Найближчим часом на свободу може вийти відомий бізнесмен Валерій Дьяченко, який зараз перебуває під вартою в СІЗО, — таке рішення минулого тижня оголосив Хмельницький міжрайонний суд.
До остаточного розгляду справи пан Дьяченко зможе перебувати на волі, якщо за нього внесуть заставу в розмірі 110 тисяч гривень або не буде подано апеляцію на це рішення, тобто, відбудеться зміна запобіжного заходу. Під час засідання, що тривало у четвер, в приміщенні суду був організований невеликий пікет за участю підприємців, які торгують на ринку «Бартер-Сервіс», та представників партії «Свобода».
Нагадаємо, Валерія Дьяченка затримали наприкінці липня за підозрою у вимаганні 10 тисяч доларів від чоловіка, який незаконно проник на територію колишнього заводу «Катіон», що належить Дьяченку. За версією слідства саме в таку суму пан Валерій оцінив збитки, котрі означеним вчинком нанесла підприємству ця людина, і вирішив шляхом погроз «розібратись» у ситуації самостійно, без поліції. В свою чергу, слідство ці «розборки» кваліфікує за ознаками ст. 189 ч. 2 Кримінального кодексу України — «Вимагання». Якщо бізнесмена таки визнають винним, то він може бути позбавленим волі строком від 3 до 7 років. Утім окремі засоби інформації говорять про те, що сам підсудний всі ці події називає боротьбою проти нього міської влади за ринок «Бартер-Сервіс». Люди, які чекали на рішення у холі суду, так озвучили свої претензії до Дьяченка:
— Я підприємець, тривалий час торгую на ринку «Бартер-Сервіс» (тепер він став комунальним і називається «Ранковий»), сплачую всі податки. Коли там керував Дьяченко, він за місце брав місячну плату більше ста доларів (за курсом), — каже Сергій Вознюк. — Ми здавали гроші на все — на контейнери, на асфальт, на дах над головою, все там куплено за кошти підприємців. А він нам погрожував, щоб ми платили більше. В 2013-14-х роках ця ситуація ще більш загострилась, а почалася з 10-го року і так продовжувалось, допоки ринок не передали в комунальну власність. За моїми підрахунками, в такому становищі опинилось на той час до трьох сотень підприємців, тож ми сподіваємось, що цього разу справедливість візьме гору…
— Тридцять шість років я пропрацював на заводі «Катіон» начальником бюро інструментального господарства, — розповідає Олексій Толкачов. — Восени 2002 року, перебуваючи у відрядженні на декількох підприємствах України, формував пакет інструментів для свого заводу широкої номенклатури, тож коли повернувся до Хмельницького (це було в п’ятницю ввечері), мені передзвонили із залізничної станції, аби я негайно забрав дванадцять ящиків токарних різців. У суботу зранку на заводі попросив транспорт, щоб перевезти вантаж, та його не знайшлось, тому змушений був перевозити цю продукцію власною машиною. На «Катіоні» все вантажив та біля воріт мене затримала охорона оскільки в багажнику знайшли декілька упаковок інструментів без супровідних документів, які мали надійти поштою. Але мої пояснення до уваги не взяли, і тоді Дьяченко зажадав від мене «компенсацію» — 2000 грн. (у цінах 2002-го року). Моя дружина назбирала їх до вечора і тільки тоді мене випустили з підприємства. Потім документи прийшли на той інструмент, та гроші мені не повернули…
— Самі бачите, люди тут зібрались ображені Дьяченком, — наголошує депутат обласної ради від партії «Свобода» Володимир Мишко. — Справедливість має бути, ми будемо захищати інтереси хмельничан і надалі, аби судді розуміли, що справа набула суспільного розголосу і спустити її тихо на «гальмах» не вдасться.
Gismeteo 
