Майже півтора року він правдою і вірою служив так званій Новоросії. Навіть отримав диплом від одного з лідерів сепаратистів Павла Губарєва. Навесні нинішнього року повернувся на Хмельниччину. Каже — розкаявся, тому й прийшов з повинною в СБУ.
Тараса Боднарука в журналістських і операторських колах колишньої ТРК «Контакт», ТК «33 канал» знають доволі добре. Хлопець хоч зірок з неба не хапав, але відеокамерою володів. То ж скрізь встиг попрацювати відеооператором. Втім його творчій натурі завжди чогось бракувало, у навколишньому світі багато чого не сприймав. Жив, як мовиться, сам по собі і все щось шукав. Як правило в Інтернеті. І знайшов. У мережі зв’язався з керівництвом донецького телеканалу «Новороссия ТВ», запевнив у своїй прихильності ідеям «вільного Донбасу» і згодом вже з’явився в Донецьку. З вересня 2014 року працював відеооператором ТРК «Новороссия ТВ». Отримав позивний «Барбос» та вибрав псевдонім Тарас Мирний.
З цього часу робота закипіла. Мирний знімав репортажі і в аеропорту, і в інших бойових точках, де в панібратстві з проросійськими замовними писаками паскудили та проклинали українських вояків. Найчастіше випадало робити відеозвіти з прес-конференцїй очільників-сепаратистів — Захарченка, Губарєва та інших.
Не гребував хлопець фотографуватися на підбитій військовій техніці, зі зброєю в руках. І тим пишався, виставляючи фотознімки в соцмережу, яка й без того рясніла його «відеокартинками» телерепортажів.
Однак потрапив «горе-заробітчанин» у халепу. Під час зйомок у Донецькому аеропорту творчу групу обстріляли, ховаючись, Боднарук, як розповів сам, загубив паспорт громадянина України. Тож на початку лютого з «Новороссии ТВ» звільнився. Як стверджує, з двох причин: канал почав дуже піарити Губарєва, і йому це не подобалося. А друга — хотів поїхати в Москву до Інни, в яку закохався. З поїздкою до Білокам’яної не склалося — без паспорта на кордоні російські прикордонники не пропустили. Справ на Донеччині більше не знайшлося, тож повернувся додому, на Хмельниччину.
За частиною 1 статті 258 Кримінального кодексу України за сприяння діяльності терористичної організації Боднаруку світило від 8 до 15 років ув’язнення (!). З неофіційних джерел дізнаємося, що вже дуже він каявся і добровільно розповів про всіх і вся все, що знав. Тож за клопотанням прокурора Хмельницький міськрайонний суд звільнив Т. Боднарука від кримінальної відповідальності.
Тільки от чи справді те каяття щире і глибоке? А чи тільки до пори до часу? Адже в Москві на нашого «героя» чекає кохана Інна і в неї, як сам зізнався, зберігаються оригінали документів, пов’язаних із діяльністю у Донецьку. Чи не виявиться згодом, що свідчення у Хмельницькому давав Тарас Боднарук під тиском і лише задля відновлення паспорта? Невже зрада Вітчизні може пройти ось так, безкарно?
Gismeteo 
