«На символічному спільному пам’ятнику-могилі перед костелом Святої Анни, що в мікрорайоні Гречани обласного центру, є напис: «Не бійтеся тих, які вбивають тіло, бо душі вони вбити не можуть». Ці слова зі Святого Письма глибоко запали в серця дочок, синів, братів, сестер, матерів, вдів, які зібралися у листопадовий день 1993 року на цвинтарі біля пам’ятника-могили, щоб вмурувати у ньому металеву урну з іменами вбитих. Пролунав голос: «Я, Юзеф Зембіцький, свідок тамтешніх подій, засвідчую, що в цій урні є прізвища 973 мучеників сталінського терору, мешканців Проскурова і його околиць. Нехай цей пам’ятник нагадує нашим дітям і онукам, що життя людське — це безцінний дар Божий, якого ніхто не може нам відібрати».
Ксьондз Шиманський, настоятель костелу Христа Короля Всесвіту, освятив пам’ятник-могилу. Дощ почався великий: не тільки люди, саме небо, здавалося, плакало над долею замучених. Ксьондз продовжував опис тих страшних літ:
— Брати і сестри, ми — християни і повинні пробачити...
Запала глуха тиша.
— Пробачаємо? — голосно запитав ксьондз. Ніхто йому не відповів.
— Пробачаємо? — третій раз повторив ксьондз.
— Пробачаємо, — вирвався стогін з усіх грудей. — Але не забуваємо».

Це фрагмент зі спогаду хмельничанки Юлії Серкової, голови Спілки вчителів-полоністів області, старшого викладача кафедри слов’янської філології Хмельницького національного університету, яка надала свідчення про репресії та злочини сталінського комуністичного режиму проти членів своєї родини Юзефа Зембіцького, Вікторії Мазур, Едмунда Гурніцького та проти понад тисячі інших земляків. Серед багатьох свідчень цей спогад пролунав на велелюдній Міжнародній науковій конференції «Репресії проти поляків та інших національностей на Поділлі: роль і місце в історії краю», яка днями відбулася у каплиці костелу Святої Анни у Хмельницькому.
Співорганізаторами виступили Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, Хмельницький національний університет, Державний архів Хмельницької області, обласний осередок Спілки поляків України, Люблінський католицький університет Яна Павла ІІ, Інститут національної пам’яті (Республіка Польща) та низка інших установ та організацій.
За ідею проведення зібрання-реквієму учасники подякували співорганізаторові, духовному провідникові отцю Генрику Дзядошу, настоятелю костелу Святої Анни. Мета зустрічі — не лише пригадати трагічні сторінки історії, віддати шану всім, безвинно замордованим у сталінських тюрмах і таборах, під час голодоморів, усім переслідуваним з огляду на національну приналежність і віросповідування, усім загиблим і тим, хто вижив. Адже 2016 рік проголошений католицькою церквою Роком Божого Милосердя. Тому і ця, глибоко символічна, подія стала волею Божою і людською, знаком пам’яті і знаком прощення. На цьому наголосили отець Генрик Дзядош і виступаючі.
Прологом до наукового зібрання став виступ народної хорової капели імені В. Толстих Хмельницької ГПА з програмою релігійних та пісенно-драматичних творів. Учасники зустрічі пом’янули хвилиною мовчання усіх безвинно страчених. Поклали квіти до пам’ятника жертвам репресій та до пам’ятної таблиці загиблим під Смоленськом 8 травня 2011 року. За різними оцінками від репресій постраждало понад 200000 поляків. Лише у 1937-1938 роках в Україні органами НКВС по «польській лінії» було заарештовано 56616 осіб, з них - 44467 поляків. Тільки з парафії костелу Святої Анни із 4,5 тисячі вірян загинуло 1500 (кожен третій). А по області число сягає п’яти тисяч... Людям масово інкримінували приналежність до котрреволюційної шпигунської Польської організації войскової, до націоналістичної організації «Ружа» (насправді це релігійні спільноти) відповідно до таємного наказу наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова. Факти про гоніння на римо-католицьку церкву, священиків озвучив у своєму дослідженні Володимир Байдич, директор Державного архіву області. Упродовж 1940-х років масово закривали храми, знімали з реєстрації церковні громади. Станом на 1946 рік легально в області діяло 4 римо-католицькі громади, які об’єднували... 31 особу.
Під керівництвом декана факультету початкової освіти та філології ХГПА Інни Ящук студенти попрацювали в Держархіві зі справами засуджених земляків, підготували наукові роботи. Озвучили їх на конференції. За рекомендацією наукової ради академії видано дві колективні монографії на основі досліджень, архівних матеріалів, спогадів учасників тих подій, які висвітлюють трагічний період репресій на Поділлі і в Україні проти українців, поляків та людей інших національностей. Конференція засудила будь-які прояви терору в Україні та світі. Учасники, представники різних конфесій взяли участь у святій літургії пам’яті жертв репресій. Помолилися на знак милосердя і прощення і за тих, хто обмовляв, доносив, убивав...
У рамках конференції проведена низка наукових столів, нагороджено учасників студентсько-школярського конкурсу «Поляки Хмельниччини: роль і місце в історії краю».