За результатами позапланової невиїзної перевірки Державною фіскальною службою Хмельницької області одному із суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності — підприємству сфери легкої промисловості донараховано 1,9  мільйона гривень фінансових санкцій у вигляді пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за операціями із зарубіжними контрагентами.

У зв’язку з небажанням посадових осіб зазначеного товариства працювати прозоро і провести виїзну перевірку за його місцем знаходження, перевірочні заходи проводились у стінах податкового органу, про що суб’єкта господарювання було повідомлено заздалегідь, як це й передбачено вимогами Податкового кодексу України. А також було запропоновано суб’єкту господарювання надати копії первинних документів, що стосувалися предмета перевірки.
Таким чином перевірка проводилася на підставі документів, отриманих від митних органів (завірених копій контрактів, митних декларацій та товаросупровідних документів) та наданих ТОВ (копій платіжних доручень в іноземній валюті).
При відпрацюванні повідомлень уповноваженої банківської установи, на контролі якої й перебували імпортні контракти цього підприємства, податківцями встановлено, що при перерахуванні валютних коштів за межі країни, сировина від зарубіжного партнера надходила набагато пізніше (або взагалі не  надходила), ніж це передбачено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за одинадцятьма зовнішньоекономічними контрактами.
Систематичне порушення вимог валютного законодавства підтверджується щомісячними інформаційними повідомленнями уповноваженої банківської установи. Зокрема, протягом 2015-2016 років до податкового органу надійшло 15 повідомлень банку про порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по 28 зовнішньо- економічних контрактах.
Водночас керівник підприємства публічно назвав допущені ним порушення вимог валютного законодавства і застосовані у зв’язку з цим штрафні санкції «тиском на бізнес». Зрозуміло, що у даному випадку мова йде про ігнорування конкретних норм права і пошук шляхів уникнення фінансової відповідальності за рахунок прямих бюджетних втрат. Така хибна практика не має нічого спільного з елементарною податковою культурою і тим паче з виконанням обов’язку з дотримання вимог закону.