці кошти у Парижі можна було харчуватися майже півроку, бо середня зарплата робітників тоді становила близько чотирьох франків на день.

В Одесі відбувся двадцятий міжнародний турнір пам’яті легендарного українського боксера Семена Трестіна.

Голова обласної державної адміністрації Олександр Корнійчук, відкриваючи засідання колегії обласної державної адміністрації здійснив приємну місію та вручив державні нагороди подолянам.