Новий театральний сезон в обласному академічному музично-драматичному театрі розпочали з веселої іскрометно-гумористичної вистави-жарту «Як наші діди парубкували» Володимира Канівця у постановці народного артиста України головного режисера Тернопільського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка  Олега Мосійчука. Легка, дотепна  комедія з українським народним колоритом водночас репрезентує і традиційні родинні цінності, і український характер, танці, пісні, звичаї, народну душу, сповнену краси, гордості та любові до життя.

І чого тільки не придумає веселий та кмітливий парубок, щоб завоювати серце дівчини, а ще більше — «розтопити» серця її батьків, які затято не хочуть віддавати єдину юну доньку заміж... Тим паче, коли дізнаються, що майбутній зять збирається переїжджати до батьків, на кубанські степи... Напористий Тиміш (актор Роман Падура) «бере приступом» подвір’я коханої Оленки (актриса Наталя Дяченко) — то безперервними жартівливими витівками, то серйозними нічними набігами, як-от викрадення нареченої, яке все одно перетворюється на сцені на таку комічно-детективну історію, що глядачі аж за животи від сміху хапаються... Бо Тимошеві друзі темної ночі викрадають з воза посеред подвір’я не Оленку, а її ... сплячу матір Василину (заслужена артистка України Лариса Курманова)... У веселій інтризі женихання-сватання ще яких тільки див і прикрощів не зазнають непоступливі Василина та Савка, Оленчин батько (заслужений артист України Ігор Сторожук).
 Саме Савці, який не визнає Тимоша за зятя, дістається на горіхи: то отримує від жінки палицею по потилиці (замість верткого Тимоша), то до півсмерті лякається свого «живого» кожуха, який гасає подвір’ям (витівка підступного Тимоша), то отримує зі своєї ж рушниці у «цікаве місце» заряд солі, призначений для Тимоша, від друзів парубка... А потім похнюплено відмокає в діжці, щоб при такім «параді» знову зустріти Тимоша і сватачів... І врешті — благословити молодят!
Таки недаремно мрійлива і щира Оленка покохала вдатного Тимоша і готова їхати з ним на край світу!  Він бо  — гідний онук свого мудрого і винахідливого діда козака Северина Бондаренка, якого блискуче зіграв заслужений артист України Степан Бортнічук. Справжня насолода для глядачів — то ліричні, то комедійні дуети: Савка — Василина, Савка — Тиміш, Василина — Оленка, Оленка — Тиміш... Як і досвідчені, так і молоді актори дуже органічно, характерно втілили своїх героїв.
 А загалом  — і режисура, й захоплююча акторська гра, і оформлення сцени, костюми героїв, музичний супровід  — органічно поєдналися, щоб засвідчити: вистава вдалася! Вдалося і без надуманого епатажу, модних спец-
ефектів та приголомшливих відвертих сцен, якими нині грішать із сцени, екрана. Бо тут ставку було зроблено на серце глядача, саме майстерність, чуттєвість акторів. І вони з любов’ю, переконливо зробили свою справу!
Чому саме таку, невимушено легку виставу обрали для прем’єри, запитали ми Степана Бортнічука. «Люди втомилися нині: дуже багато страшних, тяжких, трагічних емоцій. А хочеться ж краплю тепла, відкинути те все лихе, відпочити душею. У виставі стільки позитиву, української щирості, колориту, є головне, на чому будуються всі п’єси, — трепетне кохання дівчини і хлопця — простих, глибоких душею людей.
Уже до прем’єри побували з виставою в районах області, скрізь зустріли схвальні відгуки!».
 З добрим почином, з позитивним настроєм у новий театральний  рік!