В обласній філармонії відбувся творчий вечір знаного в Україні поета-пісняра Анатолія Пасічника. Вечір вдався на славу! Адже творчість Анатолія Євгеновича пропагують, підтримують чудові талановиті композитори і виконавці сучасної української пісні. І наші, подільські, Олександр Бобровніков (до речі, співведучий, співавтор вечора), народна артистка України Марія Ясіновська, композитор, заслужений діяч естрадного мистецтва Іван Пустовий і народний артист України Іван Попович, заслужені артисти України Дмитро та Назарій Яремчуки, народний артист України Павло Дворський...
Порадіймо ж за земляка, який ліричними, патріотичними піснями прославляє рідне Поділля не лише у столиці, а й по далеких закордонах.
Скажімо, торік пісня «Краса Хмельницького», створена в співавторстві з Юрієм Ящуком до 585-річчя обласного центру, потрапила до десятки кращих пісень про наше місто.
Цикл пісень на спортивну тематику, написаних у співавторстві з рівненським композитором Володимиром Гамерою та земляками, виконавцями з Нової Ушиці Юрієм Ящуком та Лесею Стасишиною, отримав визнання Національного олімпійського комітету. Ще б пак! Ці пісні піднімали дух наших олімпійських чемпіонів на олімпіадах у Пекіні, Ванкувері, Лондоні, Ріо-де-Жанейро... Ці пісні, кліпи на них здобули перемогу у 13-му всеукраїнському конкурсі спортивних телевізійних програм «Світ спорту». Почесні сертифікати і подяки переможцям — багаторічному члену Хмельницького відділення поету Анатолію Пасічнику, виконавцям з Нової Ушиці Юрію Ящуку, Лесі Стасишиній урочисто вручив відповідальний секретар Хмельницького відділення НОК Віктор Флентін.
Окрилила Анатолія Пасічника звістка про те, що у міжнародному фестивалі пісні «Шлягер року-2016» перемогла його пісня «Добре слово» у виконанні Назарія та Дмитра Яремчуків!
На святі прозвучали відомі і нові пісні на слова Анатолія Пасічника у виконанні молодих новоушицьких співаків. Заспівав для поета і начальник відділу культури, туризму та з питань ЗМІ Новоушицької селищної ради Вадим Сідлецький. Анатолій Євгенович подякував землякам, які прибули його привітати. Особливу вдячність висловив селищній раді та особисто голові Олегові Московчуку, райдержадміністрації за співпрацю й підтримку.
Порадували автора та глядачів чудовими різноплановими піснями, відеокліпами, прекрасним виконанням земляки, творчі побратими Олександр Бобровніков та Іван Пустовий, які співпрацюють з поетом не один десяток літ. З далекої Канади прибула талановита Наталя Каськова з піснею на музику Івана Пустового «Моя Україно».
З чудовими побажаннями, з найкращими українськими піснями, які увійшли до світової скарбниці мистецтва, вийшов на сцену легендарний співак і композитор, золотий голос України Павло Дворський, якого з Анатолієм Пасічником пов’язує багатолітня творча дружба.
Нам пощастило поспілкуватися з метром української естради після концерту.
— Добродію Павле, як відбулося ваше знайомство з паном Анатолієм?
— Років сімнадцять тому ми разом з Ніною Матвієнко давали концерт на стадіоні в Новій Ушиці. Анатолій Євгенович підійшов до мене після його закінчення й запропонував свої поезії, які, він вірив, можуть стати піснями. Ми обмінялися адресами. Почалося спілкування. Згодом я побував у Новій Ушиці знову з концертом. Якось отримав листа від пана Анатолія з рядками вірша «Ластівко, лети!», який одразу взяв за душу. Я ж з дитинства люблю пісню Олександра Білаша «Прилетіла ластівка». Її мій тато любив. Ластівки завше гніздувалися на нашому обійсті. Цей птах — символ добра, злагоди, любові в сім’ї, колективі... Проникливі слова лягли мені на душу і буквально за годину за роялем я написав пісню «Ластівко, лети!». Її виконую у багатьох концертах. Із задоволенням представляю автора цієї пісні. Із побратимом Анатолієм ми написали кілька пісень і є нові вірші, майбутні пісні, над якими ми працюємо. Його поезії легко лягають на музику, легко виконуються. З ним і в житті, і в творчості комфортно.
— А в чому їхня актуальність для сучасного слухача?
— Ці твори якраз про те, що нас, українців, Україну тримає в цьому світі у такий нелегкий час: про любов до отчої землі, повагу до тих символів, оберегів, які необхідні, щоб нас упізнавали в світі, шанували як добрих господарів, компаньйонів по роботі, у політиці, економіці, культурних проектах... Автор цей у постійному пошуку, плекає, примножує скарби рідного слова. Мені телефонує часто. Нові теми задає. У співпраці з ним я написав пісню «Оберіг родинний», яку залюбки виконуємо із синами на концертах за кордоном:
Вишита сорочка — оберіг родинний,
На струмках любові наші кораблі.
Вишита сорочка, тепла і гостинна,
Бо живе в ній дух праотчої землі!
Анатолій Пасічник не відірвався від рідного коріння, своєї «смерекової хати», українського духовного світу. Він — український патріот. Його пісня потрібна скрізь, де б’ються українські серця. Треба, щоб її слухали і діти, і молодь, і ветерани АТО, і державники, бо це наш щирий український всесвіт.
— До речі, чи відчули ви на практиці дію закону про збільшення ефірних квот на українську музику?
— Поки що не відчуваю. Я чую в ефірі все ж більше не тих пісень, які піднімають дух народу, нації, налаштовують на злагоду, любов, братерство. Українська пісня звучить після першої, другої ночі, коли люди вже сплять. Але я вірю, настане час, прийдуть патріоти України, які знають: без рідної мови, без пісні, без наших святих оберегів, які дав нам Бог, економіки не буде, нації не буде. Потрібне достойне виховання у садочках, школах на кращих зразках української культури, на піснях Назарія Яремчука, Дмитра Гнатюка, віршах поетів Ростислава Братуня, Володимира Івасюка, Михайла Ткача... А якщо нам постійно пропонують іноземний продукт, який викликає сум’яття душі, то що ж чекати від молоді, яка не отримує духовного розвитку. Вірю, запрацює Мінкультури, громадські організації, і в Україні таки плекатиметься українська культура, пісня, слово, державна мова у першу чергу, але і культура, мови усіх національних меншин, як це є у цивілізованих країнах світу.
— Дякую за розмову. Наснаги вам, Павле Ананійовичу, і творчих злетів!
Gismeteo 
