Новою жертвою неоголошеної війни став розвідник Євген Бушнін, родом із Чернігова. Десятого лютого тридцятивосьмирічний боєць Хмельницького 8-го окремого полку спеціального призначення загинув.
Трагедія сталася під час обстрілу Краматорська Донецької області. Терористи стріляли касетними снарядами, які заборонені міжнародною конвенцією, та установками «Смерч».
За попередньою інформацією, інші бійці батальйону не постраждали.
Федір Лопацький, житель села Степанівка Білогірського району, загинув у зоні проведення антитерористичної операції на сході України 25 січня біля с. Нова Григорівка Дебальцевського району Донецької області.
Відспівування загиблого бійця 128 окремої гірсько-піхотної бригади відбулося 5 лютого у сільському храмі. Більше тисячі земляків прийшли до церкви, аби попрощатися з мужнім сином України. Люди тримали в руках свічки, які символізували вічну пам’ять воїну, створили «живий» коридор від оселі покійного до храму.
Федір Миколайович до свого сорокаріччя не дожив три роки. Пішов у вічність у розквіті сил. У нього залишилися двоє дітей та дружина.
29 січня загинув 26-річний В’ячеслав Кутковський, родом із села Глібів Новоушицького району.
В’ячеслав був мобілізований, на війну вирушив у середині серпня. Загинув боєць у селі Козачий Станично-Луганського району Луганської області. Вибух… І життя В’ячеслава обірвалося. На повернення хлопця додому чекали ненька та дві сестри.
Поховали В’ячеслава Кутковського 9 лютого у селі Зоряне Віньковецького району, де проживає його мама.
Підкошені непоправною втратою рідні більше тижня чекали, поки тіло В’ячеслава зможуть доправити до отчого дому. Коли нарешті бійця привезли у село (це вже був вечір), його жителі з лампадками, стоячи на колінах, зустріли труну.
Село Чепелівка, що на Красилівщині, огорнула чорна туга. У зоні АТО загинув двадцятитрирічний Петро Шемчук, командир взводу 3-го окремого танкового батальйону “Звіробій” (Десна). Односельчани ще й досі не можуть оговтатися від страшної звістки. Оптиміст, життєлюб, чесний та відважний, саме так про нього відгукуються люди, які його знали.
Боєць загинув під мінометним обстрілом, намагаючись витягнути тіло свого загиблого товариша Олександра Олійника і врятувати танк. Але не судилося… Смерть не пощадила героя. Не пощадила і матері, в якої Петро був єдиним сином, єдиною надією, якого вона сама виростила та поставила на ноги.
Поховають Петра Шемчука на кладовищі у рідному селі.
І ще одного подолянина забрала війна. Під Дебальцевим загинув двадцятидворічний боєць Новоград-Волинської 30-ї окремої механізованої бригади Микола Петрович Микитюк.
Народився і виріс хлопець в Ізяславі, навчався в Ізяславському НВК «ЗОШ ІІ-ІІІ ст. №5 ім. О. Онищука, гімназія». Минулого року Микола закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. У травні цього року йому мало б виповнитися 23 роки. У своєму статусі у соцмережі Микола написав: «Зі щитом, або на щиті!». Молодий герой повернувся додому на щиті, але пам’ять про його героїзм житиме у наших серцях вічно.
Тетяна БАБІЙ.
Gismeteo 
