Воїнам АТО

Вибухи снарядів,
Чадна димна путь
…Не вмирай, солдате,
Діти тебе ждуть,

Мати і дружина,
Й небо голубе,
Рідна Україна
З фронту жде тебе.

Вибухом гранати
Твій окоп знесло
…Не вмирай, солдате,
Всім смертям на зло!

Строчить кулеметник,
Чорний небокрай…
Ген підвівсь безсмертник
Й просить: не вмирай!

Сіяти й орати
Нива тебе жде…
…Не вмирай, солдате,
Все ще зацвіте:

І весняні квіти
Й далі голубі…
Сонечку радіти
Ще не раз тобі.

Просочились кров’ю
Задимлені бинти,
Нашою любов’ю
Будь спасенний ти!

Бачиш: зорепади
Над життям новим…
…Не вмирай, солдате,
Повертайсь живим!

Оксана ПЛАКИДЮК,
 учитель ЗОШ № 7,
 м. Старокостянтинів,
 дружина воїна АТО.

Батькові
Міни мину, обійду блокпости,
Ноги до крові зітру, але все ж —
Тату, я хочу до тебе прийти,
Бо ти до мене так довго не йдеш.
Як ти мене, коли йшов, обіймав!
Йти за тобою хотілось самій…
Звісток від тебе нема і нема,
Що там з тобою, ріднесенький мій?

Чули, що полк твій з боями прорвавсь
І закріпивсь на якійсь висоті.
Молимось з мамою… Татку, тримайсь,
Ти ж бо у нас — найдорожчий в житті!

Скільки тривог зараз в серці моїм…
Ми тебе, рідний, не підведем.
Татку, скажи побратимам своїм,
Що ми їх усіх з перемогою ждем!

У вирвах дороги, поля і мости,
Ворог щоразу лютішим стає.
Татку, я хочу до тебе прийти…
Може, я справді — спасіння твоє?

Вікторія ПЛАКИДЮК,
учениця ЗОШ № 7, м. Старокостянтинів,
дочка учасника бойових дій у зоні АТО.

Мій тато — Герой!
Залазить тривога в шпаринки вітрами,
Під вікнами виє марою зима.
Прокинусь… Так страшно.
Горнуся до мами,
Бо тата давно уже з нами нема.
Говорить матуся, що він у відпустці,
Та очі при цьому ховає сумні.
Без нього в хатині, неначе у пустці…
Мій тато герой! Тато мій на війні!

Мій тато не знає, що вмію писати,
Що вивчила букви, читаю «Буквар» —
Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!
І дуже боюся собак і примар.

Я вірю: вже завтра постукає в двері,
Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»
Підемо сім’єю гуляти у сквері:
Дивіться і заздріть — мій тато — ГЕРОЙ!

Олена ІСЬКОВА.