Вона пройшла чи не найважчі випробовування. Народила п’ятьох дітей і фактично без чоловіка їх виростила. Поховала дорослого сина і батьків, завжди працювала до сьомого поту. Вміла терпіти, зціпивши зуби до скреготу. Однак найважчого випробовування так і не здолала. Бо тоді серце її вже ставало каменем.
У селі Клинове Городоцького району 63-річна багатодітна мати задушила подушкою 83-річну немічну стару, за якою дбайливо доглядала роками.                 

Емоції
У фойє Ярмолинецького районного суду купка вкрай засмучених селян. Одні приїхали до суду як свідки. Інші, як би не хотілося прямо про це казати, родичі вбивці (від того, що скоїла вона, й не думала відмовлятися).
Їхали з Клинового до Ярмолинець майже 50 кілометрів. Автобуси ходять рідко. Довелося «скидатися» на автівку.
Своїм ходом добиралися й правоохоронці. Марія Андрусишин, прокурор Городоцької місцевої прокуратури, пояснила: «Суддівський кадровий голод замучив. У Городоцькому районному суді на сьогодні залишився з повноваженнями лише один суддя, який водночас є й головою суду. Це негативно відображається на роботі, адже доводиться половину робочого дня проводити в дорозі». Такі ж серйозні, як ця, справи розглядає, звісно, колегія суддів із трьох чоловік.
Підсудну, обвинувачену в найтяжчому гріху — вбивстві людини, вже доправили з Хмельницького слідчого ізолятора. Суд над нею ось ось почнеться. А ошелешені її вчинком селяни не можуть стриматись від хвилювання і розпачу. Літня Ганна Атаманчук, сусідка підсудної, викликана як свідок, п’є ліки від серця.
— Вона по три, по чотири рази в день ходила попід моїм городом доглядати за тою жінкою. Ми з нею вісім років разом на фермі проробили, ніхто поганого слова не скаже. Завжди всім допомагала. Знала як худобу лікувати, то ми всі до неї й зверталися, навіть посеред ночі.
Інший сусід, Володимир Думний, від хвилювання аж тремтить.
— Добра жінка була, що там казати!
Второпати, як могло статися таке вбивство, люди не можуть. Тож природно, по-своєму шукають убивці виправдання.
Немолода жителька Клинового Євгенія Гут переконана — це вбивство відбулося через великий відчай. Воно не було умисним. Так сталося. Покійна, царство їй небесне, мала занадто складний характер. Настільки, що вічно лаяла свою доглядальницю, а її дітей навіть проклинала. Та й дуже важкою була вже стара останнім часом, з ліжка не піднімалася, великі болі й страждання зносила.
У доньки підсудної — виплакані очі. Їй навіть згадувати важко, при якій праці та при якій скруті їм, п’ятьом дітям, із мамою велося.
У покійної дітей не було. Родичі за нею доглядати відмовилися. Не справлялися, кажуть, через складний характер покійної, ні окремі добровольці, ні працівники соціальної служби. А от сьогоднішня підсудна дбайливо доглядала за немічною роками, несла їй, як переконує молода жінка, все лиш найкраще, найсмачніше.
— Кури-свині — все різалося і неслося туди. Приходила мати додому, одразу ж лягала, бо в неї тиск піднімався.
Чому ж приймала добровільно такі муки? Як розповіла донька, заради єдиного — городу.
Їхній був у низині, тож його вічно заливала вода, нічого не родило…
Факти
Чи ж візьме ці аргументи до уваги суд? Чи розкаюється у скоєному підсудна? Чи все насправді так, як нам здалося з першого погляду? Ці запитання, зізнаюся, непокоїли мене найбільше.
У СІЗО обвинувачена, відколи йшло слідство, вже чотири місяці. Й ось тепер Ярмолинецький суд, як виявилося, розглядає кримінальну справу з обвинувачення підсудної в скоєнні не одного, а двох кримінальних правопорушень.
Перше передбачене частиною 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). Серед обставин, які обтяжують покарання особи, вчинення злочину щодо особи похилого віку. Санкція статті — позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Крім цього, особу обвинувачують у ще одному, несподіваному для нас злочині, передбаченому ч. 1 статті 185 Кримінального Кодексу України, у крадіжці в покійної відразу ж після вбивства 1200 гривень. Відповідальність за цією статтею — три роки в’язниці. Це означає, що після завершення судового розгляду обвинуваченій у випадку визнання і доведення її вини буде призначено строк в сукупності цих двох злочинів.
Головуючий суддя передусім цікавиться здоров’ям підсудної та тим, чи надано їй належну медичну допомогу. Та скаржиться на тиск і недостатню увагу медиків. Судді уважно вислуховують уже знайомих нам свідків у справі та скупого на слова адвоката. Тим часом прокурор Городоцької місцевої прокуратури постійно намагається з’ясувати наступне — а чи вживає обвинувачена спиртні напої? І кожного разу ствердної відповіді від свідків не отримує.
Аби детальніше дослідити докази злочину, до того ж аби надалі розглядати справу за участі потерпілої, якою визнано тепер рідну сестру замість далекої родички покійної, суд переносить засідання на тиждень.
Чужа душа — темний ліс. Сказати про те, що в словах та очах підсудної і натяку немає на розкаяння — заледве наважуюсь вголос. Попри суперечливі емоції, які відчуваю в цю мить, здогад про те, що прокурор знає більше, мене не підводить. Тож відразу після судового засідання спішу до неї.
Марія Андрусишин, прокурор Городоцької місцевої прокуратури в складі слідчо-оперативної групи, прибула до Клинового на місце вбивства вже за кілька годин.
«Жодного розкаювання обвинуваченої особи, попри наші очікування, не було. Вона вела себе досить зухвало й на будь-які попередження чи зауваження відповідала тільки те, що зробила для всіх краще. Розкаяння не було ні тоді, одразу після вбивства, ні на сьогоднішній день. Особа вважає, що вона вчинила правильно», — з гіркотою в голосі розповідає Марія Олегівна.
— А чому, власне, ви постійно запитували про вживання алкоголю? Нібито жінка й не схожа на питущу…
— Після здійснення вбивства підсудна була виявлена нетверезою. Проведена експертиза показала наявність алкоголю в розмірі    2,2 проміле, що говорить про те, що при здійсненні злочину особа перебувала в стані алкогольного сп’яніння.
Інша медична експертиза, яку за гарячими слідами провела Хмельницька обласна психіатрична лікарня № 1, довела — жодних психічних відхилень підозрювана у вбивстві не мала. Стану нервового збудження, а чи так званого афекту за кілька годин після вбивства, у підсудної не спостерігалося.
Суддям першої інстанції, а ймовірно й апеляційного суду області належить прийняти не просте, а ґрунтоване на конкретних фактах, доказах та свідченнях рішення. Зрозумілим є те, що строк ув’язнення вбивці буде чималим.
Але, погодьмося, нас не менше цікавить і людський фактор цієї печальної історії. Де починається той край людського терпіння та відчаю, коли здавалося б чуйне серце стає раптом жорстоким, холодним, мов камінь? А ще, і може саме це для кожної людини є найголовнішим, як заслужити достойної старості й останніх днів, проведених не в самотності, і не в злобі, а в добрі та любові?
(Далі буде).