До Хмельницького з багатьох міст і сіл різних регіонів України з’їхалися юні бандуристи, аби позмагатися у відкритому фестивалі-конкурсі бандурного мистецтва «Золоті струни», який вже втретє проводиться в нашому обласному центрі. Організатори акції  – управління культури, національностей, релігій та туризму облдержадміністрації, обласний науково-методичний центр  культури і мистецтва та Хмельницьке музичне училище імені В. Заремби.

На сцені міської  дитячої школи мистецтв, де проходили  всі фестивальні події, виступили  156 учнів початкових спеціалізованих  мистецьких навчальних закладів,  музичних шкіл-інтернатів, студенти музичних училищ, коледжів та училищ культури, з міських і сільських шкіл,  аби показати, як розвивається це мистецтво в регіоні, як молодь приміряє до своїх смаків та уподобань найтрадиційніший український інструмент. Цікавість до нього нині  актуальна: на хвилі патріотичного піднесення молоді бандура отримала свободу,  яка виявилась в авторських інтерпретаціях звучання,  в  нових стилях – рок-музики, джазу, симфонічної та камерної музики.
Сучасна бандура наче зійшла з офіційних сцен і  помандрувала в народ: молодь активно використовує цей національний інструмент,   як раніше – гітару, і пише для бандури авторські тексти, які линули на Майдані,  у дні Революції гідності, які останніми роками вживу  звучать на вулицях (як у Хмельницькому – на Проскурівській) і  гамірних майданчиках різних міст України.
Щоб  дати  бандуристам  ще більше простору для самовираження і водночас утримати високий рівень  виконавства, зберегти національну традицію і побачити, які особливості виконавства у різних регіонах України,  хмельницький фестиваль очолили  фахівці бандурного мистецтва, члени Національної спілки  кобзарів України. Очолювала журі заслужена артистка України, доцент кафедри народних інструментів Національної музичної академії імені П. Чайковського  Людмила Федорова-Коханська.  У складі журі —  відомі виконавці-бандуристи, заслужені артисти, досвідчені викладачі у мистецьких вишах України  Оксана Герасименко (Львів),  Ніна Морозевич (Одеса), Микола Босенко та Олена Леонова (Хмельницький), які протягом двох днів аналізували і оцінювали  якість мистецького вишколу юних учасників.
Конкурсанти змагались  у  чотирьох вікових категоріях: від десяти до двадцяти років, виступали солісти і  колективи,  інструменталісти та вокалісти, виконувались як народні, класичні, так і сучасні композиції.
— Фестивалі бандурного мистецтва нині  дуже популярні в Україні, — підкреслила член журі, заслужена артистка України, лауреат всеукраїнських конкурсів бандурного мистецтва, солістка обласної філармонії Олена Леонова. —  Кількома днями раніше  в Кіровограді відбувся конкурс бандурного мистецтва серед студентів музичних училищ.  Очевидно, це певним чином вплинуло на хмельницький фестиваль: у нас виступали переважно  учні музичних шкіл. Журі працювало   в дуже напруженому ритмі, адже фестиваль тривав два дні. Які підсумки? Найголовніший: бандура не старіє, з кожним роком кількість учасників збільшується. Чим це пояснити? Звісно, насамперед любов’ю українців до свого інструмента. Причому скрізь: у Коломиї, в Хмельницькому, в Одесі. Виросло національне свідоме покоління, і бандура поряд з жовто-блакитним прапором, з вишиванкою   стала дуже актуальним сучасним символом,  інструментом патріотичного, національного  самовираження. І це чудово. Але важливо й інше: за такої популярності   бандура  в руках музиканта повинна звучати професійно, тобто  в жодному разі не можна опускати рівень виконавства.  Далі: бандура – унікальний інструмент, багатоголосий, з величезним тембральним, жанровим  потенціалом. Тому світова класика – до прикладу, твори Баха, Вівальді,  Бетховена, Моцарта інших геніальних композиторів  також активно опановують наші бандуристи.  
А тепер — про переможців. Гран-прі  конкурсу розділили двоє хмельничанок: Христина Муравель (міська дитяча школа мистецтв) та Анастасія Батіг (музичне училище імені В. Заремби, другий курс).
У гала-концерті переможців щаслива Анастасія Батіг виконала класичний твір — концерт «Ре-мажор»
Д. Бортнянського у перекладенні для бандури.  Майстерність юної виконавиці  довела: бандура —  молода і  витончена, наповнена магією і глибиною почуттів.  Розвивати  виконавську майстерність дівчина  планує надалі у Київській консерваторії.
Втім на завершення цього оптимістичного  репортажу доведеться нагадати й про сумне: незважаючи на зростаючу популярність бандури, українські  підприємства не виготовляють цього інструмента. Тож, справді, у нас нині бандури, як і струни, – золоті…