Чи не трапляється так, що особисто людину ніби й не знаєш, але на зустрічі чуєш про неї і стає вона близькою і шанованою? А якщо неординарна особистість ще педагог-новатор, письменник, – хіба не зацікавишся його творчістю? Належу до тих, хто бачив свого часу Василя Баженова, але не доводилося розмовляти з ним, слухати на уроках, творчих заходах і т.п. Можливо, давній стереотип і залишився б незмінним, якби не вийшли матеріали науково-практичної конференції «Василь Баженов: життя і творчість в ім’я України та рідної Хмельниччини», присвяченої 100-річчю від дня народження письменника, краєзнавця, педагога.

Чи не злукавила редакційна колегія з висловлюванням «… в ім’я України»? адже В. Баженов – етнічний росіянин, народжений у с. Капшино Тверської губернії, писав російською. Розчаруємо тих, у кого закралися сумніви в українському патріотизмі письменника. В автобіографічному тексті «Коротко про себе» він писав: «Я воював в Україні, полюбив цю землю і її народ, а після війни залишився тут, завів сім’ю і знайшов, по суті, другу Батьківщину».
Ще одна паралель. Згадуючи навчання, Василь Миколайович наводить факт захоплення старшокласниками ідеєю «світової революції», вивішування на школі, за словами автора, «найдурнішого» лозунга «Хай живе Раднарком Земної кулі і Всесвітній Голова ЦВК!» Прозаїк зазначає, що «деякі учні ніби збожеволіли. На контрольних з фізики, математики і хімії здавали вчителям чисті сторінки з написом навскіс: «Ваші науки не сприяють справі світової революції і вивчати їх ми не будемо». Переконаний, Василь Баженов різко засудив би і нині російську агресію та інформаційну брехню Кремля проти України.
У день пам’яті В. Баженова, який проходив у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці, виступив син письменника Лев Васильович Баженов, доктор історичних наук, академік УАІН. «Незважаючи на складний час, – сказав він, – ми знайшли можливість заснувати премію для відзначення талановитих письменників і вчених». Першими лауреатами літературно-краєзнавчої премії імені Василя Баженова стали Оксана Радушинська за роман-фентезі «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва», Володимир Шевченко за книгу-дослідження «Ой, Кармелюче, по світу ходиш…», історик, професор Олександр Григоренко за серію науково-краєзнавчих статей про Поділля і Волинь.
Борис Кузіна, координатор благодійного фонду ім. В. Баженова, вручив грамоти курсантам академії прикордонних військ Степану Кордяку, Вікторії Полошенко, Олені Польовій, студентам Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Ірині Сидорук, Аліні Балицькій – за успіхи в літературній творчості, в опануванні і поширенні української мови, а також у навчанні та активній громадській роботі. На заході виступаючі згадували книги оповідань В. Баженова: «Одолінь-корінь», «Лісовий хірург», «Струмок мого дитинства», роман «Збережи сонце!». На часі – перевидання кращих вибраних творів. У них (актуально й дотепер) «хмельницький Пришвін» утверджує ідею гуманізму, красу і багатство природи, любов до матері-Вітчизни.