Надрукувати
Категорія: Кримінал
Перегляди: 1006

Одна влучна східна мудрість гласить: «В краплині відображається море». Історія, яку ми розповімо нашим шановним читачам, є наочним прикладом того, наскільки важко простій людині домогтися в нашій країні мінімальної справедливості. У далекому 2002 році сталося ДТП у Хмельницькому на перехресті вулиці Проскурівська і Старокостянтинівське шосе, поблизу міської лікарні. Прямуючи на роботу, під колеса автомобіля, на пішохідному переході потрапив Микола Мрук. Чоловіка збила «Хонда Акорд», якою кермував Вадим Дідук. Микола Мрук отримав серйозні травми. Згідно з записом травматологічного відділення міськлікарні, потерпілий отримав струс головного мозку, закритий перелом внутрішньої щиколотки і заднього краю великогомілкової кістки, травматичний розрив правого ключично-акроміального зведення, перелом нижньої третини малогомілкової кістки і т. д.

Миколі Івановичу довелося витратити чимало коштів і часу аби «підлатати» здоров’я. Лише на зламаній нозі чоловіку довелося витримати п’ять операцій.  А далі постійні лікування у санаторіях, додаткові операції і нескінченний список необхідних для покращення стану лікарських препаратів. Утім, травми, отримані під час аварії, залишили свій відбиток назавжди. Микола Іванович став інвалідом.
Домогтися, аби винуватець аварії відповів за скоєне, Микола Мрук не може і до сьогодні. У 2002 році міліція почала розслідувати справу з ДТП. І хоча вина водія Дідука була очевидною, міліція зовсім не поспішала розібратися у справі.
Лише у 2010 році Хмельницький міськрайонний суд прийняв рішення на користь Миколи Мрука. Феміда постановила, що винуватець аварії має сплатити Миколі Івановичу 12650 гривень компенсації. Але на цьому історія не закінчилася. Водій-порушник не забажав виконувати рішення суду добровільно. В гру вступила Державна виконавча служба, яка мала втілити рішення суду у примусовому порядку.
Минув рік,  другий, а результатів роботи ДВС не було. Тепер Микола Мрук був змушений позиватися вже до виконавчої служби через її бездіяльність. Суд задовільнив позов, оскільки виконавець ДВС майже за два роки навіть не спромігся встановити місцезнаходження і місце проживання боржника!  
Але навіть після судового копняка, ентузіазму в державних виконавців не додалося. Результатів немає і досі, напроти, служба ще раз намагалася повернути провадження. Вже шість років ДВС «розтягує баян» і не може нічого вдіяти. За цей час у справі Миколи Мрука змінився майже десяток виконавців. Ті копійки, які мав отримати Микола Іванович, знецінилися за  роки безкінечної тяганини.
«Подільські вісті» спробували поспілкуватися з виконавцем, який займається справою пана Мрука, і з’ясувати всі обставини. Але відповідь була скупою:  «Вам тут ніхто не дасть ніякої інформації. До побачення».
Ну хоч не «Прощавайте». Однак дещо з’ясувати таки вдалося. Наприклад те, що виконавець, який займається провадженням… вже не працює в ДВС більше двох місяців. Микола Мрук немало здивувався цій новині, адже нещодавно по телефону обговорював із тією людиною хід справи. Після того, як ми повідомили це Миколі Івановичу, він передзвонив екс-виконавцю. Той «розколовся», мовляв, справді не працюю вже два місяці.
З’ясувалося, що у провадженні призначений новий виконавець. З ним пану Мруку, поки що, не поталанило познайомитися. У ДВС потерпілому сказали написати заяву, аби отримати інформацію стосовно його справи. Звісно, служба могла бодай повідомити Миколу Івановича про зміну виконавця. Але там вирішили, що це несуттєва дрібничка. З відповіді ДВС на заяву Миколи Мрука стало відомо, що служба починає збір документів.
Попередні спроби ДВС повернути провадження базувалися на тому, що в боржника немає майна, на яке можна накласти арешт. Хоча у виконавців є інші заходи примусу. Наприклад, шляхом виплати компенсації з доходів (зарплати, пенсії, тощо). Це передбачено ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Не може ж бути, що пан Дідук безхатько без будь-яких джерел для існування. Утім, усі нюанси могли б пояснити у ДВС, для того ми і зверталися туди. Але «до побачення», яке почули у відповідь, зовсім не пояснює ситуацію. За відсутності коментарів від ДВС, ми, оперуючи існуючою інформацією, мусимо констатувати: складається враження, що служба абсолютно нічого не бажає робити.
Повернути провадження виконавці не можуть, адже суд одразу постановить, що це рішення є незаконним. Тому представникам ДВС і доводиться водити безплідні хороводи довкола провадження Миколи Мрука. У самого ж Миколи Івановича майже не залишилося надії на позитивне рішення. Якщо 16 років боротьби не дали результатів, то на яке диво вже сподіватися зараз? Здоров’я чоловік вже собі не поверне, але нахабність і черствість системи, якій начхати на нього,  обурює і гнівить людину, яка стільки натерпілася, яка стала інвалідом. Усе тут ясно і зрозуміло. На жаль, так і живемо ми усі в Україні.