Курси валют

У переддень свята української мови і писемності, 8 листопада вступив у дію Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо частки музичних творів державною мовою у програмах телерадіоорганізацій» за №1421-VIII. Тож за три наступних роки у радіоефірі України поступово зростатиме кількість пісень та власне програм державною мовою. Приміром, до 8 листопада 2017 року повинно звучати не менше, ніж 25 відсотків (кожна четверта, а була кожна двадцята) українських пісень та не менше, ніж 50 відсотків радіопередач, ще через рік — 30 відсотків пісень та 55 відсотків радіопередач, далі відповідно — 35 та 60 відсотків.
Цікаво, що обсяг трансляції рекламних роликів, оголошень та оформлення передач творці закону пообіцяли не контролювати, бо це, мовляв, не передачі.
Цими ж днями  чотири українські радіокомпанії отримали дозволи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на трансляцію українських програм у зоні проведення АТО.
Не зупиняючись на досягнутому, народний депутат України Вікторія Сюмар зареєструвала у Верховній Раді законопроект щодо встановлення на телебаченні обов’язкових квот на передачі і фільми українською мовою не менше, ніж 75 відсотків, чим викликала цілу хвилю ремствувань від різного пошибу українофобів. Але ці норми вже ж діяли в Україні до прийняття горезвісного закону «Ківалова-Колесніченка». Водночас Радіокомітет України звернувся до влади  із закликом невідкладно підготувати закон про стимулювання розвитку української музики, щоб забезпечити ефірний простір держави якісним продуктом.
Тепер би ще власники маршрутних таксі провели роз’яснення своєму персоналу, що не слід умикати тюремний шансон і російську низькопробну попсу, бо це псує естетичні смаки і утискує національну гідність українців.