Три роки знадобилося Барському районному суду, аби нарешті завершити справу деражнянського судді О. С. Дворніна, якого звинувачували в отриманні хабара у розмірі шести тисяч «вічнозелених» доларів. 11 лютого судова епопея завершилася і вже колишній суддя отримав шість років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ще у 2012 році Деражнянський райвідділ міліції порушив кримінальну справу проти одного деражнянського хлопця. Його звинуватили у торгів-    
лі і зберіганні наркотичних речовин в особливо великих розмірах. Ця справа за розподілом потрапила до судді Дворніна. Утім, з’ясувалося, що він перебуває у родинних стосунках з підсудним і суддя, як належить у таких випадках, взяв самовідвід. Батько юного наркодилера не полишав надії розв’язати проблему сина, аби тому винесли м’який вирок. Тож через родичів він вийшов на Дворніна.Той пообіцяв, користуючись своїми зв’язками, залагодити справу. За свої послуги він отримав шість тисяч доларів.
І хоч Деражнянський районний суд визнав молодого торговця наркотиками винним, проте віднісся до нього доволі поблажливо. Прокуратура, незадоволена рішенням Феміди, і подала справу на розгляд Хмельницького апеляційного суду. Батько підсудного знову звертається до Дворніна, на що суддя виставив нову умову – потрібно ще п’ять тисяч «баксів».
Фактами, які підтвердили достовірність вимог пана Дворніна, стали диктофонні записи розмов судді і батька засудженого. У тих записах служитель правосуддя аргументує свої нові вимоги тим, що для вирішення питання знадобилися додаткові гроші, оскільки потрібно «поділитися» з колегами з апеляційного суду. На запитання батька: «А якщо стільки грошей немає?», Дворнін цинічно зауважує: «Ну… тоді нехай пакує речі і на сім років на Колиму».
Слідство у цій справі проводила Вінницька прокуратура. На початковому етапі досліджувалася версія можливої злочинної змови з корисливих мотивів судді Дворніна із суддями апеляційного суду. Однак у ході розслідування ця «теорія» не підтвердилася, Дворнін прикрився словоблуддям, аби витягнути з «клієнта» побільше грошенят.
Із контексту справи стає зрозуміло, що підчепили на гачок деражнянського суддю завдяки операції СБУ. Після того, як Дворнін зажадав додаткової оплати за свої послуги, батько підсудного звернувся до Служби безпеки України. Про це свідчать матеріали судової справи. Але, відверто кажучи, достеменно невідомо, чи батько засудженого молодика звернувся до спецслужби першим, чи есбеушники самі вийшли на нього. П’ять тисяч доларів, які отримав деражнянський суддя (і з якими його взяли на гарячому), швидше за все, проспонсорували «чекісти». Вони ж дали батьку юного дилера диктофон, на який були записані згадані розмови. У ході розгляду справи захист Дворніна намагався скористатися цими обставинами. Адвокат вибудував лінію оборони клієнта на нападі: мовляв, працюючи суддею, пан Дворнін часто «хоронив» справи, які ініціювали працівники СБУ, тож спровокувавши служителя Феміди на хабар, вони помстилися йому таким чином.
Розглянувши доказову базу лінії захисту, Барський районний суд дійшов висновку (посилаючись на європейську практику судочинства), що подібна ситуація не була провокацією СБУ. Гроші суддя брав, вимагав іще, а отже має бути за це покараний.
Швидше за все, пан Дворнін подасть апеляцію і, за словами його адвоката, — розраховує на позитивний результат. Очевидно й те, що служба безпеки провела операцію, з допомогою якої вдалося притягнути до відповідальності хабарника. Біда лише в тому, що законодавство щодо таких справ є доволі туманним. З прийняттям у 2012 році нового Кримінального кодексу слідчих СБУ позбавили права провокувати підозрюваних на хабар. Однак у «чекістів» залишилися методи використання цього прийому на межі фолу. При розгляді подібних прецедентів у судах багато залежить конкретно від головуючого судді.
Право на провокацію хабара — дуже хороший інструмент виведення корупціонерів на чисту воду. Інше питання, звісно, у яких цілях це використовується. На мою думку — СБУ повинна мати право користуватися таким механізмом, звичайно, лише в рамках законності і державних інтересів.
Поки що є вирок суду першої інстанції і деражнянський суддя визнаний винним, але, судячи з усього, це ще не кінець. Про розвиток цієї справи ми будемо інформувати наших читачів у подальших номерах «Подільських вістей».