Частина II. 6:20 — на користь корупції

Корупція як та чума. Вже років зо три, як добралася вона і до Генерального плану розвитку міста Хмельницького, який мав діяти до 2031 року. Кажу мав, бо як виявилось, Генплан перетворили у «фільчину грамоту». Так, аби змінити цільове призначення кількох десятків ділянок міської землі, що впали в око конкретним забудовникам, депутати Хмельницької міської ради на сесії в березні 2015 року поспіхом перекроїли цей стратегічний для обласного центру документ.
Однак щось, як то кажуть, пішло не так… Житель Хмельницького Руслан Білик із допомогою активістів кількох громадських організацій довів у суді, що рішення знакової для статків окремих забудовників сесії було чистісінької води фабулою, а правити Генеральний план розвитку Хмельницького в ручному режимі є прямим порушенням законодавства.

 …Апетит, як відомо, приходить під час їжі. Ідея заполучити ласі шматки міської землі та «побенкетувати» від пуза за столом міської власності почала втілюватися в 2012-му. Належала вона головно-    му архітектору Хмельницького Віктору Дунаєвському, який, здавалося б, як зіницю ока мав би берегти Генплан від посягань. Як не дивно, не була вона заветована міським очільником та активно підтримувалася постійною депутатською комісією з питань містобудування, земельних ресурсів і охорони навколишнього середовища. Завдяки цьому депутати знехтували законодавчим порядком внесення поправок у Генеральний план міста, та нашвидкоруч прийняли на сесії рішення змінити цільове призначення 17 ділянок. Яких саме ні в сесійній залі, ні, тим більше, на громадських слуханнях не оприлюднювали.
Сесія Хмельницької міськради четвертого березня 2015 року проходила приблизно за тим же сценарієм. Цього разу тишком-нишком змінили цільове призначення уже 54(!) земельних ділянок. Зухвальство тих, хто задавав тону загальному голосуванню, було на цей раз таким високим, що до уваги не бралися навіть палкі протести активістів кількох громадських організацій, які це рішення опротестовували.
На думку колишнього очільника департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, а нині голови громадської організації «Право громади» Володимира Швеця, таке важливе для обласного центру рішення цієї сесії було сфальсифікованим. Зокрема, коли постало питання про те, щоб виключити з проекту змін Генерального плану земельні ділянки на території міського пляжу (тобто фактично заборонити будувати житло в цій зоні), 40 депутатів, а це більшість, його підтримали. Це і зазначили у протоколі засідання. Однак у підсумковому рішенні відповідний пункт так і не з’явився, мовляв хай там собака гавкає, а караван знай собі йде. Тож цілий рік на пляжі по вулиці Маршала Рибалка (за кафе «Малібу») на чималій ділянці площею 2,2 гектара активними темпами незаконно зводили, як потім було доведено в суді, житловий корпус.
Саме Володимир Швець свого часу подав депутатський запит на те, щоб отримати інформаційний доступ до конкретних адрес та власників ділянок, що мали змінити цільове призначення — того переліку ласого «меню», що, на жаль, встигло лягти на бенкетний стіл забудовників.
Найгіршим було те, що в списку фігурувало аж сім ділянок, які належали, згідно з Генеральним планом, до зелених, іншими словами рекреаційних зон. Дивно, що навіть в офіційній відповіді на депутатський запит, не те що на сесії, адреси десяти ділянок взагалі не вказувалися. Вочевидь, це було потрібно, аби напустити туману над місцем майбутнього розташування незаконних забудов і — відтягнути час…
Пильності досвідчений фахівець та екологи, які здійснили детальний рейд містом, не втратили. Тож досить легко вичислили із загального переліку зелені зони. Більшість з них значилася майже під грифом «таємно». Тож подаємо їх без змін: вул. Озерна, 4в; вул. Прибузька, 5/1; вул. Інститутська (без адреси); вул. Свободи (без адреси); Львівське шосе (без адреси); вул. Пархоменка, 3/3; вул. Рибалка (без адреси).
Володимир Швець стверджує — з документом про зміну — призначення земельних ділянок, окрім п’яти зацікавлених депутатів, ніхто більше фактично не був знайомий. Містив він 70 сторінок тексту, а велетенські карти, щонайменше метр на півтора, на засіданні депутатської комісії, що передувала сесії, розгортати ніхто не наважувався. Тож схему реалізували наосліп, по суті — підкилимно…

Позов на Хмельницьку міськраду, що допустила прийняття незаконного рішення березневої сесії минулого року, до Хмельницького міськрайонного суду як фізична особа подав професійний та знаний в місті еколог Руслан Білик. Йому  як треті особи допомагали один доктор та два кандидати наук — Хмельницького національного університету, активісти окремих громадських організацій. Обгрунтування  — чому саме рішення злощасної сесії не відповідало жодному закону, містилося на восьми сторінках.
Зокрема, як прокоментувала голова обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги, керівник кафедри екології університету Наталя Миронова, через те, що в Хмельницькому на догоду забудовникам постійно «врізають» земельні ділянки із зеленими насадженнями, так звані рекреаційні зони, місто недоотримує аж 220 гектарів зелених насаджень. Якщо за нормою їх повинно бути 20 квадратних метрів на одного жителя, то фактично є лише шість.
У свою чергу, Володимир Швець звертає увагу на статтю 50 Конституції України про права громадян на безпечне довкілля. В другій частині цієї статті йдеться про те, що ніхто не може засекретити інформацію про стан довкілля, як це було зроблено наразі Хмельницькою міськрадою.
Судові засідання тягнулися майже півроку. Однак четвертого лютого 2016 року, на сьомому з них, Хмельницький міськрайонний суд нарешті таки став на боці позивача Руслана Білика. Жодних аргументів покривати незаконні рішення Хмельницької міськради в суддів не залишилося. Цікаво, що й на апеляцію обвинувачений орган місцевої влади не подавав. Тож випадок воістину безпрецедентний.
На превеликий жаль, увесь час, поки тягнулася судова тяганина, забудовники, що потрапили в резонансний список, не припиняли зводити свої об’єкти. Ці незаконні забудови і досі поверх за поверхом виростають, приміром, на пляжі з обох боків Південного Бугу, прямісінько на очах у шокованих таким зухвальством хмельничан.  
Як розвиватимуться події далі? Чи вистачить у нового мера міста та його команди сили та волі протистояти такій вражаючій будівельній корупції? І чи вибереться Хмельницький із цього страшного і досить типового для України капкану? І чи зміниться нарешті екологічний рахунок 6:20 — на користь громади міста над Бугом? За цим наразі й слідкуватиме наша газета.