У Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику з’явився вже дев’ятий язичницький ідол. Його виявили і описали ще у 80-х роках XX ст. кам’янецькі вчені Іон ВИНОКУР та Анатолій ГУЦАЛ неподалік с. Суржинці Кам’янець-Подільського району.
Ініціювала українсько-польську експедицію з додаткового вивчення цінної знахідки науковець НДЦ «Рятівна археологія» Наталія ВОЙЦЕЩУК (м.Львів). До дослідницької групи увійшли професори Ягеллонського та Жешівського університетів, науковці місцевого історичного музею.
Найбільша в Україні колекція кам’янецьких ідолів привабила дослідників три роки тому під час експедиції з вивчення Збруцького ідола, який мав первісну прописку на горі Богит, що височіє над річкою Збруч. Збруцький ідол (інша назва — Святовит) — одна з найдавніших і найвідоміших у світі пам’яток ранньослов’янської культури, яка зберігається в Краківському археологічному музеї.
Досі науковці не займалися системним дослідженням походження ідолів. Відтак не вистачає їхніх якісних рисунків, світлин. У названих вище вчених виникла ідея укласти каталог з описом усіх ідолів, знайдених на Кам’янеччині.
Суржинецький ідол — це кам’яний стовп із сірого ніздрюватого товтрового вапняку фалічної форми, заввишки понад 3 м. Він демонструє еволюцію слов’янської кам’яної скульптури від менгірів (вертикаль них кам’яних стовпів) до фігур у формі людини.
На жаль, виготовлені з вапняка ідоли невпинно руйнуються під відкритим небом. Для реставрації та консервації необхідні великі кошти.
Польські науковці пропонують провести консервацію ідолів у Кракові, виставити їх там для туристичного огляду, а потім повернути до Кам’янця в оновленому вигляді.